Економические науки/7.учет и аудит

асист.Тиквій Н.В., Лоївська Р.Ю.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНЕТУ, Україна

ПЕРСПЕКТИВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА РОЗВИТКУ ВНУТРІШНЬГО АУДИТУ В УКРАЇНІ

Ефективність діяльності підприємства багато в чому залежить від організації системи внутрішнього контролю. Адже внутрішній аудит є одним із видів внутрішньогосподарського контролю суб'єктів підприємницької діяльності. [1, с.125]. Ра­зом з тим існуючі методи і форми економічного контролю неспро­можні задовольнити інформаційні потреби керівників підприємств — керівники прагнуть отримувати більш якісну та системну фінан­сову оцінку внутрішньогосподарських процесів, мати можливість своєчасно попереджати фінансові зловживання та протистояти фактам шахрайства. Сьогодні все більше уваги керівники приділя­ють питанню інституалізації служби внутрішнього контролю — пе­ретворенню певних управлінських процесів та явищ до заснування організованого інституту внутрішнього управління та контролю, впорядкуванню та формалізації внутрішніх процесів, пов'язаних із забезпеченням виконання службою внутрішнього контролю споді­вань, покладених менеджментом на такий відділ.

Питання розвитку внутрішнього аудиту є об'єктом досліджен­ня в різних наукових і прикладних сферах, регламентуються Зако­ном України «Про аудиторську діяльність», Міжнародними стан­дартами аудиту: 400 «Оцінка ризиків і систем внутрішнього кон­тролю», 401 «Аудит в умовах комп'ютерних і інформаційних си­стем», 402 «Аудит клієнтів, що користуються послугами сервісних організацій», постановами Кабінету Міністрів України. Проблемні питання розвитку внутрішнього аудиту висвітлені в багатьох прак­тичних та наукових роботах. Праці економістів містять також про­позиції щодо удосконалення системи внутрішнього аудиту. Однак ці погляди все ще характеризуються неодностайністю і суперечли­вістю, що й обумовлює актуальність даної статті.

Метою статті б дослідження стану розвитку внутрішнього аудиту в Україні, а також визначення перспектив його розвитку на підприємствах України з практичної точки зору, виявлення нових викликів, що постають перед професією внутрішнього ау­дитора.

Питанням внутрішнього аудиту приділяють значну увагу в розвинутих країнах. Серед вітчизняних науковців — дослідників аудиту — питання внутрішнього аудиту розглядаються в роботах та публікаціях таких вче­них, як О.Кірєєв, В.Рудницький, А.Білоусов, О.Нетикша та інші. Теоретичні та методологічні розробки знайшли відображення у фундаментальних працях А- Аксеменко, М. Баканова, І. Бєлобжецького, М. Білухи, Б. Валуєва, Ю. Данилевського, В. Івашкевича, М. Кужельного [2, c.173].

Внутрішній аудит — це незалежна  оцінка   всіх  аспектів  діяльності   організації, що здійснюється всередині організації та спрямована на створення в  управлінського персоналу впевненості в  тому, що існуюча система внутрішнього контролю надійна та ефективна.              

Внутрішній аудит — це елемент управління   підприємством,   відсутність    якого знижує ефективність внутрішньо-корпоративного менеджменту. Міжнародні стандарти аудиту (МСА) розглядають внутрішній аудит як «діяльність з   оцінювання, яка організована в межах суб'єкта господарювання і яку виконує    окремий відділ. До функцій внутрішнього аудиту входять, зокрема, перевірка, оцінювання та моніторинг відповідності    й функціонування систем бухгалтерського  обліку та внутрішнього контролю».

В Україні   внутрішній   аудит  не  набув  поширення,  оскільки відсутня у достатньому обсягу необхідна інформація про методику створення, роль, функції, об'єкти, прийоми та способи внутрішнього аудиту.

Існує проблема з принципами, на основі яких повинен будува­тися внутрішній аудит підприємства. Особливої актуальності вони набувають у зв'язку з процесами європейської інтеграції України.

На основі аналізу робіт сучасних вчених та вивчення світового досвіду можна виокремити такі принципи та вимоги щодо органі­зації ефективної системи внутрішнього аудиту на підприємстві [3, c.55-56]:

□ надійність (керівництво під­приємства повинно встановити на­дійну та дієву систему внутрішнього аудиту і забезпечити її функціону­вання);

□ динамічність (динамічне при­ведення у відповідність мети та спо­нукальних мотивів контрольної діяльності);

□ адаптивність (прагнення до підтримки певного балансу внутріш­ніх можливостей розвитку системи внутрішнього аудиту та зовнішніх, котрі генеруються зовнішнім середовищем);

□  саморегуляція (корегування системи внутрішнього аудиту та підтримання її оптимальних параметрів відповідно до змін функціонування на мікро- і макрорівнях);

□ постійність (постійне та ефективне функціонування системи внутрішнього аудиту дозволяє своєчасно виявляти випадки шахрайства, господарських порушень та інших відхи­лень від норм: що регулюють фінансово-господарську діяль­ність підприємства);

□  безперервність розвитку та удосконалення системи вну­трішнього аудиту (система внутрішнього аудиту на підприємстві повинна функціонувати безперервно і при її створенні слід урахо­вувати умови її розробки і особливості майбутнього функціону­вання, розвитку і удосконалення, оскільки її відповідність реаль­ності і ефективності залежать від рівня компетентності та відпові­дальності виконавців).

Не слід забувати, що побудова належного внутрішнього аудиту неможлива без застосування інформаційних технологій («Помічник аудитора», Abacus Professional, Abacus Designer та ін.). Поширення інформаційних технологій у аудиті принесло із собою масштабні революційні зміни [5, с.13]. Безумовно, за­стосування комп'ютерів значно впливає на якість проведення контролю та ефективність аудиторських процедур. Однак слід мати на увазі, що контрольні функції автоматизуються найважче. На думку багатьох дослідників даного питання, основні напрямки побудови і розвитку систе­ми внутрішнього аудиту підприємств при застосуванні комп'ютерних інформаційних систем це: трансформація елементів ме­тоду бухгалтерського обліку при використанні комп'ютерних інформаційних систем; контроль якості електронного документообігу; удосконалення комп'ютерних форм та системи бухгалтерського обліку; розробка методологічного забезпечення внутрішнього контролю підприємств; налагодження комп'ютеризованих процедур внутрішнього контролю; нагляд щодо якості внутріш­нього контролю.

Отже, ситуація, що склалася в Україні, потребує вирішення проблем, які мають місце в організації внутрішнього аудиту і роблять неможливим успішний його розвиток. До основних проблемних аспектів розвитку внутрішнього аудиту в Україні слід віднести насамперед недостатнє норматив­не та методологічне забезпечення, що спричиняє полеміку в са­мих принципах, методах, методології та процедурах внутрішньо­го аудиту. Також не слід забувати і про відсутність внутрішніх розробок щодо організації та методики внутрішнього аудиту на підприємстві.

 

 

Список використаної літератури:

1. Усач Б,Ф. Аудит: Навч. посів. —К.: Знання-Прес, 2004. — 133 с.

 2. Андріяш С. Проблеми розвитку і організації внутрішнього аудиту // Вісник КНТЕУ (спецвипуск) . —2003, — № 6. —С, 172—176.

3. Макєєва О. Перспективи розвитку внутрішнього аудиту в Україні // Економіст, – 2010. – №6. – С.54—57.

4. Марченко Д.М. Удосконалення організації внутрішнього фінансо­вого контролю підприємств //Актуальні проблеми економіки, — 2010. — №2. — С.163—171.

5. Івахненков С.В. Комп'ютерний аудит: контрольні методики і техно­логії. — /С Знання, 2005. — 286 с.