Лендел О. І.

Національний університет водного господарства та природокористування

Визначення аудиторського ризику в процесі аудиту фінансово-господарської діяльності бюджетних установ

Існування бюджетних установ в Україні в нових економічних умовах вимагає максимально ефективного використання фінансових ресурсів. З цією метою здійснюється постійне вдосконалення форм і методів контрольно-ревізійної роботи, про що свідчить виникнення такого нового виду контролю, як аудит фінансово-господарської діяльності бюджетних установ.

Важливого значення в процесі аудиту фінансово-господарської діяльності бюджетних установ набуває оцінка системи внутрішнього контролю бюджетної установи із врахуванням оцінок ризику. Це зумовлено тим, що правильно сформована така система здатна навіть без зовнішніх впливів попереджувати значні обсяги порушень.

Дане питання досліджувалось в наукових працях таких вчених, як Петрик О.А.,Давидов Г.М., Рудницький В.С., Савченко В. Я. та ряду інших. Але ці дослідження спрямовані на приватний сектор економіки. Особливості оцінки системи внутрішнього контролю в державному секторі розглядались Стефанюком І.Б., Рубан Н.І., Левицькою С.О., Шевчуком В.О.

Незважаючи на дослідження в цьому напрямі,в Україні недостатньо вирішеним залишається питання визначення аудиторського ризику під час проведення державного фінансового аудиту у бюджетних установах. Тому метою статті є визначення аудиторського ризику в процесі аудиту фінансово-господарської діяльності бюджетних установ.

Організація проведення аудиту у бюджетних установах передбачає три основних етапи, терміни яких чітко визначено Методичними рекомендаціями з проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту фінансово-господарської діяльності [1]. При цьому на першому етапі (підготовки до проведення фінансово-господарського аудиту) на основі оцінки систем внутрішнього контролю та бухгалтерського обліку установи доцільновизначити аудиторський ризик з метою подальшої оцінки обсягу поточних аудиторських процедур.

Аудиторський ризик являє собою ризик того, що аудитор може позитивно оцінити баланс та інші форми фінансової звітності тоді, коли вони приховують у собі істотно непевну інформацію, яка не відповідає реальності[4].

Методика оцінки рівня аудиторського ризику достатньо висвітлена в дослідженнях провідних вітчизняних вчених [5, 3, 2]. Можна вважати, що модель аудиторського ризику,яка складається із трьох складових – властивого ризику, ризику контролю та ризику невиявлення, в адаптованому вигляді може бути застосована і до бюджетних установ.

Багато вітчизняних і зарубіжних дослідників наводять модель аудиторського ризику, запропонованого AICPA:

АР = ВР · РК · РН,

де АР – прийнятний аудиторський ризик;

ВР – властивий ризик; РК – ризик контролю; РН – ризик невиявлення [5, 2].

Розглянемо складові аудиторського ризику та особливості їх визначення в бюджетній установі.

Властивий ризик – міраочікування аудитором помилки у вихідній інформації,яка використовується в аудиторських дослідженнях,що перевищує допустиму величину до перевірки системи внутрішнього контролю. Аудитору для того,щоб зробити оцінку властивого ризику,необхідно використати свої професійні знання для врахування та оцінки факторів ризиків.

Фактори, які впливають на величину властивого ризику, можуть бути як зовнішніми (і залежати від стану економіки, бюджетної сфери, законодавчих норм), так і внутрішніми (зумовлюватись діями керівництва чи іншими факторами всередині установи).

Ризик системи контролю – це ризик того, що викривлення сальдо рахунка чи класу операцій, які можуть бути суттєвими окремо чи разом із викривленнями інших сальдо рахунків чи класів операцій, не будуть попереджені, виявлені чи своєчасно виправлені за допомогою систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю [4].

Після того, як аудитор ознайомиться з системою внутрішнього контролю і отримає достатні уявлення про особливості її функціонування, здійснюється попередня оцінка ризику за кожним суттєвим сальдо рахунка чи класу операцій.

Для цього в бюджетній установі необхідно здійснити оцінку ризику за такими видами операцій:

– перевірка правильності формування та використання коштів спеціального фонду установи;

– перевірка правильності формування кошторисів бюджетних установ;

– перевірка правильності обліку і використання необоротних активів, запасів установи;

– перевірка правильності ведення касових операцій, дотримання касової дисципліни;

– перевірка правильності нарахування і виплати заробітної плати та обов’язкових відрахувань до фондів соціального страхування;

– перевірка операцій на рахунках в банках та казначействі;

– перевірка достовірності та реальності дебіторської та кредиторської заборгованості, правильності відображення її в обліку;

Ризик невиявлення помилок безпосередньо пов'язаний з проведенням незалежних процедур перевірки. Зроблена аудитором оцінка внутрішнього контролю й внутрішнього ризику впливає на характер, строки й обсяг аудиторських процедур, які виконуються аудитором з метою зменшення ймовірності невиявлення помилок і перекручень[6]. Існує взаємозв'язок між ризиком невиявлення помилок та властивим ризиком і ризиком внутрішнього контролю. За будь-яких обставин, незважаючи на розміри властивого ризику і контролю, аудитору слід виконати незалежні процедури згідно з програмою,яка зменшить ризик невиявлення.

Таким чином,можна сказати, що даний вид ризику є регульованим залежно від того, яким є прийнятний рівень загального аудиторського ризику та рівень властивого ризику і ризику контролю.

Дивлячись на це, модель аудиторського ризику трансформується [2]:

РН = АР / (ВР · РК).

Отже,для того, щоб запобігти аудиторському ризику або зробити його мінімальним, державний аудитор має визначити оптимальний обсяг інформації для дослідження, з тим щоб взяти на себе професійну відповідальність. При цьому вартість доказів має бути мінімальною. Кількість тестів контролю повинна бути обґрунтованою і затрати часу та ресурсів на їх проведення будуть повністю компенсовані зменшенням часу та ресурсів на проведення поточних процедур аудиту.

1. Про затвердженняМетодичнихрекомендацій з проведення органами державноїконтрольно-ревізійноїслужби аудиту фінансової та господарськоїдіяльностібюджетнихустанов [Електронний ресурс]: Наказ ГоловКРУвід 19.12.2005 N 451 - Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=v0451501-05

2. Гончарук Я.А. Аудит / Я.А.Гончарук, B.C.Рудницький: [Вид. 2-ге, перероблене та доповнене]. - Львів: Оріяна-Нова, 2004. - 292 с.

3. Давидов Г.М. Аудит: теорія і практика: [Монографія] / Г.М. Давидов. — Кіровоград: ТОВ "Імекс-ЛТД", 2006. — 323 с.

4. Левицька С.Аудиторський ризик при проведенні аудиту ефективності/С.Левицька//Вісник Київського національного торговельно-економічного університету:Науково-практичний журнал. - Київ, 2005. - №2. -С.79-84.

5. Петрик О. А. Аудит: методологія і організація / О.А. Петрик. К. : КНЕУ, 2003. — 260с.

6. Савченко В.Я. Аудит: Навчальний посібник/В. Я. Савченко. – К.: КНЕУ,2002. – 322с.