Економічні науки/6. Маркетинг і менеджмент

к.е.н. Капильцова В.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла

Туган-Барановського, Україна

Швець К.В.

Автомобільно-дорожній інститут ДВНЗ «Донецький національний

технічний університет», Україна

Нові перспективи та напрямки сучасного менеджменту

В умовах трансформації національної економіки України проблема визначення і розвитку нових перспектив та напрямків сучасного менеджменту набуває особливої актуальності. Різні сфери економіки на сучасному етапі розвитку України підлягають реформуванню, розширенню, зазнають суттєвих змін. Сфера менеджменту так само підлягає реформуванню. І починати ці реформи, на нашу думку, слід саме з визначення нових перспектив та пріоритетних напрямків у розвитку сучасного менеджменту.

Безумовно, результати різноманітних досліджень вчених у сфері менеджменту потрібно постійно поновлювати та модернізувати, оскільки внаслідок мобільності сучасної соціально-економічної ситуації, зокрема в Україні, вони втрачають свою актуальність для використання у реальному суспільному житті. Це і є основною проблемою при виявленні нових перспектив та пріоритетних напрямків сучасного менеджменту, які б набували нової суті у нашій країні. Доволі часто ми можемо спостерігати те, що деякі вчені намагаються пропонувати Україні західну модель розвитку. Однак, слід мати на увазі те, що в Україні панує інший менталітет, інші політичні настанови тощо.

Часто для опису загальних тенденцій світового розвитку менеджменту використовують теорію циклів, розроблену на основі досліджень відомого російського вченого-економіста початку XX ст. Н.Д. Кондратьєва, який обґрунтував ідею множинності циклів господарської кон’юнктури та розробив моделі коротких, середніх і великих циклів економічної активності, що діють у будь-якій економічній системі суспільства.

В контексті проблеми, що нами досліджується, найбільший інтерес представляє концепція великих циклів Н.Д. Кондратьєва, для обґрунтування яких вченому довелося проаналізувати великий фактичний матеріал, який ґрунтувався на наявних фактах, а саме статистичних даних за 140 років за чотирма провідними капіталістичними країнами: Англії, Франції, Німеччини, США. Проведені Н.Д. Кондратьєвим дослідження виявили наявність циклічних хвиль, які відповідали циклічним змінам напрямків менеджменту та появі нових перспектив у кожній країні. Вчений визначив, що інновації в менеджменті переводять господарську кон’юнктуру зі спаду на підйом, викликаючи хвилеутворення. Проте, слід зауважити, що дані нововведення розподіляються нерівномірно у часі, з’являючись групами. Головну роль Н.Д. Кондратьєв відводив науково-технічним інноваціям, оскільки саме вони несуть за собою різні альтернативні варіанти розвитку менеджменту.

Висвітлюючи питання розвитку сучасного менеджменту необхідно також торкнутися питань міжнародного менеджменту, адже він суттєво впливає на розвиток менеджменту на національному рівні. Слід особливо зазначити, що основою для розвитку міжнародного (муніципального) менеджменту в Європі виступає Європейська Хартія місцевого самоврядування 1995р. Міжнародний менеджмент розвивається і на рівні окремих підприємств та організацій (наприклад, транснаціональні корпорації, спільні підприємства і т.д.).

На рубежі ХХ – ХХІ ст. у менеджменті як науці існують різноманітні наукові школи, теорії, концепції, публікується досить багато книг та підручників. Так, аналізуючи такі видання, як: Лі Якокка «Кар’єра менеджера», К. Татенсі «Вічний дух підприємництва», Г. Форд «Моє життя, мої досягнення», Ж-Л. Суліцер «Зелений король», з’являється можливість застосування їх концепцій у господарській практиці, що в подальшому дозволяє уникнути багатьох помилок у сфері менеджменту, швидше й точніше знаходити ефективні шляхи вирішення різноманітних управлінських проблем. Отже, класичні твори менеджменту, на яких виховані покоління закордонних менеджерів, містять фундаментальні ідеї теорії та практики управління, на їх основі створюються новітні досягнення сучасного менеджменту. Однак, слід мати на увазі, що не варто копіювати певну ідею повністю, її слід інтерпретувати для кожного певного виду економічної системи суспільства.

Актуальність проблеми, що розглядається, підвищується у світлі теперішньої економічної кризи в Україні. У цих умовах головним завданням різних підприємств та організацій в країні є підвищення ефективності їх функціонування. Причому треба розуміти, що ефективність в цей період повинна бути пов’язана не стільки з економією ресурсів, задіяних у минулому, скільки з вибором нових цілей, визначенням нових напрямів та підвищенням якості управлінських рішень.

На жаль, менеджмент якості в Україні зараховують до числа «модних штучок», хоча насправді, при правильному його використанні він здатний принести відчутну користь бізнесу, зокрема підвищити його ефективність. Тому менеджери різних рівнів управління на підприємствах і в організаціях повинні займатися впровадженням систем якості менеджменту відповідно до вимог міжнародних стандартів, адже це самий відповідний та ефективний спосіб розв’язання задач у підвищенні якості вітчизняних товарів та послуг. Так, сьогодні широко поширені у світі стандарти ISO серії 9000 (за своєю популярністю занесені до книги рекордів Гіннеса). Наприклад, стандарт ISO 9001 легко впроваджується і ефективно функціонує на будь-якому підприємстві (організації) незалежно від сфери діяльності та обсягів виробництва.

Нові умови сучасної економічної системи суспільства України вимагають побудови нової моделі менеджменту, а надалі і нової моделі конкуренції на основі менеджменту, яку характеризує в більшій мірі неоднорідність підприємств (організацій), здатних виробляти нові товари та послуги, що вміють динамічно перебудовувати свою діяльність. У свою чергу, реалізація нової моделі конкуренції підприємств та організацій потребує від їх керівників постійного поновлення принципів менеджменту, що застосовуються у практиці господарювання.

У сучасних умовах з великими труднощами долається відставання підприємств та організацій України в області класичних управлінських технологій. Сьогодні тільки починають освоюватися технології управління індустріальної епохи, зокрема, технології управління матеріальними та фінансовими ресурсами. Наприклад, в області інформаційних технологій найбільш поширеним завданням є впровадження ERP-систем, яке на Заході стало загальноприйнятим. Як стверджують аналітики Світового банку, тільки 5% національного багатства розвинених країн становлять природні ресурси, 18% – матеріали та вироблений капітал, а близько 77% – знання та вміння ними розпорядитися. Те ж саме відноситься і до корпорацій. Саме тому управління нематеріальними ресурсами стає провідною парадигмою менеджменту XXI ст. Характерно, що перед західною економікою стоять ті ж проблеми, що і перед українською І тут немає ні загальновизнаних методологій, ні адекватних систем управління нематеріальними, зокрема інтелектуальними активами. Загальна стратегія дій, спрямованих на підвищення рівня менеджменту в Україні, може бути такою ж, як і в промисловій політиці: запозичуючи й освоюючи класичні технології управління, необхідно зосередитися на розвитку нових – саме тих, які забезпечують «якісний прорив».

Таким чином, на основі вищезазначеного, можна констатувати існування таких основні пріоритетних напрямків розвитку сучасного менеджменту в Україні, а саме:

- раціональне поєднання ринку і державного регулювання господарської діяльності підприємств (організацій);

- широке використання стратегічного планування та управління у господарській діяльності підприємств (організацій);

- постійне коректування цілей підприємств (організацій) як реакція на зміни зовнішнього середовища;

- досягнення стратегічних та оперативних цілей підприємств (організацій) за рахунок оптимального розподілу матеріальних, трудових і фінансових ресурсів за основними напрямками господарської діяльності підприємств (організацій);

- суттєве підвищення рівня кваліфікації та мистецтва менеджерів в управлінні підприємствами (організаціями);

- постійна турбота про підвищення кваліфікації найманих працівників підприємств (організацій);

- залучення найманих працівників до управління підприємствами (організаціями);

- максимальне використання інновацій, ЕОМ;

- розвиток інформаційних систем, широке використання глобальних інформаційних мереж (Інтернет тощо).

Література:

1. Горбунов А. Проблеми менеджменту якості в Україні // Менеджмент сьогодні. – 2007. – № 4. – С. 7-16.

2. Кондратьев Н.Д. Большие циклы конъюнктуры и теория предвидения. – К.: Издательский центр «Экономика», 2002. – 768с.

3. Федулова Л.І. Актуальні проблеми менеджменту в Україні. – К.: «Фенікс», 2005. – 320с.

4. Якокка Л., Новак У. Кар’єра менеджера – К.: Попурі, 2007. – 544с.