Герман А.В.

Науковий керівник: Фабіянська Вікторія Юхимівна

Вінницький національний аграрний університет

СУТНІСТЬ І СТРУКТКРА АУДИТОРСЬКОГО РИЗИКУ

У сучасних умовах економічної та фінансової нестабільності, що властиві економіці України, особливу увагу варто приділити процесу оцінки та аналізу існуючих ризиків фінансово-господарської діяльності підприємств. Беззаперечно, аудиторська діяльність як підприємницька діяльність характеризується наявністю специфічних ризиків, властивих саме такому виду діяльності.

Мета дослідження. Дослідження сутності аудиторського ризику та його складових з метою впливу аудитора на них.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми дослідження аудиторського ризику висвітлені в роботах вітчизняних та зарубіжних вчених, таких як: Ф.Ф. Бутинець, В.Д. Андрєєв, В.С. Рудницький, А.А. Терехов, А.Т. Загородній, Л.П. Кулаковська та інші.

Виклад основного матеріалу. Ризик – це об’єктивно-суб’єктивна категорія, яка відображає міру (ступінь) досягнення ймовірного результату або відхилення від цілей з урахуванням впливу контрольованих і неконтрольованих факторів[4].

Аудит – складний процес, який направлений на захист інтересів власника та зменшення до прийнятного рівня інформаційного ризику для інших користувачів бухгалтерської звітності.

Аудит, як вид діяльності, переслідує наступні цілі:

1. зниження інформаційного ризику користувачів бухгалтерської звітності;

2. зниження аудиторських ризиків. Досягнення цієї мети є необхідним як для клієнтів, так і для аудиторів;

3. зниження підприємницького ризику аудитора.

Класифікація ризиків в аудиті показана на рисунку 1.

Ризики

Аудиторський

Підприємницький

Інформаційний

Властивий

Ризик контролю

Ризик невиявлення

Ризик обліку

Ризик внутрішнього контролю

Рисунок 1.[4]

Інформаційний ризик – це ризик того, що звітна інформація, представлена користувачам, містить суттєві відхилення і не відповідає дійсності.

Аудиторський ризик полягає у наступному: аудитор дійшов висновку, що фінансова звітність складена правильно і на цій підставі у аудиторському висновку стверджує це без застереження, а в дійсності фінансова звітність має істотні похибки[3].

Ризик для бізнесу (або підприємницький ризик) полягає в тому, що аудитор (аудиторська фірма) може потерпіти невдачу у взаємовідносинах з клієнтом навіть тоді, коли "клієнту" представлено правильний аудиторський висновок. Це можливо у випадках розголошення конфіденційності аудиторського висновку, відсутності рекомендацій щодо прогнозування діяльності клієнта на перспективу тощо.

Міжнародними і національними нормами аудиту передбачено прогнозування і моделювання аудиторського ризику. Орієнтовна модель аудиторського ризику може бути представлена таким алгоритмом:

Ра = Рвн Рк Рв, де Ра, Рвн, Рк, Рв — відповідно ризик прийнятний (загальний аудиторський ризик); внутрішньогосподарський (властивий); контролю; невиявлення.

Розглянемо складові елементи (сегменти) моделі аудиторського ризику.

Прийнятний аудиторський ризик — це суб'єктивно встановлений рівень ризику, котрий готовий взяти на себе аудитор. Полягає він у тому, що у фінансовій звітності будуть виявлені похибки після завершення аудиту і представлення аудиторського висновку без застереження. Якщо аудитор визначає для себе менший рівень аудиторського ризику, то це означає, що він прагне до більшої впевненості у тому, що фінансова звітність не має істотних погрішностей[2].

Ступінь аудиторського ризику за поданою моделлю ґрунтується на експертній оцінці аудитора. Припустимо, що аудитор, оцінюючи попередньо програму аудиту для клієнта, визначив, що внутрішньогосподарський ризик становить 70%, ризик контролю — 40 і ризик невиявлення — 15 %.

За моделлю прийнятний аудиторський ризик становитиме:

Ра = 0,7 • 0,4 • 0,15 =4,2 %.

Якщо аудитор дійшов висновку, що достатній рівень прийнятого аудиту у цьому випадку має бути не менше ніж 4,5 %, то він може вважати ризик цілком задовільним. Це означає, що за цього аудиторського ризику ні майнових, ні моральних збитків клієнту і аудитору (аудиторській фірмі) завдано не буде[4].

Виходячи із моделі аудиторського ризику, є пряма залежність між прийнятним аудиторським ризиком і ризиком невиявлення, а також зворотний зв'язок між прийнятним ризиком та обсягом свідчень, які планує зібрати аудитор. Якщо аудитор вирішує скоротити рівень прийнятного аудиторського ризику, то тим самим скорочує ризик нерозкриття і зменшення кількості збирання свідоцтв.

Наступним сегментом у моделі аудиторського ризику є внутрішньогосподарський ризик (або властивий ризик) — наявність значних погрішностей у фінансовій звітності за відсутності внутрішньогосподарського контролю. Якщо аудитор нехтує фактором внутрішньогосподарського контролю і складає висновок про вірогідність наявних помилок, то цим він стверджує високий рівень внутрішньогосподарського ризику. При встановленні внутрішньогосподарського ризику не береться до уваги внутрішньогосподарський контроль, бо він входить до моделі аудиторського ризику як самостійний елемент, що називається ризиком контролю[4].

Якщо брати до уваги залежність між внутрішньогосподарським ризиком і ризиком невиявлення, а також кількістю свідоцтв, які збираються, то внутрішньогосподарський ризик обернено пропорційний до ризику невиявлення і прямо пропорційний до кількості свідоцтв. Наприклад, якщо аудитор стверджує, що у дебіторській заборгованості внутрішньогосподарський ризик високий, оскільки багато контрагентів клієнта стають неплатоспроможними у зв'язку з економічними умовами у галузі, то ризик невстановлення має бути низьким, а планова кількість свідоцтв — велика[1].

Модель аудиторського ризику показує тісний взаємозв'язок між внутрішньогосподарським ризиком і ризиком контролю. Включення внутрішньогосподарського ризику до моделі аудиторського ризику — один із найважливіших аспектів аудиту. Це передбачає, що аудитори повинні орієнтуватися, в яких формах фінансової звітності помилки найбільш або найменш вірогідні. Ця інформація визначає загальну кількість свідчень, які необхідно зібрати, а також яким чином їх зібрати.

Неспроможність аудиту — це ситуація, коли аудитор робить неточний висновок після аудиторської перевірки та помилкові узагальнення, що може бути наслідком невиконання вимог стандартів аудиту. Неспроможність аудиту може сприяти підприємницькій діяльності, а може, навпаки, завдавати збитки. Більш того, може статися так, що помилковий аудиторський висновок складено і в тому випадку, коли аудитор додержував загальноприйнятих стандартів аудиту. Можливість виникнення подібної ситуації є аудиторським ризиком.

Для того щоб запобігти аудиторському ризику або зробити його мінімальним, аудитор має визначити оптимальний обсяг інформації для дослідження, щоб він міг взяти на себе професійну відповідальність. При цьому вартість доказів (свідоцтв) має бути мінімальною.

Щоб повністю забезпечити інформаційні потреби, аудитору необхідно вивчити бізнес клієнта та його галузеві особливості. Фінансова звітність відображує своєрідні аспекти тих або інших видів діяльності. Так, аудит страхової діяльності не може бути виконаний із достатньою достовірністю без вивчення унікальних особливостей цієї роботи. Неможливо уявити аудиту клієнта, який будує мости без знання технології будівельного виробництва, а також бухгалтерського обліку робіт за ступенем готовності об'єктів. Це стосується також сфери промислового виробництва, транспорту і зв'язку, торгівлі, невиробничої сфери, банків та ін., для проведення аудиту в них необхідно володіти технологією виробництва продукції, робіт, послуг.

Загальноприйняті стандарти аудиту потребують, щоб аудитор володів знаннями системи внутрішньогосподарського контролю для збирання аудиторських свідчень. Це можливо при вивченні організаційних структур, що діють у клієнта, методик, спілкуючись із працівниками компанії-клієнта, складання анкет і схем документообороту, а також спостерігаючи за діяльністю клієнта.

Вивчивши систему внутрішньогосподарського контролю, аудитор оцінює можливість виявлення помилок і запобігання їм, а також відхилень від нормативів. Така оцінка включає застосування конкретних контрольних процедур, які знижують вірогідність того, що помилки і відхилення від норм можуть виникнути, будуть виявлені і своєчасно усунуті. Цю процедуру називають оцінкою ризику контролю[1].

Якщо за оцінкою аудитора ризик контролю незначний, то він може зменшити недовіру до точності інформації фінансової звітності, що стосується контролю (інвентаризація статей балансу). В іншому випадку доведеться виконувати повний комплекс робіт щодо збирання аудиторських свідчень. Але щоб забезпечити вірогідність своїх попередніх висновків щодо мінімального ризику, аудитор перевіряє ступінь ефективності контролю. Процедури, які використовуються при такій перевірці, називають тестами внутрішньогосподарського контролю. Здебільшого ці тести включають перевірку первинних документів, якими оформлені господарські операції. Наприклад, інвентаризаційні відомості, машинограми наявності основних засобів, коштів, розрахункових операцій, дебіторів і кредиторів, відображених у бухгалтерському обліку і звітності.

Висновок. Проведені дослідження складових аудиторського ризику дозволити з’ясувати, що внутрішньогосподарський ризик і ризик контролю залежать, в першу чергу, від адміністрації та персоналу підприємства, а тому аудитор може впливати на рівень загального аудиторського ризику лише збільшуючи або зменшуючи кількість незалежних аудиторських процедур. Отже, безпосередньо від аудитора залежить тільки ризик невиявлення.

Прогнозування оптимального рівня аудиторського ризику залежить від організації контрольно-аудиторського процесу, його інформаційного, методичного і кадрового забезпечення.

Література:

1. С.В. Діденко Модель управління ризиком аудиторської діяльності /С.В.Діденко// Економіка і регіони №1 (20).– 2009 ПолтНТУ.

2. Бутинець Ф.Ф. Аудит. Підручник /Ф.Бутинець – Житомир: ПП”Рута” 2002. – 671с.

3. Проскуріна, Н. М. Сутність дефініції "аудиторський ризик" і її роль при формуванні аудиторських процедур / Н. М.Проскуріна // Інвестиції: практика та досвід. - 2010. - № 19.

4. Піча Ю.В. Основи аудиту: навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти./ Піча Ю. В.; К. “Каравела” - Львів: “Новий світ” - 2000, 2002 – с.126.

5. Проскуріна Н.М. Конститутивно-ключові аспекти управління ризиком в аудиті [Електронний курс]. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua.