Ст. викл. Нестеренко Л.О., Міщерина Т.Г.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган – Барановського, Донецьк

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

В умовах мінливого зовнішнього середовища для забезпечення свого існування та ефективного функціонування підприємство повинно своєчасно та адекватно реагувати на зовнішні зміни. Однією з альтернатив розвитку та зростання підприємств в мінливих умовах є фактор диверсифікації їх діяльності.

Поняття диверсифікація (diversification) дослівно перекладається як різноманітність, різнобічний розвиток [3].

Проблеми диверсифікації досліджували такі вчені: Вітлинський В.В., Оборська С.В., Обеременчук В.Ф., Прокопенко В.І., Маслак Н.Г., Шершньова З.Є. Серед зарубіжних вчених це Томпсон А.А., Стрикленд А.Дж., Ансофф І., Мінцберг Г., Боумен К., Ассель., Портер М., Котлер Ф. та інші дослідники.

Традиційно, диверсифікація поділяється на споріднену та неспоріднену. До спорідненої диверсифікації відносять: концентричну та горизонтальну. До неспорідненої диверсифікації відносять конгломеративну [2].

Концентрична (вертикальна) диверсифікація – припускає виробництво нових видів товарів, що для підприємства є зовсім новими і не мають технічного і комерційного відношення до продукції, яку фірма виробляє у даний час.

Горизонтальна диверсифікація – припускає виробництво нової продукції, призначеної для клієнтів компанії, навіть якщо вона технологічно не зв'язана з існуючими виробничими лініями.

Конгломератна диверсифікація – припускає поповнення асортименту виробами, що не мають ніякого відношення ні до застосовуваної підприємством технології, ні до його нинішніх товарів і ринків.

Від того, який напрям диверсифікації обирає підприємство для свого розвитку, залежить специфіка управління персоналом.

Управління персоналом – це галузь знань та практичної діяльності, яка направлена на своєчасне забезпечення організації персоналом та оптимального його використання [1].

При спорідненій диверсифікації найбільш доцільним є відношення к робітникам як основному джерелу та засобу розвитку.

При орієнтації підприємства на постійні зміни (тобто неспорідненій диверсифікації) виникає потреба в динамічному розвитку персоналу та постійному стимулюванні інноваційної активності робітників.

Функції управління персоналом в залежності від напрямів диверсифікації підприємства, представлені у табл.1. Загальною рисою для обох напрямів диверсифікації є те, що основна діяльність організації повинна бути широко відкрита для робітника; система зворотнього зв’язку повинна діяти регулярно та бути орієнтована на інновації [1].

Таблиця 1 - Специфіка управління персоналом в залежності від напрямів диверсифікації діяльності підприємства

Функції управління персоналом	Споріднена (пов'язана, синергічна) диверсифікація	Неспоріднена (непов'язана, конгломеративна) диверсифікація
Загальна філософія	Підприємство орієнтується на розвиток існуючого персоналу. Основна увага приділяється робітникам, які прагнуть розвитку та готові розвиватися.	Розвиток підприємства здійснюється за рахунок прийому нових працівників, готових спеціалістів.
Формування кадрового складу	Прийом працівників зі сторони обмежений, переважає внутрішньо- фірмовий найм. Підвищенні вимоги до освіти та різнобічному досвіду.	Переважає прийом працівників зі сторони. Найчастіше це тимчасова робота чи строковий договір з наступним переведенням до постійного штату, якщо новий бізнес виявиться перспективним.
Організація праці	Підприємство діє як цілісна структура, найчастіше побудована по технологічному принципу.	Різні види бізнесу організаційно поділені. Відносно розвинений внутрішній госпрозрахунок.
Навчання і розвиток	Основа увага приділяється внутрішньофірмовому навчанню та розвитку всіх груп персоналу. Використовуються комплексні форми навчання, інноваційні методи. Підтримується загальна кар’єрна динаміка	Внутрішньофірмове навчання обмежене та диференційоване по підрозділам. Кар’єрний зріст підтримується на конкретному виді бізнесу.
Мотивація	Переважає патріотичний тип трудової мотивації.	Переважає професійний тип мотивації.

Таким чином, диверсифікація є однією зі стратегічних альтернатив розвитку підприємства. Диверсифікація в залежності від напряму поділяється на споріднену та неспоріднену. Керівництво повинно враховувати особливості управління персоналом в залежності від цих напрямків для раціонального та більш ефективного використання трудових ресурсів.

Список використаних джерел:

1. Миссия организации и особенности политики управления персоналом [Електронний ресурс ]. – Режим доступу: URL: http://www.klerk.ru/

2. Жулина Е. Г.Диверсификация деятельности предприятия/ Е. Г.Жулина, Т. Л. Мягкова, О. Б. Кацуба - М.: Журнал"Управление персоналом", 2006-176 с.

3. Дереза В.М. Диверсифікація виробництва і капіталу та оцінка //В.М. Дереза. Економічний вісник Національного гірничного університету №3. – Дніпропетровськ: РВК НГУ 2003 – C.39-43