Равлюк Н.П., Жаворонок А.В.

Науковий керівник: Житко Н.О.

Бюджетний менеджмент як альтернативний метод планування бюджетів різних країн світу

Постановка проблеми. Система бюджетного планування в Україні перебуває на стадії інституційного становлення. Найбільш дієвим методом удосконалення процедур і методології прогнозування та планування показників дохідної і видаткової частин бюджетів різних рівнів є бюджетний менеджмент, а саме апробація його запровадження в інших країнах світу. Цей досвід, зокрема, враховує особливості методологічних підходів планування бюджетних показників залежно від макроекономічної ситуації та конкретних викликів розвитку. Бюджетний менеджмент є досить молодою галуззю економічної науки, яка бурхливо розвивається, адже постійно удосконалюються форми і методи проектування бюджету, обліку й контролю за його результатом, вивчаються питання взаємозв’язку ефективності бюджетного менеджменту та якості економічного зростання. Саме важливістю розробки шляхів планування бюджету на сучасному етапі розвитку економіки визначається актуальність даної теми.

Аналіз основних досліджень та публікацій. В останні роки оприлюднено чимало результатів наукових досліджень з питань узагальнення міжнародного досвіду планування бюджетів різних рівні, проте, слід визнати, що в українській економічній літературі наукові праці з проблематики розвитку бюджетного менеджменту зустрічаються досить рідко. Це пов’язано із нерозвиненістю у попередні роки відносин і технологій у сфері бюджетного управління. Щоправда, останнім часом ситуація дещо змінилася, з’являються перші наукові монографії, ґрунтовні підручники та наукові праці з загальнотеоретичних питань бюджетного менеджменту. В даній сфері займаються дослідженнями такі українські вчені, як І. Луніна, І. Лютий, В. Федосов, І. Чугунов та інші.

Мета дослідження. Узагальнити та проаналізувати теоретико-методологічні проблеми розвитку бюджетного менеджменту, викласти результати узагальнень щодо міжнародного досвіду бюджетного планування, а також визначити перспективні напрями бюджетного планування та запропонувати власне розв’язання окремих проблем, які є дискусійними.

Основні результати дослідження. Бюджетний менеджмент можна розглядати і як науку, і як мистецтво. Як науку – тому що бюджетний менеджмент із використанням наукової методології пізнання певних явищ і процесів дає відповіді з актуальних питань суспільного життя. Як мистецтво – тому що бюджетний менеджмент «озброює» управлінців конкретними інструментами вироблення чи планування, розгляду, ухвалення та виконання рішень у бюджетній сфері [4].

За допомогою інструментів бюджетного менеджменту держава планує та здійснює управління основними бюджетними показниками (дохідними і видатковими), за рахунок чого враховуються можливості бюджету щодо впливу на підтримку стійкої економічної динаміки, зайнятості, інвестицій, інновацій, вирівнювання розвитку регіонів. Основний обсяг бюджетних доходів у всіх країнах планується за рахунок податкових надходжень, основний обсяг видатків спрямовується на фінансування прогарм соціального захисту і забезпечення населення (до 20% в країнах ЄС), охорони здоров’я, освіту [1].

Розглянемо практику окремих країн щодо використання механізмів бюджетного менеджменту в сфері планування бюджетів різних рівнів.

У США в процесі бюджетного управління та планування беруть участь структурні підрозділи різних державних установ, однак значно помітнішою, ніж в інших країнах є роль фінансових органів штатів [1].

Планування бюджету у США здійснюється з урахуванням показників бюджетної резолюції [3], яка виробляється спільно двома палатами Конгресу та Палатою представників і Сенатом. Бюджетна резолюція охоплює охоплює 3 - 5 фінансових років, у ній визначаються не лише узагальнюючі бюджетні показники й окремі допоміжні, наприклад, оцінюється ступінь державного втручання в економіку. В бюджетній резолюції США також наводяться дані про виконання бюджетів протягом попередніх років та зазначаються причини відхилення фактичних результатів від планових.

У США, якщо його порівнювати із бюджетною системою України, немає поняття зведеного бюджету. Бюджети штатів не входять до федерального бюджету, місцеві бюджети не входять до бюджетів штатів.

Відповідно до конституції США, президент США координує роботу складання проекту федерального бюджету і подає підготовлений проект конгресу, має право направляти у конгрес додаткові бюджетні записи, поправки, зміни, а також підписує ( або накладає вето) на ухвалені конгресом законодавчі акти щодо федерального бюджету. Безпосередньо підготовку проекту бюджету у США здійснює спеціальний орган при президентові - Офіс бюджетного менеджменту (ОБМ). У структурі цього органу діють підрозділи, сформовані за напрямами бюджетних витрат (відділи охорони здоров’я, національної безпеки, природних ресурсів тощо), а також функціональні підрозділи (відділи державних закупівель, державного управління й обліку, аналітичний тощо). Серед найважливіших статей доходів федерального бюджету штатів можна виділити такі: прибуткові податки (40-45%), внески у фонди соціального страхування (30-35%),акцизні податки (5-10%) тощо. Серед найважливіших статей видатків федерального бюджету штатів можна виділити такі: соціальні виплати (40-45%), видатки на оборону (25%), обслуговування державного боргу (10-15%), фінансування грантів і субсидій штатів (10-12%) тощо [2].

Значні особливості має бюджетний процес на рівні штатів. Традиційно у США штати мають великі повноваження (свої конституції, закони, суди тощо). У 46 штатах бюджетний рік починаються 1 липня. Тільки у 4 штатах бюджетні терміни відповідають термінам федерального бюджету, у 28 штатах затверджуються щорічні бюджети, у 22 – дворічні. Законодавство приблизно половини штатів допускає наявність бюджетного дефіциту, законодавство іншої половини вимагає певної збалансованості місцевого бюджету. Обов’язковою складовою частиною бюджетів 42 штатів є капітальний бюджет (або бюджет розвитку), чого немає у федеральному бюджеті. Серед найважливіших статей доходів бюджету штатів можна виділити такі: податок на торгівлю (20-25%), гранти з федерального бюджету (20%), прибутковий податок (15%) [3].

Бюджетна система Японії складається з бюджету центрального уряду, бюджетів місцевих влад і спеціальних рахунків, які включають в себе рахунки спеціальних фондів, рахунки державних і муніципальних підприємств. Бюджетний рік триває з 1 квітня по 31 березня. Підготовка проекту центрального бюджету здійснюється з вересня по грудень міністерством фінансів на основі запитів міністерств, відомств і місцевих органів влади. Розроблений проект розглядається урядом і в січні подається до парламенту. Після обговорення парламент затверджує бюджет у вигляді закону [1].

Особливістю дохідної частини центрального бюджету Японії є порівняно невисока частка неподаткових надходжень за рахунок доходів від орендної плати, продажу земельних ділянок та іншої нерухомості, лотерей, адміністративних доходів (пені, штрафи тощо). Іншою особливістю є досить велика кількість податків, особливо місцевих ( усі вони визначені у законах). Велике фіскальне значення для бюджету мають податок на споживання, податок на прибуток корпорацій, податок на доходи фізичних осіб, податок на майно, податок на спадщину, податок від операцій з цінними паперами, акцизи тощо.

Особливістю видаткової частини бюджету Японії є порівняно низька частина державних витрат. Основна частина видатків спрямовується на фінансування соціальних програм, грошові виплати населенню (насамперед пенсії), капітальних видатків, науки, освіти, потреб державного апарату. За рахунок центрального бюджету фінансуються також дорожнє (шляхове) будівництво, багато робіт з розвитку авіаційного та залізничного транспорту, систем зв’язку тощо. Уряд Японії щорічно планує досить великі обсяги витрат на науку та підтримку науково-технічного та інноваційного процесів у корпоративному секторі.

Досить актуальною для Японії є проблема державного дефіциту (бюджетний дефіцит в окремі роки досягав 5-5,9% ВВП). Нині японська влада оголосила про узгодження нормативів бюджетного дефіциту з вимогами ЄС, згідно з якими дефіцит не має перевищувати 3% ВВП [4].

В Євросоюзі складається бюджет ЄС, доходи якого формуються за рахунок відрахувань з бюджетів країн-членів ЄС. Найбільша частка видатків спрямовується на підтримку сільського господарства окремих країн, допомогу найменш розвинутим регіонам (Португалія, Греція, Іспанія, східні регіони Німеччини, південні райони Італії) і новим членам, утримання апарту ЄС. Згідно з вимогами Конвенції ЄС, бюджет ЄС фінансується повністю з власних ресурсів і не може бути дефіцитним [1].

При формуванні національних бюджетів країни ЄС орієнтуються на так звані Маастрихські критерії рівня основних макроекономічних показників країн ЄС (табл. 1).

Таблиця 1

Маастрихські критерії рівня макроекономічних показників

Показники	Інфляція, %, не більше	Дефіцит держбюджету, % ВВП, не більше	Держборг, % ВВП, не більше	Ставка довгострокових кредитів, %, не більше	ВВП на душу населення, дол.США, не менше
Загальні критерії	2,6	3,0	60,0	8,0	-
Дотримання найрозвинутішими країнами ЄС	1,9	2,8	74,0	6,2	17000

Невиконання Маастрихських критеріїв членом ЄС призводить до попередження або навіть накладення фінансових санкцій на цю країну з боку рівних органів ЄС. У 2000 – 2009 роках такі санкції було застосовано навіть до відносно розвинутих країн – Німеччини, Франції, Італії [3].

У сучасній зарубіжній практиці використовуються так звані стабілізаційні фонди таких видів:

- ті, що виконують стабілізаційні функції (Російська Федерація, штат Аляска, Венесуела, Колумбія, Кувейт, Нігерія, Норвегія, Чилі);

- сформовані для створення стратегічних фінансових резервів (штат Аляска, Кувейт, Оман, Папуа-Нова Гвінея, канадська провінція Альберта);

- резервні бюджетні фонди, які використовують у неординарних ситуаціях (Гонконг, Сингапур, Естонія, ПАР) [4].

Активи стабілізаційних фондів зберігаються, як правило, у державних цінних паперах або безризикових кредитах.

Що стосується досвіду впровадження механізмів бюджетного менеджменту в Україні, то він є досить мізерним. Тобто, елементи якісного та ефективного планування бюджетних ресурсів в Україні практично відсутні. На сучасному етапі розвитку в Україні було б доцільно вивчити питання про створення механізму стабілізаційного фонду як інструменту антициклічної політики. Дохідною базою такого фонду могли б стати надходження від продажу державного майна, а також певна частина податків, отриманих внаслідок реалізації на експорт електроенергії, продукції металургійної та хімічної промисловостей.

Висновки. В центрі уваги бюджетного менеджменту як науки і мистецтва постає проблема гармонізації бюджетних відносин, тобто відносин, що виникають у процесі формування й використання грошових коштів, які необхідні державі для виконання її функцій. Бюджетний менеджмент проявляється у функціонуванні бюджетного механізму, який можна визначити як сукупність особливих бюджетних відносин, специфічних методів і прийомів, що проявляються в процесі формування й використання коштів бюджетів різних рівнів [4].

Отже, удосконалення механізму бюджетного планування в Україні слід здійснювати з урахуванням досвіду інших країн, який передбачає:

- подальше удосконалення організаційно-правових засад бюджетного управління та планування, розробку механізмів гнучкого реагування органів виконавчої влади на глобальні виклики розвитку за допомогою бюджетних важелів;

- поступове розширення повноважень виконавчих органів щодо бюджетної методології такого проектування з урахуванням чітких пріоритетів і критеріїв економічного розвитку;

- подальшу оптимізацію (з урахуванням світового досвіду) методології макроекономічного прогнозування та визначення прогнозних показників, які мають значний вплив на формування бюджетних показників;

- розширення практики середньо- та довгострокового бюджетного прогнозування та планування;

- підвищення значущості принципів гласності та прозорості в практиці складання проектів бюджету.

Список використаної літератури:

1. Карлін М.І. Фінанси зарубіжних країн / М.І. Карлін // навч.посібник. – К.: Кондор, 2007. – 384с.

2. Lexan Е. Simplified Governmental Budgeting. – Chicago, 2010. – 610c.

3. Михайленко С.В. Актуальні проблеми розвитку бюджетного менеджменту як науки і мистецтва // Актуальні проблеми економіки. – 2011. - № 1(115). – с.4-8.

4. Михайленко С.В. Міжнародний досвід планування бюджету // Актуальні проблеми економіки. –2010. - № 9(111). – с.14-21.