Економічні науки /3. Фінансові відносини

К.е.н. Левченко Л.В.

Вищий навчальний заклад Укоопспілки

«Полтавський університет економіки і торгівлі», Україна

Фінансовий лізинг як реальний інструмент активізації інвестиційного процесу в Україні

Ефективність функціонування національної економіки країни обумовлена рядом чинників, одним з основних є здатність до здійснення інвестиційної діяльності, бажано на інноваційній основі. Вищезазначена діяльність потребує значних фінансових ресурсів.

Суб’єкти господарювання мають можливість здійснювати фінансування інвестиційної діяльності за рахунок власних, залучених та позичених коштів. Використання ресурсів власних та залучених характеризується певною обмеженістю, тому постає необхідність залучення позичених коштів для капіталовкладень в основні засоби виробництва, або просто використання «позичених» основних засобів, наприклад, через фінансовий лізинг.

Особливістю розвитку економіки України є поки, що недостатній рівень здійснення лізингових операцій в країні, що спричинено відносною новизною для українського ринку та не завжди повним розумінням суб’єктами господарювання переваг від даного виду операцій.

Зміст поняття фінансовий лізинг та роль в економічній науці трактують по різному та визначають його сутність з різних позицій, а саме як:

– довгострокову оренду;

– спосіб кредитування;

– інвестиційну діяльність;

– спосіб управління чужим майном за дорученням;

– спосіб купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна.

Все вищезазначене дає можливість заключити, що лізинг має складну основу та представляє собою певну організаційно-правову форму бізнесу.

В кризовий період функціонування економіки має місце гострий дефіцит як фінансових ресурсів в цілому так і особливо інвестиційних, тому актуальною стає проблема забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності суб’єктів економіки. Використання позичених фінансових ресурсів на довгостроковій основі з метою інвестування в основні засоби стає майже неможливим.

В таких умовах фінансовий лізинг виступає як альтернатива довгострокового кредиту, сприяє мобілізації та використанню коштів для інвестування, тобто має місце активізація інвестиційного процесу та саме головне забезпечується гарантоване використання залучених ресурсів на розвиток діяльності суб’єкта господарювання.

З метою визначення оптимальної форми забезпечення інвестиційного процесу достатніми фінансовими ресурсами необхідно враховувати не лише кількісні показники, а й якісні, тобто переваги та недоліки тієї чи іншої форми.

До переваг лізингу як альтернативи кредиту для лізингоотримувача можна віднести наступне:

– оцінюється бізнес клієнта;

– як правило, значно менша величина мінімального авансованого платежу;

– відсутні вимоги по заставі;

– не вимагається додаткової застави;

– можливе деяке законне зменшення суми податків;

– не передбачено обов’язкове придбання додаткових послуг;

– можлива розстрочка на страхування, транспортний збір, технічне обслуговування;

– економія витрат робочого часу персоналу пов’язаних з страхуванням, технічним обслуговуванням і т.д. предмета лізингу;

– ризики пов’язані з моральним та фізичним зносом лягають на лізингодавця;

– як правило збільшення курсу іноземної валюти не впливає на лізингові платежі.

Лізинг як форма інвестування поряд з перевагами має свої і недоліки для лізингоотримувача, а саме: вартість лізингової угоди може бути більшою ніж вартість кредитної; як правило, предмет лізингу повинен користуватися попитом на ринку; предмет лізингу повинен бути зносостійким та таким, що демонтується; вільний доступ до предмета лізингу співробітників лізингової компанії.

Останні два недоліки притаманні нині і кредиту. Окрім них сьогодні головною проблемою при даному способу фінансування розвитку бізнесу є майже його недоступність, а також необхідність додаткової ліквідної застави. Окрім того, як правило заставне рухоме майно зберігається у кредитора.

Лізингові операції вигідні всім учасникам: лізингоодержувачу – залучення інвестицій для придбання необхідного майна тривалого користування без необхідності виведення значних грошових коштів з обороту (у випадку купівлі) та надання значних гарантій для повернення інвестицій (у випадку кредитування); лізингодавцю – отримання прибутку; продавцю (постачальнику) – зростання обсягів збуту своєї продукції та розширення кола покупців.

На рівні держави здійснення лізингових операцій може забезпечити ефективні перетворення у різних галузях економіки України. Особливо перспективним є використання лізингових схем для розвитку малого бізнесу, сільського господарства, сфери будівництва та інших виробництв, що мають суттєвий знос основних засобів. Розвиток лізингу може вирішити проблему придбання нерухомості, особливо комерційної. Окрім того лізинг в своїй діяльності можуть використовувати підприємства-товаровиробники для реалізації вже виготовленої продукції.

Таким чином, нині в Україні фінансовий лізинг слід розглядати як один із реальних напрямків активізації та прискорення інвестиційного процесу, як найбільш доступний і ефективний спосіб фінансування розвитку бізнесу.