Романенко Н.Г., Іванникова К.С.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Бароновского

РОЗВИТОК РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ

Розвиток національної економіки потребує значного підвищення ефективності використання людських ресурсів, основним індикатором якої виступає ринок праці. Сучасний ринок праці України характеризується значним напруженням внаслідок зниження попиту на робочу силу, падіння рівня реальної заробітної плати, зростання чисельності вивільнених працівників, збільшення прихованого безробіття.

Ринок праці, як і усе суспільство, - складна система, стійкість якої порушується завдяки дії зовнішніх і внутрішніх чинників, які, у свою чергу, створюють певну напругу в системі, що спонукає її до самовдосконалення. Водночас ринок праці виступає як механізм виявлення і узгодження попиту і пропозиції робочої сили, він має спільні функціональні риси та спільні інтегральні елементи з іншими складовими загального ринку. Тому праця залишається ключовим фактором та функціональним елементом виробничого процесу і навіть набуває нових ознак, які зумовлюються реаліями науково-технічного прогресу, а форми її факторного руху диверсифікуються та видозмінюються під впливом причин техногенного порядку й лібералізації та інших складових процесів глобалізації.

Сучасний стан ринку праці в Україні формувався головним чином під впливом трансформації ринкових відносин в умовах затяжної економічної кризи. Це призвело до того, що структура національного ринку праці в Україні має певні особливості:

- це глибокі диспропорції між попитом та пропозицією внаслідок причин, що обумовлені ринковою трансформацією економіки, - економічний спад, структурні перетворення, руйнування єдиного економічного простору країн соціалістичного табору тощо.

- невідповідність дуже низького рівня оплати праці сучасним потребам відтворення робочої сили, що підвищуються внаслідок існування конкурентного середовища і зростання вимог роботодавців до якості робочої сили.

- зростання диференціації доходів працівників, що посилює соціальне розшарування, спричиняє малозабезпеченість населення, - непрацездатних, безробітних та навіть тих, хто працює, зниження соціальної захищеності тощо.

Чисельність зайнятого населення в Україні віком від 15 до 70 років зросла на 100 тисяч з 20 млн 200 тис. до 20 млн 300 тис., або з 57,7% до 58,5%.В тому числі рівень безробіття економічно активного населення знизився з 8,8% в 2009 році до 8,1% в 2010 році. Скоротилася і чисельність громадян України, які перебувають у стані вимушеної неповної зайнятості: у січні 2011 року цей показник знизився у 2,3 раза до 118 тис 300 осіб [2].

Незважаючи на значне зростання заробітної плати в Україні протягом останніх років, у січні 2010 року збільшилась на 13,5% в порівнянні з аналогічним місяцем 2009 року, її розмір і надалі залишається одним з найменших не лише серед країн Євросоюзу, а й країн СНД.

Низький розмір заробітної плати спричиняє значний відтік кваліфікованих кадрів за кордон. За експертними оцінками, за кордоном протягом останніх років працює приблизно 3-3,5 млн. громадян України [3]. При цьому більшість українських громадян працюють у країнах СНД, зокрема Російській Федерації та країнах Східної та Західної Європи. Таким чином, основними працевлаштування країнами останнім часом виступають Росія, Польща, Чехія, Італія, Португалія, Німеччина, Словаччина, Греція, Іспанія.

Нині, внаслідок значного відставання України у рівні оплати праці від абсолютної більшості європейських країн, наявності значної кількості депресивних регіонів із високим рівнем фактичного (в тому числі прихованого) безробіття, сформувалася доволі масова і невибаглива пропозиція української робочої сили на міжнародних ринках праці. Як наслідок, виїзна міграція набула негативних рис, таких як численні факти дискримінації, відсутність соціального та правового захисту, медичного страхування громадян України, що працюють за кордоном. Це відбувається через те, що більшість українських трудових мігрантів перебувають і працюють за кордоном нелегально. Нелегальні трудові мігранти вже самим своїм статусом ставлять себе поза законом і тим самим створюють чимало проблем як для себе, так і для своєї держави, яка не в змозі у такому випадку їх захистити, зокрема, забезпечити їх соціальний та правовий захист як за кордоном, так і на Батьківщині, після їх повернення.

Таким чином, провідними напрямами реформування ринку праці в Україні повинні стати реструктуризація зайнятості, трансформація оплати праці та удосконалення системи регулювання ринку праці. Саме вирішення цих завдань спроможне забезпечити не лише суттєве підвищення рівня життя широких верств населення, але й формування соціальної структури, подібної до європейських зразків (подолання масштабної бідності, створення численного середнього класу, зменшення рівня розшарування). В цілому акценти державної політики необхідно поступово зміщувати від практики регулювання поточної ситуації, що складається на національному ринку праці, до застосування превентивних заходів і турботи про якість національної робочої сили, насамперед, шляхом усунення інституційної недосконалості вітчизняного ринку праці.

Література:

1. Волкова О.В. «Ринок праці», ЦУЛ, 2007р.

2. http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=1003641

3. http://udau.edu.ua/library.php?pid=379