Томчук В.В., Запорожець В.В.

Вінницький національний аграрний університет

АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕБІТОРСЬКОЇ ТА КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

Фінансова незалежність і участь вітчизняних суб'єктів господарювання у міжнародних економічних відносинах зумовлюють необхідність безперервного забезпечення виробничого циклу оборотними коштами. Розвиток принципово нового підходу до проблем платіжно-розрахункових відносин між суб'єктами ринку зумовлює необхідність досліджувати похідну уповільнення даних відносин – дебіторську заборгованість.

Дебіторська і кредиторська заборгованість є природними складовими бухгалтерського балансу підприємства. Вони виникають у результаті неспівпадання дати появи зобов’язань з датою платежів за ними. На фінансовий стан підприємства впливають як розміри балансових залишків дебіторської і кредиторської заборгованості, так і період оборотності кожної з них. Якщо дебіторська заборгованість більше кредиторської, це є можливим чинником забезпечення високого рівня коефіцієнта загальної ліквідності [1].

Отримання платежів від дебіторів є одним з основних джерел надходження коштів на підприємство, тому виручка від продажу є єдиним засобом для погашення всіх видів кредиторської заборгованості. Надходження грошових коштів від продажу визначає можливості підприємства щодо погашення боргів кредиторам. Як правило, більша частина дебіторської заборгованості формується як борги покупців. Встановлення з покупцями таких договірних відносин, що забезпечують своєчасне і достатнє надходження коштів для здійснення платежів кредиторам – головне завдання управління рухом дебіторської заборгованості. Отже, йдеться про одночасне управління рухом як дебіторської, так і кредиторської заборгованості.

Дослідження теоретико-методологічного та практичного характеру з проблем управління дебіторською та кредиторською заборгованістю проводили такі вчені, як: Ф. Бутинець, О. Гудзь, Н. Ізмайлова, П. Саблук, Є. Стоянова, Р. Сайфулін, А. Шеремет, Н. Тарасенко, Л. Городянська, А. Ходус та ін. Однак, питання співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості, оцінки їх ефективності потребують подальшого дослідження.

У сучасних умовах переважна більшість вітчизняних підприємств віддає перевагу продажу продукції (товарів, робіт, послуг) не в кредит, а за фактом оплати, однак конкуренція диктує свої умови: продукція (товари) відвантажуються, оборотні кошти зменшуються, зростає дебіторська та кредиторська заборгованість [2].

Управління дебіторською та кредиторською заборгованістю передбачає: обґрунтування можливості виникнення дебіторської та кредиторської заборгованості; визначення політики надання кредиту та інкасації для різних груп покупців (постачальниками) і видів продукції; аналіз і ранжування покупців (постачальників) у залежності від обсягів закупівель, історії кредитних відносин і запропонованих умов оплати; контроль розрахунків з дебіторами (кредиторами) за відстрочену або прострочену заборгованість та вивчення причин недотримання договірної дисципліни; своєчасне визначення прийомів прискорення боргів і зменшення безнадійних боргів; забезпечення умов продажу, що гарантують надходження грошових коштів; прогноз надходжень грошових коштів від дебіторів на основі коефіцієнтів інкасації.

Неоднорідний вплив інфляції на різні групи товарів ускладнило координацію політики в сфері закупівель і політику продажів, що потребувало впровадження ефективних процедур інкасації [3].

Основними прийомами управління дебіторської та кредиторської заборгованості є: аналіз замовлень, оформлення розрахунків і встановлення характеру дебіторської та кредиторської заборгованості; АВС-аналіз у відношенні до дебіторів; аналіз заборгованості за видами продукції для визначення невигідних з точки зору інкасації товарів; оцінка реальної вартості існуючої дебіторської та кредиторської заборгованості; зменшення дебіторської заборгованості на суму безнадійних боргів; контроль за співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованості; визначенні конкретних розмірів знижок при достроковій оплаті; оцінка можливості факторингу – продажу дебіторської заборгованості [4].

Підприємство реалізує свою продукцію, надаючи відстрочку покупцям не більше 30 днів. На практиці бувають затримки платежів понад цей термін. Реальне уявлення про погашення рахунків дебіторів дає старіння дебіторської заборгованості. Аналіз заборгованості за термінами виникнення: дозволяє оцінити ефективність і збалансованість політики кредиту і надання знижок; визначає сфери, в яких необхідні додаткові зусилля з повернення боргів; дає базу для створення резерву за сумнівними боргами; дозволяє зробити прогноз надходжень коштів.

Щоб мати більш реальну оцінку грошових засобів, які в перспективі зможе отримати підприємство від дебіторів, необхідно спробувати оцінити ймовірність безнадійних боргів у групах за термінами виникнення заборгованості. Оцінку можна зробити на підставі експертних даних або використовуючи накопичену статистику[1].

Згідно з розрахунків на цю суму має бути сформований резерв за сумнівними боргами. При дотриманні дебіторами договірних термінів платежів підприємство має кошти для своєчасних розрахунків з кредиторами і постійно має в своєму розпорядженні вільні кошти в обороті. Сприятливі умови забезпечуються двома обставинами:

1. Середній одноденний розмір виручки від продажів перевищує середню одноденну суму витрат на продану продукцію і приросту балансових запасів.

2. Дебіторська заборгованість обертається швидше кредиторської заборгованості.

Якщо нестача коштів носить постійний характер, то формується прострочена кредиторська заборгованість з усіма наслідками. Ліквідувати її навіть за допомогою платежів дебіторів, що надходять регулярно, в таких умовах неможливо, тому доводиться залучати короткострокові банківські кредити.

Отже, більш швидка оборотність дебіторської заборгованості у порівнянні з кредиторською не забезпечує наявність вільних коштів у обігу.

Наявність вільних коштів у обороті або нестача коштів, для розрахунків з кредиторами визначається поєднанням оборотності дебіторської і кредиторської заборгованості й розміру кожного платежу дебіторів і кредиторам.

Таким чином, при встановленні умов розрахунків з покупцями та постачальниками підприємству в багатьох випадках доводиться робити вибір між наявністю вільних коштів в обігу та збереженням необхідного рівня платоспроможності. У залежності від конкретних умов і показників діяльності визначається, що важливіше у певному періоді для поліпшення фінансового стану – вільні кошти в обігу або підвищення платоспроможності. Управління грошовими потоками – один з найважливіших напрямів управління, в межах якого проводиться відстеження і управління рухом готівки, контроль над станом розрахунків з дебіторами та кредиторами, планування діяльності будь-якого підприємства на перспективу.

Література:

1. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. – 2-ге вид., стер. – К.: Алерта, 2003. – 485с.

2. Ходус А. Управление финансовыми потоками предприятия в формате дебиторской и кредиторской задолжености // Економіст. – 2005. – №8. – 86-89 с.

3. Гудзь О.Є. Дебіторська та кредиторська заборгованість в системі управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств // Облік і фінанси АПК. – 2007. – №1-2. – 65-70 с.

4. Ізмайлова Н.В. Стан та тенденції дебіторської та кредиторської заборгованості: макроекономічний аспект // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. – №4. – 12-17 с.