Миколаївський міжрегіональний
інститут розвитку людини
ВНЗ ВМУРоЛ „УКРАЇНА”, Україна
Вплив обсягу та джерел фінансування
оборотного капіталу на дохідність підприємства
У статі розглянуто питання управління оборотним капіталом із погляду впливу
на дохідність і ризики підприємства. Досліджено особливості обрання
підприємством стратегії фінансування оборотних активів.
Постановка проблеми. У структурі активів підприємства вагома частка належить
оборотним активам, котрі формують оборотний капітал підприємства. Ефективність
діяльності підприємства безпосередньо залежить від обсягу, структури, якості та
джерел фінансування оборотного капіталу. Забезпечення оптимального обсягу
оборотного капіталу і його частки у структурі активів підприємства є актуальною
проблемою для усіх підприємств, незалежно від форм власності, від їхньої
величини тощо. Адже, через управління оборотним капіталом можна впливати на
ліквідність і платоспроможність підприємства, дохідність і ризики, що з ними
пов'язані. Відповідно, управління оборотним капіталом підприємства є найбільш
вагомою ланкою діяльності менеджменту підприємства.
Питання ефективного управління оборотним капіталом підприємства досліджують
вітчизняні науковці: В. Савчук, І. Бланк, М. Коробов, В. Поно-маренко, А.
Поддєрьогін, І. Яремко, Л. Коваленко та інші. Приділяли увагу й іноземні вчені:
Д. Ван Хорн, Д. Ваховіч, Д. Шима і Д. Сігел, Ж. Рішар, Е. Хелферт, Стоянова та
інші.
Незважаючи на значну кількість праць, присвячених проблемі управління
оборотними активами підприємства, усе ж відчутною є потреба методологічного
забезпечення впровадження теоретичних розробок у практичну діяльність.
Метою роботи є дослідження впливу величини
оборотного капіталу та джерел його фінансування на дохідність підприємства та
ризики, пов'язані з отриманням цього доходу.
Результати дослідження. Оборотний капітал – це
та частина активів підприємства, яка безпосередньо забезпечує процес здійснення
поточних господарських операцій. У більш ширшому значенні оборотний капітал –
це капітал, інвестований в оборотні (поточні) активи підприємства [3]. Відповідно, управління оборотним капіталом є невід'ємною
частиною управління господарською діяльністю підприємства і його обсяги
залежать від масштабів діяльності. Варто зазначити, що терміни "оборотний
капітал", "оборотні активи", "поточні активи" є
тотожними.
До складу оборотних активів підприємства належать товарно-матері-альні
цінності, дебіторська заборгованість і грошові кошти та їхні еквіваленти.
Власне, те ті елементи активів, обсяг яких впливає на показники ліквідності
підприємства, а отже, і на величину ризику.
Управління оборотним капіталом підприємства є одним із основних напрямків у
роботі фінансового менеджменту підприємства, якому щодня надається значна
увага. Це та ланка у діяльності менеджменту підприємства, яку необхідно
контролювати щодня, оскільки обсяг і структура оборотних активів щодня
змінюються. Ефективне управління оборотним капіталом веде до зменшення дефіциту
грошових коштів, зменшення ризиків і збільшення дохідності підприємства.
Інвестиції у поточні активи підприємства щодня змінюються. Для успішної
діяльності підприємства важливо визначити оптимальний обсяг і структуру
поточних активів. Недостатність грошових коштів, товарно-матеріальних запасів
може призвести до перебоїв у виробництві і навіть до припинення господарської
діяльності. Швидке погашення дебіторської заборгованості зумовлене жорсткою
політикою підприємства щодо своїх покупців (відсутність знижок за швидку
оплату, недопущення відтермінування платежів тощо) може призвести до втрати
клієнтів, а отже, до виникнення проблем зі збутом готової продукції. Водночас,
наявність на рахунках підприємства великих сум грошових коштів, значних обсягів
товарно-матеріальних цінностей, дебіторської заборгованості можуть призвести до
негативних наслідків. Тому для підприємства важливо сформувати виважену,
правильну політику управління оборотними активами, оскільки від цього залежать
результати його діяльності.
Масштаби підприємства впливають на вибір джерел фінансування оборотних
активів. Джерелами фінансування оборотних активів підприємства є: поточні зобов'язання;
короткотермінові зобов'язання; довготермінові зобов'язання; власні кошти.
Аналізуючи переваги і вади різних джерел фінансування оборотних активів,
потрібно зазначити, що фінансування оборотних активів за рахунок
довготермінового капіталу є дорожче, проте супроводжується меншими ризиками.
Фінансування короткотерміновим капіталом є більш ризиковим, але значно дешевшим.
Відповідно, різною, залежно від обраних джерел фінансування, буде і дохідність
підприємства. Використання довготермінового капіталу сприятиме зменшенню
дохідності, а короткотермінового - зростанню дохідності.
На які критерії необхідно звернути особливу увагу для того, щоб прийняти
правильне рішення щодо обрання джерел фінансування оборотних активів є одним із
важливих питань фінансового менеджменту. Передусім тут важливе значення має
здатність менеджменту до ризику. Адже високий ризик - це висока дохідність.
Для чіткої орієнтації і визначення межі ризику, а отже і дохідності, доцільно
визначити коефіцієнт рентабельності оборотних активів. Оптимальний рівень (чи
коридор) рентабельності оборотних активів менеджмент підприємства має визначити
самостійно, залежно від галузі і масштабів діяльності. Моделюючи різні
комбінації фінансування оборотних активів і визначаючи рентабельності оборотних
активів за різних моделей, підприємство може обрати і підтримувати оптимальний
рівень дохідності та ризику. Контроль за рівнем рентабельності оборотних
активів має здійснюватися достатньо часто, оскільки швидко змінюється ситуація
на ринку капіталів, на ринках сировини і збуту продукції тощо.
Основне завдання менеджменту підприємства полягає у тому, щоб обрати таку
комбінацію джерел фінансування, котра забезпечить найбільшу дохідність за
найнижчих ризиків.
З цією метою більшість дослідників пропонують класифікувати оборотні
активи за часовою ознакою, виокремивши постійну і змінну їх частини. Постійні
оборотні активи - це та частина оборотних активів, яка необхідна для
забезпечення мінімальних потреб безперебійного функціонування. Змінні оборотні
активи - це та частина оборотних активів, потреба у яких зумовлена періодичними
змінами [2].
Для фінансування змінних оборотних активів доцільно використовувати
короткотермінові джерела, а для постійної їх частини - довготермінові.
Водночас, як зазначають відомі американські вчені Ван Хорн і Дж. Ваховіч, важливе
значення для оцінювання оптимального співвідношення між ризиком і
рентабельністю має побудова графіка термінів погашення кредиторської
заборгованості. Тобто, "яку маржу безпеки слід закласти в календарні плани
погашення заборгованості на випадок несприятливих коливань у поступленні грошових
коштів" [2, с. 373].
Залежно від співвідношення у фінансуванні постійної змінної частини
оборотних активів різними видами капіталу, встановлення величини маржі безпеки,
визначається стратегія фінансування оборотних активів підприємства. Так, якщо
вся змінна частина оборотних активів і частина постійних оборотних активів
фінансуються короткотерміновим капіталом, відповідно маржа безпеки є від'ємною
і робочий капітал – від'ємний. За таких умов діяльності високими є ризики і
високою зберігається дохідність підприємства. Така стратегія фінансування оборотних
активів називається агресивною. За умов консервативної стратегії фінансування –
постійні оборотні активи і частина змінних фінансуються на основі
довготермінового капіталу – низькими є ризики і дохідність підприємства.
Відповідно, маржа безпеки є високою, робочий капітал додатній, тобто грошові
надходження перевищують видатки.
Помірна стратегія (або у іншомовній літературі стратегія хеджування)
полягає у тому, що постійні оборотні активи фінансуються довготерміновим
капіталом, а змінна їх частина – короткотерміновим. Маржа безпеки дорівнює нулю
і чистий робочий капітал підприємства теж дорівнює нулю. За цієї стратегії
використовують метод хеджування (зіставлення за термінами, за якого кожний вид
оборотних активів повинен бути зіставлений із фінансовим інструментом, термін
погашення якого зіставляється з часовими рамками потреби у тих чи інших
оборотних активах) [2, с. 372]. На практиці цей метод
використовується для здійснення господарських операцій, які, так би мовити,
самофінансуються. Тобто підприємство отримує короткотермінову позику для
проведення господарської операції і, отримавши надходження після її завершення,
спрямовують їх на погашення позики.
Зазвичай, на практиці використовують різні стратегії фінансування оборотних
активів, залежно від змін у зовнішньому і внутрішньому середовищах.
Висновки. Менеджменту підприємства
необхідно бути уважним до змін як у зовнішньому так і у внутрішньому
середовищах. Відповідно до цих змін, на різних етапах діяльності підприємства
треба моделювати стратегіями фінансування оборотних активів з метою отримання
максимальної дохідності із дотриманням мінімальних ризиків.
Література
1. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента.
– В 2-х т. – К. : Изд-ао Эльга, Ника-Центр, 2007. – Т. 1. – 624 с.
2. Ван Хорн Дж. Основы финансового менеджменгта /
Дж. Ван Хорн, Дж. Ввхович. – М. : ООО "И.Д. Вильяме", 2008. – 1232
с..
3. Загородній А.Г. Фінансово-економічний словник /
А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк. – К. : Знання, 2007. – 1072 с.