Економічні науки/3. Фінансові відносини

Бохенко О. С., Муржак В. В., Завацька В.Б.

Вінницький торговельно – економічний інститут КНТЕУ

Особливості фінансування закладів освіти в зарубіжних країнах

Освіта є однією з рушійних сил економічного розвитку і однією з центральних ланок інтелекту людини протягом всього життя, основним засобом передачі культурного і наукового досвіду людства. І надалі роль освіти в житті суспільства постійно зростатиме. Так, саме освіта спроможна перебороти катастрофічно зростаючі негативні тенденції в духовній сфері людства. Лише освіта спроможна виконувати історичну роль рятівної інтеграції і гармонізації культури й економіки. Саме освіта може і повинна взяти на себе функцію синтезатора нового бачення світових і регіональ­них проблем, і, тим самим, спрямувати людей на вирішення актуальних проб­лем цивілізації. [3]

Метою статті є розгляд систем фінансування закладів освіти в зарубіжних країнах, які б надавали більш широкі права  при використанні різних форм фінансування.

Питання фінансування закладів освіти в зарубіжних країнах досить широко досліджували такі науковці як  Є. Бойко, А. Чухно, С. Зарицька, В. Зуєв, А. Кротаєв, В. Куценко, Д. Крисанов, Л. Півнєва, Н. Пушкіна. [1]

Системи фінансування закладів освіти в зарубіжних країнах можуть мати, крім традиційних державних, інші джерела: освітні позички, кредити, системи освітнього податку, оплати різного роду послуг, наданих вищими навчальними закладами.

Головною особливістю системи освіти Франції є домінування держави в цьому секторі суспільного життя. Вищу освіту налають, як правило, безкоштовно приблизно 70 університетів і значна кількість спеціальних вищих навчальних закладів і шкіл. Кількість приватних вищих закладів освіти не перевищує 3% від загальної кількості, але всі вони є досить престижними.

Навчання в приватних вищих закладах освіти є платним, при вступі до державного закладу стягується вступний внесок у розмірі приблизно 500 франків (130 доларів США), який має запобіжний характер (запобігання вступу на навчання не зацікавлених в цьому осіб). Держава повністю фінансує належні їй за­клади освіти, а також співпрацює з приватними вищими закладами освіта шляхом укладання контрактів на надання послуг.

Британська система освіти високо цінується у світі зав­дяки великій увазі з боку Уряду та промисловості, умілій організації навчання і збереженню найкращих традицій.

Головна роль у забезпеченні функціонування державної вищої освіти від­водиться Раді фінансування (утримання) вищої освіти в Англії та відповідним управлінням у Шотландії, Уельсі та Північній Ірландії.

Діяльність вищих навчальних закладів фінансується із кількох джерел. За­гальні витрати на навчальний рік державних університетів та коледжів Англії становлять понад 6,7 мільйона фунтів стерлінгів і покриваються фінансуван­ням із державної скарбниці (бюджету) через міністерство освіти та комітет науки і технологій.

У Королівстві Швеція фінансування всіх трьох рівнів освіти (за­гальної середньої — 9 класів, вищої середньої — 10- 12 класів, вищої освіти) здійснюється за рахунок громадських (переважно державних) коштів. Навчан­ня безплатне за винятком невеликої кількості приватних закладів, а також навчальних гуртків для дорослих.

У США майже всі вищі навчальні заклади отримують допомогу в тій чи іншій формі від штату та федерального уряду. При цьому значна частина бюджету державних навчальних закладів формується, власне, за рахунок урядового фі­нансування.

Специфічною рисою системи освіти США слід визнати переважання приватних закладів освіти за кількістю і визнання більш високої якості навчання, одночасно з наданням переваги студентами державним навчальним за­кладам. Приблизно 54% вищих закладів освіти перебувають у приватній влас­ності.

Канадська систе­ма освіти відбиває впевненість жителів країни у важливості якісної освіти. На відміну від інших розвинутих країн, у Канаді, немає загальнодержав­ної системи освіти: згідно Конституції кожна провінція сама займається цим питанням. Провінційні глави департаментів по освіті, які очолює міністр, що обирається, установлюють стандарти, за­тверджують предмети і фінансують освітні організації. [2]

Одним із головних чинників, для удосконалення фінансового механізму у зарубіжних країнах виступає освітній кредит.

Освітня система з чітко налагодженою схемою надання освітніх кредитів має цілий ряд переваг порівняно зі звичайною системою здобуття освіти.

Для студентів:

- розширюється ряд навчальних закладів, з якого можна обрати виший нав­чальний заклад без істотного обмеження через вартість навчання;

- оплата освітніх послуг дозволяє підвищити вимоги до навчання;

- знайти роботу після здобуття освіти набагато легше, ніж без освіти.

 Для вищих навчальних закладів:

- підвищується віддача освітнього процесу за рахунок особистої зацікав­леності студента, який навчається для наступного ефективного працевлашту­вання, що дозволить повернути кредит;

- створюється зворотній зв'язок  між навчальним закладом і ринком праці, що дозволить швидко й ефективно розвивати нові спеціальнос­ті і спеціалізації, необхідні на ринку.

Як приклад добре продуманої системи можна навести програму освітньо­го кредитування в США, відмінною рисою якої є те, що можливість одержан­ня необхідних засобів на освіту є практично в будь-якого бажаючого. Система федеральних позик враховує інтереси людей з найрізноманітнішими фінансо­вими можливостями. Основним інструментом конкурентної боротьби в цьому секторі ринку стають різноманітні знижки, надані банками для своїх пози­чальників.

У Франції  сис­тема система освітнього кредиту набула помітного розвитку, адже, перед значною частиною французької молоді, щорічно постає питання фінансування витрат, пов’язаних із навчанням. Дедалі більше студентів при цьому вдаються до соціальних студентських кредитів.   У Великобританії та Швеції освітянські кредити теж мають попит у населен­ня. Цікавим є також досвід участі дер­жав у частковому фінансуванні при­ватних навчальних закладів. [4]

Отже, досліджуючи закордонний досвід фінансування освіти, можна сказати, що закордоном надаються більш широкі права у фінансуванні  освіти. Адже, закордонний досвід передбачає розробку та реалізацію  стратегії адаптації  навчальних закладів до скорочення державної фінансової підтримки. Її основою є надання більш широких прав у використанні різних форм фінансування, провідне місце в яких займає  здобуття освіти у кредит. Для України,  закордонний досвід, дає змогу розробити нову систему фінансування освіти.

 

Література:

1.  Боголіб Т. І.  Фінансування освіти з-за кордоном // Фінанси України. - 2008. - №4. – С. 132-139.

2.  Васильченко І. В.  Удосконалення та реформування освітньої системи у провідних країнах світу // Вища школа. – 2009. - №5. – 77-89. 

3.  Ковалів І. М. За знаннями – за кордон // Урядовий кур’єр . – 2010. - №12. – С. 8-9.

4. Робак В. Ю. Практика одержання освіти у кредит: зарубіжний та Український досвід // Актуальні проблеми економіки. – 2007. - №4. – С. 208-221.