Гунченко Е. Н., студентка 5 курсу

Бердянського державного педагогічного університету

Науковий керівник: ст. викладач Криворучко Н.В.

РЕФЛЕКСИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ В УПРАВЛІННІ

В даний час переваги в конкурентній боротьбі має та організація, в якій система управління ефективно вирішує всі проблеми, що виникають в процесах взаємодії, комунікації і організації управлінської діяльності, а це зумовлюється розвитком і реалізацією рефлексивної діяльності в управлінні.

Рефлексивна діяльність – одна з найскладніших категорій психології управління. У науковій літературі є декілька визначень поняття «рефлексія»:

· усвідомлення суб’єктом засобів та основ діяльності, їхньої зміни;

· вихід у зовнішню позицію одного суб’єкта діяльності стосовно діяльності іншого суб’єкта;

· процес відображення однією людиною «внутрішньої картини світу» іншої людини;

· самоаналіз; осмислення людиною закономірностей, механізмів власної діяльності та існування.

Основна функція рефлексії полягає в забезпеченні повнішого усвідомлення людиною виконуваної ним діяльності в її окремих елементах (чинники, цілі, засоби) і як єдиного цілого (діяльність як цілісне утворення, що становить функціональну частину всієї життєдіяльності). Результати рефлексії дозволяють точніше оцінювати свою поведінку і ухвалювати правильні рішення.

Термін «рефлексивне управління» [1] розглядається як невід’ємна характеристика міжособистісного спілкування. Системна рефлексія - переосмислення і перебудова свого старого індивідуального досвіду самокерованого розвитку, можливостей свого внутрішнього та зовнішнього середовища. Процеси рефлексивної діяльності займають провідне положення при реалізації будь-яких з основних управлінських функцій. Їх ефективність визначається точністю довільного контролю за ними, що вимагає першочергового «підключення» саме процесів рефлексій. Як приклад можна привести функцію мотивування.

Мотивування спрямоване на те, щоб виконавці були зацікавлені у виконанні роботи відповідно до делегованих прав і обов’язків, а також із загальним планом діяльності організації. Це можливо лише на основі обліку багатьох мотиваційних чинників і, головне, на основі розуміння самої мотивації як процесу створення внутрішньою спонуки до діяльності в результаті залучення системи потреб особи. У зв’язку з цим керівникові необхідні навики сприйняття стану людини, його особових характеристик, мотиваційної спрямованості, інтересів, типових форм поведінки в різних ситуаціях. Крім того, відомо, що більш охоче за все людина робить те, на що зважився самостійно. Перед керівником тому постає непросте завдання - поставити перед підлеглими мету, щоб вона сприймалася ними як своя власна. При виборі міри і форми дії за провину підлеглих досвідчений керівник також прагне зрозуміти, чому той, що провинився поступив саме таким чином. Все це вимагає від керівника переорієнтації рефлексії своєї позиції в позицію підлеглого, наявність відповідних здібностей рефлексій. Рефлексія грає провідну роль не тільки при реалізації основних управлінських функцій, але і займає ключове місце в структурі «погодження». Його основні якості по самій своїй суті рефлексії. Вони припускають наявність сформованої рефлексії як здатності, а також засобів реалізації цієї здатності в довільній регуляції діяльності. Психологічні дослідження показують, що саме властивість рефлексивності має найбільша кількість зв’язків і залежностей з основними параметрами інтелектуальної діяльності [2].

Рефлексивна діяльність в управлінні виступає, як механізм самокорекції та необхідною стороною будь-якого професіоналізму, і управлінського особливо. Вона організовує самопізнання людиною своїх здібностей, своєї поведінки. Професійна управлінська свідомість і самосвідомість будується на базі самовідношення рефлексії, створення знання про себе як джерела дії, що породжує образи, оцінки дії в створенні управлінського рішення, в управлінській діяльності, спілкуванні, комунікації і мисленні. Розвиненість рефлексивної діяльності в управлінні, освоєння її культурно значущої форми є головною умовою досягнення управлінської майстерності, майстерності розробки і ухвалення управлінського рішення.

М. Бітянова називає три схеми атрибуції, знання яких дозволить менеджерові освіти краще зрозуміти свій спосіб трактування та прогнозування поведінки інших людей, корегуючи його при необхідності:

1. особистісна атрибуція, коли людина приписує собі причини того, що трапилося з іншою людиною;

2. об’єктивна атрибуція, коли людина приписує відповідальність за подію тому, з ким вона трапилася;

3. ситуативна атрибуція, коли причиною події стають зовнішні фактори [3].

Таким чином, все сказане робить зрозумілою велику роль процесів рефлексії в діяльності управління. Процеси рефлексивної діяльності в управлінні займають провідне положення при реалізації будь-яких з основних управлінських функцій. Їх ефективність визначається точністю довільного контролю за ними, що вимагає «підключення» саме процесу рефлексивної діяльності.

Перелік використаних джерел:

1. Давыденко Т.М. Рефлексивное управление школой: теория и практика. – Москва-Белгород, 1995, 251с.

2. Карпов А.В. Психология принятия управленческих решений. М., 1998.

3. Битянова М.Р. Социальная психология: наука, практика и образ мыслей. Учебное пособие. – Москва: Изд-во ЭКСМО-Пресс. – 20001, 576 с.