Вакарик М.М., Костенюк В.В.

Буковинська державна фінансова академія

м. Чернівці

Науковий керівник: Заєць К.Д.

Сучасний ринок праці України

Питання дослідження ринку праці набуває актуальності за умов переходу суспільства до соціально-ринкових засад господарювання, що вимагає формування ефективної й дієвої політики зайнятості. Дослідженням деяких проблем ринку праці та аналізу окремих його аспектів займалися такі вітчизняні вчені, як А.Аблов, О.Волкова, С.Головіна, С.Кривенко, О.Крушельницька, П.Мазурок, А.Колот, Г.Осовська, С.Мочерний, В.Пухлій та інші.

В економічній теорії категорія «ринок праці» розглядається як складова ринкового механізму, за допомогою якої реалізуються відносини купівлі – продажу товару «робоча сила». З одного боку, ринок праці розглядається як відносини купівлі – продажу «робочої сили», як здатності до праці на конкретному робочому місці. З іншого – на ринку праці продається і купується саме праця. У літературних джерелах поняття «ринок праці» ототожнюється з такими поняттями, як «ринок робочої сили», «ринок трудових послуг», «ринок ресурсів праці», «ринок робочих місць» та «ринок людського капіталу» [5]. Фундамент вчення про ринок праці, з теоретичної точки зору був закладений у класичній, неокласичній школах, кейнсіанстві, монетаризмі та інституціоналізмі, де ринок праці розглядається з позиційних міркувань [4].

Економічні зміни, що відбуваються в Україні, спричинені насамперед світовою фінансовою кризою, активізували вирішення низки соціально – економічних проблем щодо формування та ефективного функціонування ринку праці в Україні.

Функціонування ринку праці в Україні прямо залежить від динаміки основних макроекономічних показників (факторів попиту на робочу силу), при цьому базою для формування пропозиції трудових ресурсів постає населення (фактори пропозиції праці – загальна кількість населення й кількість населення в працездатному віці) [1]. Особливе місце в інфраструктурі ринку праці займають інститути, соціального партнерства. Крім органів державної влади, до їх складу входять професійні спілки та їх об’єднання, а також організації роботодавців та їх об’єднання [2].

За останні десять років в Україні значно погіршився захист трудових прав. Наслідками такої неврегульованості є негативні наслідки руйнування трудового потенціалу, недостатня ефективність його використання, зниження впливовості цього потужного чинника здобуття конкурентних переваг у сучасній світовій економіці. Становлення ринкової економіки, поява різноманітних організаційно – правових форм юридичних осіб і розвиток підприємництва посилюють важливість ефективного функціонування комплексів інститутів ринку праці. Має місце невідповідність сфери професійної освіти потребам ринку праці та відсутність планування розвитку ринку праці, відсутність прозорого механізму розмежування повноважень у галузі регулювання ринку праці між державними та регіональними органами влади, недосконалість механізму реалізації держаних гарантій щодо працевлаштування осіб з обмеженими можливостями, інвалідів [3].

Загальносвітовий процес інституціалізації ринку праці в Україні має свою специфіку, протікає складно й суперечливо, супроводжується ерозією вже створених інститутів або їх неефективним функціонуванням. Формування інституційного середовища відбувається практично в спонтанному режимі, під впливом рішень, що приймаються незалежно одне від одного державою, підприємцями і робітниками. Зміни в системі трудових відносин, зокрема зростання безробіття, поглиблення диференціації та зниження реальних доходів населення, характеризуються складністю та неоднозначністю оцінок [6].

В умовах подолання національною фінансово – економічною системою негативних наслідків кризи, а також прагнення України зайняти більш вигідне становище в глобальному економічному просторі значною мірою зростає можливість посилення регуляторної ролі держави, спрямованої на підтримку трудових ресурсів суспільства з метою збереження трудового потенціалу країни. Можна припустити, що Україна, нарівні з іншими державами, перебуває на проміжному етапі втілення в життя концепції світовлаштування, в основі якої лежать ідеї гуманізму і вільного ринку. «Невидима рука ринку», про яку говорив ще А.Сміт, буде приводити у відповідність ринковий попит та ринкову пропозицію на кожному новому етапі розвитку світу [7].

Сьогодні, в період економічної кризи, ситуація погіршилася, а згідно з прогнозами Міністерства праці та соціальної політики України, негативні тенденції на ринку праці будуть спостерігатися до 2011 року. Стабілізації на ринку робочої сили будуть сприяти: участь населення у підготовці та проведенні в Україні Євро – 2012, розвиток промисловості України, зміна структури зайнятості, деталізація трудової міграції, а також посилення відповідальності органів виконавчого влади й соціальних партнерів за реалізацію політики зайнятості [4].

Трансформація ринку праці має бути спрямована на забезпечення достойною роботою населення незалежно від місця проживання, на стимулювання економічної активності населення, розвиток та реалізацію трудового потенціалу, що в свою чергу повинно стати вагомим чинником подальшого економічного зростання нашої держави.

Список використаних джерел:

1. Пругло О.В. Деякі тенденції демографічних процесів на ринок праці України // Держава і регіони – 2010. №5,с.58 – 61.

2. Волкова О.В. Ринок праці: Навчальний посібник, 2007. – 624с.

3. Бражко О.В. Інституційне забезпечення функціонування ринку праці в Україні // Економіка та держава – 2010. №1, с.79 – 81.

4. Панюк Т.П. Характеристика ринку праці в сучасних умовах // Актуальні проблеми економіки – 2010. №6, с. 204 – 208.

5. Кривенко С.В. Трансформація національного ринку праці в сучасних умовах – 2006, 17с.

6. Колот А. Проблеми розбудови національної моделі соціально – трудових відносин // Україна: аспекти праці – 2002. №5, с. 23 – 28.

7. Головіна С.В. Регулювання українського ринку робочої сили відповідно до циклічної економіки // Актуальні проблеми економіки – 2009. №11,с. 175 – 180.