БЮДЖЕТНИЙ ФЕДЕРАЛІЗМ ЯК КОНЦЕПЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ МІЖБЮДЖЕТНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

Сергієв Євгеній

Ількевич Ольга

Буковинська державна фінансова академія

м.Чернівці

Науковий керівник: Житко Н.О.

Постановка проблеми. Між рівнями будь-якої держави з неминучістю виникають стосунки, які називають міжбюджетними, або міжурядовими фінансовими, відносинами. Вони виникають з приводу закріплення за рівнями держави видатків та доходів і реалізуються через широкий спектр інструментів.

Значення міжбюджетних відносин як фактора суспільного прогресу зростає разом з перерозподілом функцій держави на користь регіональних та місцевих урядів, яка відбувається у більшості трансформаційних країн, тобто з прогресом децентралізації у різних її формах. Міжбюджетні відносини весь час перебувають у процесі розвитку, зумовленого дією різних факторів. Суттєвих змін вони зазнають внаслідок поділу країн на незалежні держави, об’єднання країн, посилення економічної та політичної інтеграції. Все це свідчить про складність аналізу проблеми в межах окремої країни чи групи країн.

Міжбюджетні відносини в Україні є однією з визначальних складових бюджетного процесу, важливим інструментом удосконалення фінансових відносин між центральними та місцевими органами влади, визначальним чинником економічної та політичної стабільності в України. Актуальність обраної теми визначають сучасні світові тенденції в економіці, роль виваженого державного регулювання як гаранта фінансово-економічної безпеки країни.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідження, присвячені проблемам досягнення ефективності і збалансування бюджетів, останніми роками є одними з найбільш актуальних. Різноманітним аспектам зазначеної проблеми присвячено наукові праці Є.О. Балацького, С.В. Демиденко, О.В. Заброцької, В.В. Нікітіна, А.В. Сітніченко, Т.О. Смірнова, О.Й. Вівчара та інших.

Виклад основного матеріалу. Організація бюджетного регулювання в країні прямо залежить від державного устрою. В унітарних країнах бюджетна система практично завжди є високоцентралізованою, місцеві бюджети є невеликими за обсягами, а фінансові потоки з центрального бюджету до місцевих – значними. Феномен бюджетного федералізму однаковою мірою стосується як федеративних, так і унітарних держав. У федеративних державах бюджетне регулювання є часткою відносин бюджетного федералізму.

Становлення України як незалежної держави зумовило формування її державного і адміністративно-територіального устрою, розбудову власної економічної, фінансової, бюджетної, податкової систем. Основними ланками бюджетної системи України, як країни з унітарним державним устроєм, є державний бюджет та місцеві бюджети. Однак величина території нашої держави спричинилася до зростання в управлінні політичними, економічними, соціальними процесами значення регіональної гілки влади. Сьогодні Україна складається з: 24-х областей, Автономної Республіки Крим та двох міст республіканського значення: Києва і Севастополя. На відміну від централізації, коли регіони дуже залежні від держави, Україна взяла курс на децентралізацію, провідна роль у якій належить збалансованій діяльності усіх ланок бюджетної системи. Однією з головних ознак демократичної держави є широкі повноваження регіональних органів влади й управління та територіальних громад місцевого самоврядування, формування відповідних фінансових інститутів, розбудова бюджетної системи. Все перелічене є основою публічних фінансів на засадах бюджетного федералізму, що актуалізує його використання в умовах України.

Згідно пунктом 1 статті 81 Бюджетного кодексу України міжбюджетні відносини – це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України [1].

У 2 пункті цієї ж статті зазначається, що метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень.

Механізм міжбюджетних відносин є певною системою принципів, інструментів та методів управління господарськими зв’язками, в які вступають суб’єкти цих відносин. До структури такої системи входять три блоки [7,]:

– принципи управління, які визначають певну ідеологію підходу до міжбюджетних відносин. Розрізняють два головних принципи міжбюджетного співробітництва: централізм та повна фіскальна децентралізація.

– сукупність конкретних методів та інструментів регулювання. До цього блоку в Бюджетному кодексі України відносять: дотації вирівнювання, субвенції, кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів та додаткові дотації;

– інституційно-правові структури. Цю підсистему механізму становлять різні правові норми, правила й угоди, які регламентують порядок здійснення міжбюджетного співробітництва.

За роки незалежності України відбулося багато позитивних зрушень у розвитку міжбюджетних відносин. Зокрема прийняття і введення в дію першого Бюджетного кодексу України, який визначив принципи бюджетної системи України, бюджетного процесу та міжбюджетних відносин, закріпив за місцевими бюджетами власні джерела надходжень. 8 липня 2010 року з прийняттям Верховною Радою нового Бюджетного кодексу розпочався новий етап розвитку міжбюджетних відносин в Україні. Фактично було законодавчо закріплено якісно нові правила формування місцевих бюджетів та відповідних відносин між центром та органами місцевої влади.

Водночас міжбюджетні відносини залишаються напруженою ланкою в бюджетному процесі. Вимагає вдосконалення система бюджетного регулювання, зберігається недостатня власна дохідна база місцевих бюджетів, потребує поліпшення законодавче забезпечення розмежування функцій та завдань центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо здійснення бюджетних видатків.

Серед українських вчених немає однозначної думки щодо принципів розмежування фінансових ресурсів між центральною владою та органами місцевої влади. Завдання полягає у створенні такого механізму міжбюджетних відносин, що є основою ефективності бюджетів усіх рівнів у частині забезпечення добробуту населення. Саме тому необхідно спробувати розробити дані принципи на засадах економічної теорії «бюджетного федералізму».

Модель побудови міжбюджетних відносин, яка спочатку сформувалася в США, а потім поширилася в країнах не тільки федеративних, але й унітарних за державним устроєм, – модель бюджетного (в англомовній літературі – фіскального) федералізму в разі послідовної імплементації створює правові, організаційні та економічні механізми набуття органами місцевого самоврядування реальної, не декларованої зверху, самодостатності й здатності власноруч, а не за настановами загальнодержавного центру розв’язувати проблеми локального життя [5].

На жаль, обмежена інформованість, політичні перестороги і забобони призвели до недостатньої обізнаності вітчизняних науковців і практичних фахівців щодо сутності концепції бюджетного федералізму, можливості її введення в умовах сучасної України. На сьогодні в українській фаховій літературі склалися два підходи стосовно визначення практичного значення концепції бюджетного федералізму: прибічники першого – традиційного підходу наполягають на неможливості її застосування в умовах унітарної держави, інші, їх сьогодні меншість, – підкреслюють універсальне значення цієї концепції як загальної методології демократичної трансформації системи місцевого самоврядування.

Якщо ж розібратися, то власне система міжбюджетних відносин не є визначальною ознакою федеративного устрою. Вона свідчить лише про потребу та можливість врегулювання відносин між різноманітними самостійними бюджетами, які можуть існувати та існують у багатьох країнах з унітарним устроєм. Отже виходячи з цього можна зробити висновок про можливість впровадження бюджетного федералізму в Україні.

Вважатимемо, що в Україні склалися всі умови для законодавчого закріплення нового організаційно-економічного механізму управління, основою якого є інституційна підтримка регіонального розвитку.

Але проблема в тому, що не існує ідеальної моделі бюджетного федералізму, що була б прийнятною для будь-якої країни. Адже, на розвиток бюджетної системи держави впливають економічні, природні, історичні, геополітичні, управлінсько-організаційні, науково-технологічні, соціально-демографічні особливості. Ідеалом моделі бюджетного федералізму є тотожність обсягу дохідних повноважень бюджету до відповідальності за видатками, закріпленими за певним видом державної влади. Бюджетний федералізм потребує такого рівня повноважень на місцях, за якого децентралізовано прийняті заходи та програми розвитку забезпечуватимуться власними, самостійно здобутими ресурсами [2].

Світовий досвід свідчить, що формування бюджетів усіх рівнів у кожній країні – це тривалий і складний процес. Бюджетний федералізм формується під впливом безлічі чинників історичного, національного, політичного і соціально-економічного характеру. Будь-яка модель бюджетного федералізму базується на трьох головних складових, що є обов’язковими умовами її ефективного функціонування, таких як [3]:

– чітке розмежування повноважень між усіма рівнями влади за видатками;

– наділення відповідних рівнів влади достатніми для реалізації цих повноважень фіскальними ресурсами;

– врегулювання вертикальних і горизонтальних дисбалансів за допомогою системи міжбюджетних трансфертів з тим, щоб забезпечити на всій території країни стандарт державних послуг.

Позитивність теорії бюджетного федералізму, крім розподілу повноважень між рівнями влади, полягає в розподілі рівнів податкового навантаження між незалежними адміністративно-територіальними одиницями, що конкурують між собою. Чіткий розподіл повноважень між органами влади в розвинутих зарубіжних країнах зафіксовано в конституції та законах. Центр уваги у видаткових повноваженнях поступово переноситься до низових ланок бюджетної системи, які наділяються самостійністю. І, на наш погляд, саме ця тенденція повинна простежуватись і в Україні.

Розглядаючи проблеми міжбюджетних відносин, потрібно докорінно змінити пріоритети: поставити інтереси місцевих бюджетів на перше місце. Це повинно здійснюватися шляхом зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів, які є фінансовою основою місцевого самоврядування і всієї бюджетної системи України. Наповнення місцевих бюджетів можна досягти, використовуючи одночасно всі чи декілька з таких заходів:

1) запровадження додаткової кількості місцевих податків і зборів;

2) надання органам місцевого самоврядування прав щодо введення на власній території додаткових податків та зборів;

3) надання місцевій владі можливості застосування додаткових процентних надбавок до основних ставок податків та зборів;

4) переведення та закріплення деяких загальнодержавних податків та зборів до складу місцевих;

5) установлення стабільних нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів;

6) надходження недоплат щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежах до місцевих бюджетів.

Однак при впровадженні бюджетного федералізму в бюджетну систему України доцільно зберегти принцип зацікавленості центральних і місцевих органів влади у мобілізації загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів.

Модель бюджетного федералізму в Україні буде найрезультативнішою за таких умов:

– якщо доходні та видаткові повноваження між рівнями влади буде чітко розмежовано законодавчо;

– якщо рівні влади будуть отримувати адекватні для реалізації своїх повноважень фіскальні ресурси;

– якщо трансферти вирівнювання забезпечуватимуть нівелювання дисбалансів з метою визначених стандартів державних послуг та території всієї держави;

– якщо оцінка фінансової спроможності місцевого самоврядування враховуватиме Закон про соціальні послуги [4].

Висновки. Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновки, що удосконалення міжбюджетних відносин як складника системи бюджетного регулювання в частині механізму формування місцевих бюджетів, стало однією з провідних проблем, вирішення якої впливає на добробут кожного громадянина і розвиток економіки регіонів загалом. Тому подальші дослідження цієї проблематики є вкрай актуальними в умовах сьогодення. А забезпечення умов найефективнішого функціонування бюджетного федералізму в Україні – завдання вкрай важливе і для удосконалення моделі міжбюджетних відносин у державі, і для формування реальної фінансової спроможності місцевого самоврядування.

Список використаної літератури:

1. Бюджетний кодекс України від 8 липня 2010 року, № 50-51 – доступний на http://zakon.rada.gov.ua.

2. Балацький Є.О. Особливості бюджетного федералізму деяких країн світу / Є.О. Балацький // Вісник Української академії банківської справи: Електронний збірник наукових праць. – 2009. – № 2.

3. Демиденко С.В. Світовий досвід управління та фінансового планування регіонального розвитку / С.В. Демиденко // Науково-теоретичний журнал Дніпропетровської державної фінансової академії. – 2009. – №2. с. 106-112.

4. Заброцька О.В. Бюджетний федералізм у економічній системі з унітарним державним устроєм / О.В. Заброцька // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. − Вип. 19.9. – с.166-171.

5. Нікітін В.В. Бюджетний федералізм як чинник формування громадянського суспільства / В.В. Нікітін // Державне будівництво: Електронне наукове фахове видання. – 2009. – №1.

6. Сітніченко А.В. Створення «Української моделі» побудови міжбюджетних відносин / А.В. Сітніченко // Публічне адміністрування: теорія та практика: Електронний збірник наукових праць.–2010.–Випуск 1(3).

7. Смірнова Т.О. Фінансовий механізм міжбюджетних відносин як чинник макроекономічної стабілізації та стимулювання економічного зростання / Т.О. Смірнова, О.Й. Вівчар // Науковий вісник НЛТУ України. – 2008, вип. 18.6. – с.224-237.