Економічні науки/4. Інвестиційна діяльність та фондові ринки

К.е.н., Кащена Н.Б., магістр, Котелевська І.П.

Харківський державний університет харчування та торгівлі, Україна

Ризик операцій з цінними паперами та його оцінка

Становлення і швидкий розвиток фондового ринку в Україні створили необхідні передумови для широкомасштабного й ефективного використання цінних паперів в якості інструментів акумулювання інвестиційних капіталів у виробничій та соціальній сферах, а також засобів підвищення матеріального добробуту кожного громадянина.

За сучасного стану ринку цінних паперів найпоширенішими фондовими інструментами для проведення активних операцій із цінними паперами є: державні облігації, муніципальні облігації, корпоративні цінні папери.

Слід зазначити, що характер кожної конкретної інвестиційної операції, що здійснюється юридичною або фізичною особою, багато в чому визначається типологією інвестора, його ставленням до джерела прибутку, рівня прибутковості операції, часу інвестування і ризику.

Ризики, які супроводжують операції з цінними паперами, є об’єктивним, постійно діючим фактором, що пов'язаний з ймовірністю виникнення непередбачуваних фінансових втрат від зміни рівня цін на фондові інструменти [1].

Основними видами ризиків, які суттєво впливають на результати інвестицій в цінні папери є: курсовий ризик, ціновий ризик, базисний ризик, портфельний ризик [2]. Типологія ризиків визначає методи його оцінки та ефективні способи нейтралізації.

Вважаємо, що на особливу увагу заслуговує дослідження портфельного ризику, який представляє собою сукупний ризик втрати капіталу підприємства, вкладеного в інвестиційний портфель.

На думку Л.О. Примостки оцінка портфельного ризику складається з трьох етапів: оцінка ризику окремих цінних паперів, з’ясування ступеня їх взаємовпливу, визначення сукупного ризику портфеля [3].

В практиці сучасного інвестиційного аналізу для оцінки ризику окремих цінних паперів використовують економіко-статистичні, експертні, аналогові методи оцінки. До економіко-статистичних методів, які становлять основу проведення оцінки рівня ризику відносять розрахунок β-коефіціента. Він дозволяє оцінити індивідуальний або портфельний систематичний фінансовий ризик по відношенню до рівня ризику фондового ринку в цілому [4]. Цей показник використовується зазвичай для оцінки ризиків інвестування в окремі цінні папери, зокрема акції, та обчислюється співвідношенням коваріації дохідності папера та ринку в цілому до дисперсії дохідності ринку. За економічним змістом β-коефіцієнт показує, наскільки зміниться дохідність фінансового інструменту за зміни очікуваної дохідності ринку на 1% [3].

Для ринку β-коефіцієнт приймається рівним одиниці, а кожна група цінних паперів має індивідуальний β-коефіцієнт, який є індексом їх дохідності відносно середньої дохідності ринку цінних паперів. Для цінного папера з β < 1 зміни кон’юнктури ринку меншою мірою позначаться на його дохідності, тоді як дохідність інструменту з β > 1 зміниться більше порівняно з дохідністю всього ринку.

β-коефіціент портфеля цінних паперів визначається розрахунком середньозваженої величини β-коефіціентів фінансових інструментів певного портфеля цінних паперів.

В Україні аналіз подібних індикаторів ризику ускладнюється через брак історичної інформації. Зазначимо, що для ринку акцій β-коефіцієнти дуже нестабільні, тому портфельні інвестори все частіше аналізують динаміку таких коефіцієнтів як співвідношення ціни акції і доходів або балансової вартості та ринкової ціни акції. Останні дослідження зарубіжних фахівців свідчать, що ці показники, обчислені за даними фінансової звітності емітентів, є надійнішими орієнтирами в процесі прогнозування, ніж β-коефіцієнти.

Отже, за економічним змістом, чим вище значення β -коефіцієнта цінного папера, тим вищий пов’язаний з ним ризик. Разом з тим вищий ризик означає потенційну можливість отримання вищих доходів. За результатами аналізу цих показників формують портфель цінних паперів, ризик якого теж вимірюється стандартним відхиленням та коефіцієнтом бета.

Коефіцієнт бета для портфеля в цілому розраховується як середньозважене значення β-коефіцієнтів тих груп цінних паперів, які входять до його складу, з урахуванням їх питомої ваги в структурі портфеля.

Таким чином, сучасний фондовий ринок потребує систематичної оцінки ризику інвестицій в цінні папери задля розробки ефективних засобів щодо їх нейтралізації. Теоретично можливо віднайти оптимальну модель мінімізації ризику, проте на практиці необхідно оперувати повною інформацією щодо тенденцій розвитку фондового ринку. І саме це сприятиме щодо досягнення інвестором максимального прибутку відповідно до обраної стратегії і методу управління інвестиційним портфелем.

Література:

1. Гаркуша Н.М., Кащена Н.Б. Аналіз інвестиційної діяльності. [Текст]: навч. посібник / Н.М. Гаркуша, Н.Б. Кащена. - Харк. держ. ун-т харч. та торг. - Харків, 2009. – 382 с.

2. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. Біржа. Біржові операції: Термінологічний словник. – 2-ге вид., випр. та допов. – К. : Алерта, 2008. – 186 с.

3. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент банку. Підручник. — 2-ге вид., доп. і перероб. — К.: КНЕУ, 2004. — 468 с.

4. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент: Учеб. курс. – К.: Ника-Центр, Эльга-Н, 2002. – 448 с.