Лук’яненко Д.І., Гвасалія Д.С.

Донецький національний університет

економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Україна

СОЦІАЛЬНІ СТАНДАРТИ ЯКОСТІ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ

Актуальність дослідження полягає в необхідності перегляду чинної системи соціальних стандартів в напрямку адаптації їх до нових умов існування, що спричинена глобальними змінами, які відбуваються у світовій економіці.

Метою даної статті є аналіз вітчизняної та міжнародної системи соціальних стандартів у сфері якості життя населення, виявлення недоліків у її формуванні та окреслення основних напрямків удосконалення з урахуванням міжнародних та європейських вимог.

Існують різні підходи до визначення поняття «соціальні стандарти».

В.Н.Бобков – д.е.н., професор, заслужений діяч науки, генеральний директор ВАТ «Всеросійський центр рівня життя», у роботі «Методологічний підхід рівня життя до вивчення і оцінці якості та рівня життя населення» стверджував, що соціальні стандарти якості та рівня життя – це ціннісні уявлення людей про належне устрої суспільства, що відповідає покликанню і гідності людини, містять систему норм і ідеалів життя [1].

Н.М. Нілова – к.е.н., доцент кафедри економічної теорії Сумського державного університету, в навчальному посібнику «Державне регулювання економіки» стверджує, що соціальні стандарти - розробка форм і обсягів соціальних послуг, безкоштовне надання яких всім громадянам України гарантується Конституцією України [2].

Згідно Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх

комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій [3].

Таким чином, на думку авторів під складовими соціальних стандартів треба розуміти орієнтири при виробленні соціально-економічної політики, основою яких є розподіл ресурсів, форми соціальних гарантій та зобов'язань держави перед народом.

У міжнародній практиці до соціальних стандартів рівня життя відносять:

- тривалість життя від 25 (мінімальна) до 85 (максимальна) рр.;

- грамотність населення - 100%;

- середня тривалість навчання - 15р.;

- реальний ВВП на душу населення в купівельній спроможності до долара; - від 200 (мін.) до 40 тис. (макс.);

- сумарний коефіціент народжуваності (середня кількість дітей, народжених жінкою у фертильному віці від 20 до 45 рр.) - 2,14 - 2,15;

- коефіціент старіння населення (частка населення, старшого за 65 р. у загальній чисельності населення) - 7%;

- співвідношення 10% найбагатших до 10%, найбідніших - 10:1;

- частка населення, яке проживає за межею бідності, - 10%;

- співвідношення мінімальної та середньої заробітної плати - 1:3;

- мінімальний рівень погодинної заробітної плати – 3 долари;

- рівень безробіття (з урахуванням прихованого ) - 8-10%;

- кількість правопорушень на 100 тис. населення - до 5 тис.;

- рівень депопуляції (кількість народжених до кількості померлих) - 50:50;

- кількість психічних патологій на 100 тис. населення - до 284 одиниць.

Перші чотири стандарти використовуються у світовій практиці ООН для розрахунку індексу людського розвитку країни (далі ІЛР). Цей показник інтегрує три складові: рівень життя, освіту і довголіття. Тому сам по собі він може вважатися соціальним стандартом. Інші показники від п'ятого до десятого застосовуються для аналізу і прогнозування соціально-політичної ситуації в країні.

Відомі українські дослідники О.Г. Осауленко і О.Ф. Новікова визначають рівень життя як складну інтегральну соціально-економічну категорією, яка комплексно виражає самопочуття населення, його матеріальний добробут, соціально-побутові умови, рівень задоволення не тільки матеріальних, але й соціальних та духовних потреб.

У вітчизняній практиці одним з найважливіших показників життєвого рівня є прожитковий мінімум.

Державний соціальний стандарт у вигляді прожиткового мінімуму використовується для: загальної оцінки рівня життя в Україні, визначення критеріїв бідності та стратифікаційного розподілу суспільства, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм; встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України; визначення права на призначення соціальної допомоги; визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти, соціального обслуговування тощо; встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Заслуговує на увагу розглянуті А.Ю. Жуковською основні проблеми системи соціальних стандартів і соціальних гарантій в Україні:

Рис. 1. Основні проблеми системи соціальних стандартів і соціальних гарантій в Україні [4]

Реалізація всіх запропонованих вище заходів світової практики дозволить закласти основу для формування нової системи соціальних стандартів і соціальних гарантій, яка буде відповідати європейським і міжнародним вимогам та забезпечувати гідний рівень життя населення. При цьому її запровадження має передбачати поступові етапи досягнення цих стандартів протягом декількох років окремо для кожної категорії населення.

Таким чином, були вивчені різні підходи до визначення поняття «соціальні стандарти», були розглянуті соціальні стандарти, які використовуються у міжнародній та вітчизняній практиці, були систематизовані основні проблеми системи соціальних стандартів і соціальних гарантій в Україні.

Література

1. Бобков В.М. Методологічний підхід Всеросійського центру рівня життя до вивчення та оцінки якості і рівня життя населення. / / Вісник Воронезького державного університету. Серія: Економіка та управління. - 2009, № 2. - С. 26-36.

2. Нілова Н.М. Державне регулювання економіки: [електронний ресурс].–режим доступу: http://sumdu.telesweet.net/doc/lections/

Gosudarstvennoe-regulirovanie-ekonomiki/index.html

3. Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» ). – [електроний ресурс]. – режим доступу:

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2017-14

4. Жуковська А.Ю. Соціальні стандарти у сфері доходів населення// Актуальні проблеми економіки. – 2009. № 11. - С. 181-190