Плець І.І.

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

ОСОБЛИВОСТІ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ПІДХОДІВ ТЕОРІЇ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ В КОНТЕКСТІ СТАНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ БОРГОВОЇ ДОКТРИНИ

Протягом двох століть ведуться суперечки між представниками різних економічних шкіл щодо доцільності використання державних запозичень з метою покриття надзвичайних витрат держави, бюджетних дефіцитів, для сприяння економічному розвитку країни. У більшості випадків існування державного боргу розглядається як негативне явище, як загроза економічній та фінансовій безпеці держави. Однак, світовий досвід демонструє численні приклади нагромадження державних боргів з одночасним динамічним розвитком країн-боржників. Але незважаючи на різні погляди на державний борг, він існував і буде існувати в кожній сучасній державі. Тому, актуальним є питання дослідження теорії формування державного боргу.

Аспекти становлення та розвитку державного боргу досліджували у своїх роботах такі вітчизняні вчені: Г. Асадчий, О.Василик, Т. Вахненко, В. Глущенко, В.Дем’янишин, С.Єрохін, Г. Калач, В. Козюк, В. Корнєєв, Г. Кучер, І. Лютий, М. Макаренко, Ц.Огонь, В.Опарін, К. Павлюк, О.Романенко, В.Федосов, К. Швабій, С.Юрій та інші.

Основні складові управління державним боргом у контексті зарубіжного досвіду розглянуті у роботах О. Будякова, В. Вавілова, Є. Гасанова, М. Карліна, Г. Рибалко, В. Тіткова, І. Хакамади та інших вчених.

Переважна більшість науковців і практиків відстоюють твердження, що існування державного боргу є об’єктивною реальністю і часто супроводжує процеси економічного зростання. Але їх підходи суттєво розбігаються щодо оптимальних розмірів державного боргу, впливу його величин на темпи економічного зростання, рівень державної безпеки тощо.

За своєю суттю загальне поняття боргу асоціюється з декількома органічно пов’язаними складовими, такими як боржник, кредитор, обсяг зобов’язання, дата виникнення, дата погашення, витрати по використанню коштів отриманих в борг, гарантії (забезпечення). При оцінці державного боргу вихідні положення аналогічні. Економісти, фінансисти, юристи - теоретики і практики подавали в різні часи своє бачення і розуміння категорії державного боргу, його суті, змісту, формі, правовій базі, механізмів управління ним. Окрему низку концептуальних протистоянь в науковому середовищі щодо державного боргу формують позиціонування його як тягара для економіки країни, тотожність індивідуальному боргу та поділ на внутрішню і зовнішню складові.

На підставі дослідження концептуальних підходів різних наукових шкіл, течій, а також окремих науковців доцільно виділити дві стійкі концепції до ролі державного боргу:

¾ перша – щодо ефективності зовнішнього боргу (яку можна застосувати до сучасних умов): зростання зовнішнього боргу тільки тоді стає кабалою, коли залучені фонди пішли на поточні цілі й не привели до створення нової вартості і багатства. Зовнішні позики, залучені на фінансування об¢єктів промислового чи сільськогосподарського будівництва, тобто витрачені продуктивно, створять можливість повернути фонди з процентами, а залишок збільшить вартість і національне багатство.

¾ друга – державний борг є громадянським активом, складеним із фінансових активів усіх суб¢єктів ринку, тобто веде до підвищення попиту і ціни інших активів. Це становище особливо загострилося б під час зниження нових емісій корпорацій. Через це зайві заощадження мають бути залучені в інвестиції державних цінних паперів [4].

На наш погляд обидві концепції заслуговують на підтримку, але з врахуванням певних «вихідних» умов, адже в сучасній вітчизняній практиці вони обидві отримали своєрідну інтерпретацію.

В нищеподаній таблиці згруповано концептуальні відмінності підходів до формування державного боргу за визначеними ознаками (табл. 1).

Таблиця 1

Основні концептуальні відмінності підходів щодо суті формування державного боргу*

Ознака щодо формування державного боргу	Перша концепція	Друга концепція
Державний борг - тягар для економіки країни.	Державний борг - тягар для економіки країни.	Державний борг – не тягар для економіки країни.
Державний борг тотожний приватному, індивідуальному боргу.	Державний борг є тотожним до приватного, індивідуального боргу.	Державний борг не є тотожним до приватного, індивідуального боргу.
Поділ і змістові відмінності внутрішньої і зовнішньої складових державного боргу	Немає ніякої відмінності, оскільки обидві негативно впливають на національне багатство.	Є досить суттєва відмінність

*Складено автором самостійно

За співставленням по ознаці «державний борг - тягар для економіки країни» виникнення боргу співпадає за часом з утилізацією ресурсів за період позиченої купівельної спроможності. Тобто, в тій мірі, в якій ресурси вилучаються з приватного користування, уся упущена вигода лягає на тих, хто проживає зараз, у момент позик. (Вважаємо, що такі позики не відрізняються від податків, які є теж уособленням упущеної вигоди для тих, хто проживає зараз). Щодо майбутніх поколінь, то позики фактично є двоходовою операцією:

1 хід. Ресурси зараз вилучаються з приватного сектора.

2 хід. Повертаються в приватний сектор через визначений час.

У податків хід один – надходження в державну казну.

Майбутнім поколінням від теперішніх позик залишатимуться претензії і зобов'язання перед державою. Майбутні покоління повинні здійснити сплату податків згідно податкового законодавства, для того щоб можна було здійснити обслуговування боргу, а держава повинна виплатити їм відсотки і суму за погашеннями. При сплаті платниками податків, держава передає їх іншим платникам. Оскільки претензії дорівнюють зобов'язанням (принаймні, у разі внутрішнього боргу), то чистого тягаря для майбутніх поколінь не виникає.

Тепер розглянемо питання тотожності державного боргу приватному, індивідуальному боргу. Дана тотожність може виникнути, якщо ставити державні фінанси на одну вагу з приватними у вигляді такого порівняння: як і будь-який індивід повинен скоротити своє майбутнє споживання, щоб віддати свій борг, так і майбутні покоління повинні змиритися зі зниженим рівнем життя, щоб держава вчасно погасила свій борг, накопичений в ході дефіцитного фінансування.

Але державні фінанси зовсім не виступають тотожністю індивідуальним фінансам, особливо під час дослідження теорії формування внутрішнього боргу. Для приватного позичальника відсотки є реальним тягарем, оскільки скорочуються його заощадження і/або споживання, а позикова купівельна спроможність має бути повернена кредиторові. У цьому сенсі приватний, індивідуальний борг тотожній зовнішньому боргу держави. Але якщо борг держави - внутрішній, то кредитори мають те ж громадянство, мешкають в тій же країні, що і платники податків. Тому ніякий реальний дохід в чистому вигляді не здійснює відплив з країни.

Приватний позичальник усвідомлено здійснює вклад власного капіталу у дохід, який він отримає у майбутньому. Зміщуючи в майбутній тягар платежів по своїх витратах, він змінює термінову структуру свого грошового потоку, а потім проявляє обережність у фінансованих боргом витратах, щоб уникнути банкрутства.

Вищенаведені трактування науковців, не торкаються внутрішнього боргу держави. Оскільки усі ресурси, сплачені засобами бюджету, спочатку поступають з внутрішньої економіки і застосовуються зараз, а не потім, зміщення первинного реального тягаря в майбутнє неможливе. Тимчасова конфігурація громадського грошового потоку не міняється, і не варто також чекати від держави тієї обережності у витратах, яку проявляє приватний позичальник. Вірогідність банкрутства держави близька до нуля, яким би великим не був його внутрішній борг.

Величина боргу не має значення, оскільки борг - це єдність претензій і зобов'язань. Кредитори претендують на дохід і активи держави, а держава зобов'язалася виплатити їм відсотки і суму погашення. Якщо кредитори живуть в одній країні з платниками податків, їх претензії повинні в сумі дорівнювати податкам, які стягуються державою з платників для обслуговування і погашення боргу. Борги приватних осіб - це тільки зобов'язання, а особи, які претендують на їх доходи і активи живуть в інших країнах.

Поділ і змістові відмінності внутрішньої і зовнішньої складових державного боргу, які розглядаються у ідеях класиків в деякій мірі справджуються: тягар боргу зміщується в майбутнє, оскільки резиденти нічого не втрачають, дивлячись з фінансової точки зору, (у чистому вигляді) під час виникнення боргу. Таким чином, тягарем є процентні виплати нерезидентам з національного доходу. Майбутні покоління недоотримають еквівалент цих трансфертів і сума погашення теж належить нерезидентам. Отже, вітчизняні фінансові ресурси на цю суму здійснюють свій відтік за межі держави. [6].

Провівши оцінку позицій наукових шкіл щодо теорії формування державного боргу, пропонуємо власне визначення: державний борг – це сума коротко-, середньо- та довгострокових фінансово-кредитних зобов’язань держави за випущеними і непогашеними внутрішніми позиками і кредитами та її запозичення у міжнародних фінансових організацій, а також сума прострочених платежів держави за боргами минулих років.

Державний борг підрозділяється на внутрішній і зовнішній.

Державний внутрішній борг - це економічна категорія, що відображає підсистему економічних відносин між державою (включаючи місцеві органи влади) та кредиторами з числа юридичних та фізичних осіб [3].

Державний зовнішній борг – це боргові зобов’язання держави перед нерезидентами щодо повернення позичених коштів (основна сума боргу) та відсотків за ними.

Взаємозв'язок і взаємозалежність зовнішнього і внутрішнього боргу характеризується сукупністю позик, здійснених державою. Тому, як показує досвід західних країн, все меншу значущість має поділ державного боргу на внутрішній і зовнішній. Цьому сприяє стійка конвертованість національної валюти, а також зближення базових умов на ринках внутрішнього боргу із станом і динамікою світових фінансових ринків. Тим самим забезпечуються умови загального підходу до управління внутрішнім і зовнішнім боргом, що прискорює також процес оперативного ухвалення необхідних рішень [8].

Ситуація внутрішнього боргу вважається більш сприятливою, ніж боргу зовнішнього, оскільки за зростання зовнішнього боргу країна може попасти не тільки в економічну, а і в політичну залежність від країни-кредитора. Тому в розвинутих країнах парламенти встановлюють різні обмеження для зовнішніх запозичень уряду.

Таким чином, існування теоретичних підходів до визначення державного боргу та сучасних реалій практики його формування потребують подальшого систематизованого вивчення, а також розробки на основі наукових обґрунтувань цілісної державної боргової доктрини. Дана розробка дасть можливість науково обґрунтувати економічну природу заборгованості держави; дослідити теоретичні положення, провести оцінку позицій наукових шкіл й індивідуальних поглядів окремих вчених щодо впливу цього явища на фінансову безпеку держави; здійснити комплексний аналіз практичних аспектів, виявити закономірності та основні тенденції формування заборгованості в Україні, зробити прогнозування її наслідків та перспектив у контексті макроекономічних детермінант розвитку держави. Державна боргова доктрина відіграватиме важливу роль у процесі формування доктрини фінансової безпеки України, а саме:

− розв’язати боргову проблему країни, а також сприятиме припиненню обслуговування ОВДП, придбаних Національним банком;

− істотно скоротити обсяг державного боргу України;

− зменшити бюджетні видатки на його обслуговування;

− нормалізувати ситуацію з фінансуванням соціально-економічних програм.

Література:

1. Бюджетний кодекс України: Ухвалений Верховною Радою України 8 липня 2010 року N 2456-VI – 2010.

2. Бондарук Т.Г. Внутрішній борг України та проблеми його регулювання / Т.Г. Бондарук // Наукові праці НДФІ. – 1998. – №6. – с.40-45.

3. Василик О. Д. Державні фінанси України / О.Д. Василик. -К.: Вища школа, 1999. – 383с.

4. Карлін М.І. Державні фінанси України: Навч. посіб. / М.І. Карлін. – К.: Знання, 2008. – 348 с. – (Вища освіта ХХІ століття).

5. Агапова Т.А.. Макроэкономика: Учебник / Т.А. Агапова, С.Ф. Серегина // Макроэкономика: Учебник / под ред. А.В. Сидоровича. – М.: МГУ, издательство «ДИС», 1997. – 416 с.

6. Алехин Б. И. Государственный долг. Пособие для студентов Академии бюджета и казначейства / Б. И. Алехин – М. : 2007. – 302 с.

7. Внешний долг и внешние заимствования. [Электронный ресурс]. – Режим доступу: http://www.euro.4-6.htm

8. Рыбалко Г.П. Зарубежный опыт управления государственным долгом / Г.П. Рыбалко // Финансы. – 2000. - № 6. – С. 55 – 58.

9. Офіційний веб-сайт Міністерства фінансів України. – Режим доступу: http//www.minfin.gov.ua

10. А. с. «Проект Концепції державної боргової доктрини України» / Плець І.І., Перевозова І.В., - №34526 від 11.08.2010.