Шпонько В.І., к.т.н., доцент

Криворізький технічний університет

Бурлакова Ю.М.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ

«Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана»

СОЦІАЛЬНО-ВІДПОВІДАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ БІЗНЕСУ ЯК ОСНОВА В ПОБУДОВІ ЕФЕКТИВНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

В Україні вигадливо переплелися економічна політика, що орієнтована на споживача, та політика «затягування поясів», велика самостійність державних підприємств та нескінченне втручання у їхні внутрішні справи, жорсткий централізований контроль та вільні ринки, а також і більш лояльне ставлення до приватної власності та приватного підприємництва в поєднанні з бюрократичними обмеженнями їхнього розвитку.

Перехід до ринкової економіки в Україні – процес складний та суперечливий. Ніякі іноземні порадники не змогли нам допомогти, так як не знають ні нашого законодавства, ні наших традицій, ні нашої сутності.

Слід враховувати, що ринковий механізм розв’язує проблеми економіки при мінімальному соціальному і політичному контролі. Кожен окремий учасник ринку виконує свою економічну функцію, не потребуючи постійного спостерігання з боку влади. В протилежність члену авторитарного товариства, якого вічно стимулюють, умовляють чи лякають, щоб він робив те, що не відповідає його власним інтересам, - класичний член ринкової системи підкорюється її наказам, проявляючи одночасно і свою власну економічну «свободу». Це, безумовно, не значить, що ринок буде як і раніше задовольняти насушні потреби суспільства так само ефективно, як і в минулому. Проблеми поведінки системи необхідно розглянути в більш широкому історичному контексті. Таких проблем три.

По-перше, ринок неефективний для тих товарів та послуг, на які нема встановленої ціни, як наприклад, освіта, послуги місцевої адміністрації чи об’єкти охорони здоров’я. Суспільство, де панує ринок, купує ці товари, виділяючи на подібні нужди певну частину своїх податкових зборів. Однак громадяни, як правило, сприймають податки як насильственні побори, в протилежність тим товарам, які вони купують добровільно. Тому держава досить охоче обділяє освіту, муніципалітети, суспільну охорону здоров’я, оскільки в неї нема способу мобілізувати для цих сфер значні кошти. Звідси особисте багатство та суспільні злидні.

Друга і, мабуть більш глибока вада ринкової системи полягає в тому, що вона застосовує лише економічні підрахунки для задоволення потреб та нужд людини. Ринок старанно слугує багатим, але не спішить обслужити бідних. Він приносить з собою аномалію: надлишок розкішного житла та дефіцит дешевого, хоча потреби суспільства в останньому набагато перевищують потреби в першому. Він спрямовує ресурси та людську енергію на примноження розкоші, яка знаходить збут серед більш забезпечених класів, тоді як значно більш насушні потреби бідних залишаються незадоволеними. Це не лише економічна вада. Це вада моральна. Ринкова система сприяє аморальності.

І нарешті, третя вада ринкової системи – мікро- та макрохвороби, виникаючі внаслідок її діяльності. Але не слід забувати, що інфляція та безробіття, бідність та забруднення середовища являються до деякого ступеню продуктом того виключно життєздатного, проте безвідповідального та навіть небезпечного характеру життя. Не слід поспішно пов’язувати будь-яку суспільну хворобу з економічною системою, в якій вона проявляється, проте також безглуздо ігнорувати зв'язок між ними, досить часто дуже суттєвий.

Україна потребує порядку, але, звичайно, не казарменого типу. Необхідна програма, яка сприяла б досягненню необхідної нам координації, позбавила б країну ситуації, яка не дозволяє робити розрахунки, так як ціни змінюються за ніч. Повинні бути стабільні закони, які гарантуватимуть індивідуальну свободу, приватну власність і безпеку заощаджень та інвестицій, державний бюджет слід збалансувати. Необхідно припинити практику необдуманих державних видатків та їх компенсації за допомогою друкарського станку.

Звичайною оманою є переконання в необхідності простого копіювання чужого досвіду. Багато хто з відвідувачів Західної Європи привозять із собою готові рецепти моментального успіху. Їхні рецепти не враховують своєрідні стартові умови процесу перетворення в українській економіці. Ми повинні вчитися на досвіді Заходу, але не переймати його бездумно; необхідно ретельно відокремлювати приклади, якими можна слідувати хоч завтра, від тих, умови для яких можуть бути створені в процесі тривалої еволюції, і, нарешті, нехтувати тими структурами, інститутами та звичками, які є неприйнятними взагалі або не заслуговують розповсюдження. Важливо, щоб специфічні риси, притаманні сучасним методам господарювання, не змішувалися з рисами старих систем і тим паче з пережитками доперебудовної епохи.

Вихід із глухого кута лише один. Народ повинен припинити бути «найманим», стати економічно незалежним від влади. Свідомість людини, його індивідуальність, почуття гідності, логіка мислення, високий рівень відповідальності за свої вчинки являються первинними при побудові ефективної економіки. Основою програми координації економіки України повинна стати концепція соціальної відповідальності бізнесу, яка передбачає розвиток трьох найважливіших аспектів стійкого розвитку як окремого підприємства, так і економіки всієї держави: економічного, екологічного та соціального. Саме таким чином можна забезпечити економічну стабільність, розвиток суспільства, надати можливість бізнесу зростати, зберігаючи при цьому природне навколишнє середовище для майбутніх поколінь.

Світові ринки вже прийняли цю парадигму і ефективно її використовують. Тому такий важливий фактор як інтеграція у світовий ринок та залучення іноземних інвестицій повинен вплинути на вибір України щодо побудови соціально-відповідальної економіки. До інших причин перебудови ринку відносяться: неефективність системи соціального захисту; важкий регуляторний тягар і нехтування дотримання закону; низький рівень соціальної відповідальності щодо працівників вітчизняних підприємств; слабкість місцевих громад; відсутність інституційної підтримки; порушення норм трудового законодавства.

Велика кількість низько кваліфікованих працівників, несприятливі умови праці, низький рівень заробітної платні та соціального страхування – все це вимагає від українських підприємств впровадження політики корпоративної соціальної відповідальності.

Соціальна відповідальність бізнесу в Україні знаходиться на шляху зародження, уряд починає розуміти важливість її розвитку, докладаючи зусиль до поліпшення бізнесового середовища. І на вітчизняні компанії покладено надію в допомозі уряду шляхом сприянню соціальному розвиткові та поліпшенню стану вітчизняної економіки.

Сьогодні для вітчизняних компаній актуальності набуває розробка внутрішніх програм корпоративної соціальної відповідальності: програми розвитку персоналу; програми охорони здоров’я працівників; програми соціально-культурного сервісу; програми соціально-відповідальної реструктуризації.

Література:

1. Соціальна відповідальність бізнесу: розуміння та впровадження. / [І. Акімова, О. Осінкіна, О. Філіпенко, А. Марцінків та ін.]. - Київ: Вища освіта, 2005. – 30 с.

2. http://www.rusnauka.com/5_PNW_2010/Economics/59062.doc.htm