Юрченко К.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Переваги та недоліки зовнішнього фінансування

 Розвиток  підприємства та його ефективна фінансова діяльність забезпечується за допомогою періодичного залучення позикових коштів. Використання позичкового капіталу дозволяє суттєво розширити обсяги господарської діяльності підприємства, забезпечити реалізацію додаткових проектів, підтримувати платоспроможність і, як наслідок, – підвищити ринкову вартість підприємств. У зв’язку з тим, що підприємства для своєї діяльності потребують залучення фінансового капіталу, актуальним  є  оцінка переваг та недоліків зовнішнього фінансування підприємств в Україні.

Теоретичні аспекти висвітлення даної проблеми знайшли своє відображення в розробках таких вчених: Бланк І.О., Бобров Є.А, Владичин У.В., Дорошенко Т.В., Захарін С.В., Перзекс М.Б., Терещенко О.О. та інші. Незважаючи на достатність досліджень з даного питання сучасний рівень мінливості фінансового ринку та кризових явищ зумовлюють потребу у подальших дослідженнях. Метою дослідження є обґрунтування основних переваг та недоліків залучення позикового капіталу.

Насамперед необхідно визначити, що являє собою позиковий капітал. Позиковий капітал - кошти, які надаються суб’єкту господарювання на умовах повернення та платній основі з метою здійснення інвестиційної діяльності [1].

Згідно з П(С)БО “11”, зобов’язання характеризують заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди [2].

Об’єктивною необхідністю залучення позикових коштів є: невідповідність у часі між надходженнями коштів та витратами, сезонність виробництва, впровадженням інвестиційних проектів, які потребують значних обсягів вкладень за декілька років.

Як економічній категорії позичковому капіталу властиві наступні основні особливості, а саме: позичковий капітал має особливу форму руху, відмінну від руху інших вартостей; позичковий капітал має специфічну форму відчуження. Якщо відчуження звичайного капіталу відбувається у формі купівлі-продажу, то відчуження позикового капіталу приймає форму позики. Позичковий капітал викликає економічне зростання. Важливими характеристиками позичкового капіталу є його вільний перелив з галузі в галузь, між регіонами й компаніями, а також наявність постійного попиту та пропозиції .

Шляхи залучення позикового капіталу детально можливо розглянути на рис.1 [3].

Способи залучення

позикового капіталу

Зовнішні Внутрішні

Кредитування Емісія фондових документів Реалізація

внутрішніх резервів

Облігації Інші цінні папери

Векселі

Рис. 1-Способи залучення позикового капіталу

Таким чином, існують внутрішні та зовнішні джерела залучення позикових коштів. Підприємства України найбільше використовують короткострокові кредити банків, менш поширеними є довгострокові кредити банків, кредити та позики небанківських фінансових установ, облігаційні позики, фінансовий лізинг.

До головних переваг позичкового капіталу можна віднести:

Ø достатньо широкі можливості залучення, особливо при високому кредитному рейтингу підприємства;

Ø забезпечення зростання фінансового потенціалу підприємства при необхідності істотного розширення його активів та зростанню темпів росту обсягів його господарської діяльності;

Ø можливість генерувати приріст фінансової рентабельності (коефіцієнт рентабельності власного капіталу);

Ø технічна нескладність оформлення угоди;

Ø сприяння розвитку позикового ринку.

Водночас залучення підприємствами позичкового капіталу несе в собі і певні недоліки. Головний з них — це зростання ризику зниження їх фінансової стійкості та платоспроможності. Українські підприємства, які розраховують на отримання кредиту, можуть понести серйозні втрати в умовах нестабільного зовнішнього та внутрішнього середовища. Крім того, виплачені проценти за кредит є елементом витрат, а отже, вони зменшують розмір прибутку підприємства і рентабельність авансованого капіталу. Так як термін повернення позикового капіталу є чітко визначеним кредитною угодою, то керівництво підприємства повинно розробляти чіткі схеми погашення. Найчастіше підприємства дотримуються стратегії підтримки певної структури капіталу та погашення однієї позики здійснюється за рахунок іншої. Суттєва частка позикового капіталу дає можливість кредиторам контролювати певні рішення підприємства, що приймаються. Існують випадки, коли у договорі банківської позики присутні вимоги обов’язкової частки рефінансування чистого прибутку або утворення фонду погашення, що може не відповідати інтересам керівництва підприємства. Досить часто надання позики здійснюється на умові застави або гарантій. Якщо об’єктом застави виступають акції, то у випадку фінансової кризи, контроль над підприємством може перейти до кредиторів; кредити надаються, здебільшого, для великих підприємств; високі ставки відсотку.

Таким чином, з одного боку, у підприємств періодично з'являється об'єктивна необхідність залучення кредитних ресурсів, з іншого — у господарстві в силу ряду обставин наявні тимчасово вільні кошти, які можуть бути одержані підприємствами у вигляді кредитів [3]. Стає очевидним, що одним з принципових питань формування капіталу підприємства є визначення допустимої з економічної точки зору частки позичкового капіталу відносно до частки капіталу, сформованої за рахунок власних коштів. Обґрунтована відповідь на це питання може бути дана на підставі оцінки норми прибутку на авансовий капітал, що використовує підприємство в процесі виробництва, і процентної ставки за кредит. Якщо останній показник перевищує перший, підприємству економічно вигідніше орієнтуватися на збільшення власних коштів і скорочувати позичковий капітал. Коли норма прибутку на авансований капітал вища за процентну ставку за кредит, має місце зростання прибутку на одиницю власного авансованого капіталу, тобто йому стає економічно вигідним залучати позичковий капітал [4].

Згідно з викладеним матеріалом можна зробити наступні висновки, що використання позикового капіталу прискорює рух грошових і матеріальних ресурсів, забезпечує вищий фінансовий потенціал розвитку підприємства і розширює можливості приросту рентабельності. У зв’язку з цим управління залученням і ефективним використанням позикових засобів є однією з важливих функцій, яка спрямована на забезпечення досягнення високих кінцевих результатів господарської діяльності підприємства. Як показує практика, ефективність використання позикового капіталу вища, ніж власного, але з його використанням пов’язаний більший фінансовий ризик і зменшення фінансової стійкості підприємства.

Література

1. http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1078.20788.0;

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання" http://buhgalter911.com/Res/PSBO/PSBO11.aspx;

3. Азарова А.О. Джерела формування та способи залучення позикового капіталу // Економічний простір. - 2008. - №15 www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekpr/2008_15/azarova.pdf;

4. Запорожан О.М. Залучений капітал як основна складова власного капіталу підприємства // Економічні науки. - №2(48) http://nbuv.gov.ua/portal/Soc_gum/Vzhdtu_econ/2009_2/8.pdf.