Экономические науки/6.Маркетинг и менеджмент

Ободовська А.А., студ. 5-го курсу спец. 8.050108 "Маркетинг",

к.е.н., доц. Безпалько О.В.

Національний університет харчових технологій

ЗАХИСТ ТОРГОВОЇ МАРКИ – ОДНА З НАЙВАЖЛИВІШИХ СТРАТЕГІЙ РОЗВИТКУ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Торгова марка в усьому світі є цінним нематеріальним активом підприємства, яка служить для того, щоб відрізняти товари одного виробника від аналогічних товарів іншого. У зв'язку з цим при здійсненні підприємством успішної господарської діяльності торгова марка може забезпечити йому додаткові конкурентні переваги [2].

Компанії вкладають значні нематеріальні та матеріальні ресурси в створення і просування власної торгової марки (ТМ) з метою виникнення у споживачів і партнерів асоціацій, пов'язаних з високою якістю і надійністю продукції / послуг власника ТМ. Однак в умовах жорсткої конкурентної боротьби права інтелектуальні власності на ТМ масово порушуються. У зв'язку з доступністю даного об'єкта інтелектуальної власності будь-яка особа може недобросовісно його використати у власній господарській діяльності без належних повноважень. Тому вкрай важливим є юридичний захист ТМ. Якщо не діяти, то такого роду паразитування на репутації може обернутися для компанії-власника ТМ значними збитками і непоправною шкодою її іміджу.

Зважаючи на викладене, компаніям необхідно розробляти ефективний механізм захисту власної ТМ (портфеля ТМ), який повинен передбачати вирішення таких важливих завдань: державна реєстрація ТМ, її комерціалізація (ефективне введення в господарський обіг); розробка стратегії захисту ТМ на підприємстві (наприклад, організація спеціального відділу або залучення сторонніх фахівців з метою здійснення контролю ринку та відгуків споживачів);аналіз ринку з метою виявлення можливих загроз порушення прав на ТМ; судовий захист прав інтелектуальної власності на ТМ. Ефективний захист ТМ можливий тільки в результаті комплексного виконання цих завдань.

Відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», порушенням прав власника свідоцтва на знак для товарів і послуг вважається:

ü нанесення без згоди власника зареєстрованого знака для товарів і послуг (у тому числі у формі, яка відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами) на будь-який товар, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, етикетку;

ü зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування його для продажу, його продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

ü застосування ТМ під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстрований;

ü застосування ТМ у діловій документації, у рекламі, мережі Інтернет; використання в доменних іменах знака для товарів і послуг або позначення, схожого зі знаком до ступеня змішування, відносно вказаних у свідоцтві або споріднених з наведеними у свідоцтві товарів і послуг без згоди власника свідоцтва;

ü використання позначення, схожого з зареєстрованим знаком до ступеня змішування, відносно вказаних у свідоцтві товарів і послуг [1].

Найбільш часто права на ТМ порушуються шляхом її використання без дозволу власника при продажі товарів (наданні послуг) або шляхом імітації ТМ (її спотворення або схоже написання) з метою створення враження у споживачів, що підроблений продукт виготовлений компанією-власником ТМ.

Законодавство України передбачає ряд юридичних способів захисту прав інтелектуальної власності на ТМ. Адміністративно-правовий захист прав інтелектуальної власності може здійснюватися шляхом звернення до:

- Антимонопольного комітету України (у випадку порушення прав інтелектуальної власності на ТМ в конкурентному середовищі);

- Органів Державної митної служби України (з метою контролю переміщення товарів з використанням ТМ через митний кордон України);

- Державного департаменту інтелектуальної власності України (реєстрація знаків для товарів і послуг, визнання ТМ загальновідомою);

- Органів внутрішніх справ, прокуратури (з метою залучення порушника прав інтелектуальної власності до адміністративної, а в деяких випадках - кримінальної відповідальності).

Судовий захист прав інтелектуальної власності передбачає запрошення до суду з позовною заявою з метою визнання або відновлення порушених прав інтелектуальної власності на ТМ, припинення правопорушення, відшкодування правопорушником нанесених збитків і т. д. Доказом ефективності даного способу захисту прав на ТМ є існуюча судова практика. Наприклад, власники, законні користувачі таких відомих ТМ, як "ТНК" і "Тюменська нафтова компанія", успішно захищають свої права інтелектуальної власності в господарських судах України різних інстанцій.

При виборі конкретного способу захисту порушених прав на ТМ необхідно враховувати різні фактори і вибирати той вид захисту, який є найбільш ефективним для конкретного випадку. Грамотна організація механізму захисту власних ТМ може ефективно сприяти боротьбі з низькоякісною контрафактною продукцією, а також створювати можливість отримання додаткового прибутку у вигляді ліцензійних платежів за рахунок надання зацікавленій стороні ліцензії на користування ТМ. Проте необхідно враховувати, що ТМ повинна розглядатися компанією не як оперативний засіб отримання прибутку, а як стратегічне направлення діяльності підприємства.

Література:

1. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг: закон України від 23 рудня 1993 р. № N 3771-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3689-12

2. Балабанова Л.В. Маркетингова товарна політика в системі менеджменту підприємств: навч. посіб / Л.В. Балабанова, О.А. Бриндіна. – К.: «Професіонал», 2006. – 336с.