Волкова С.І.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ЗВІТНОСТІ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ

У процесі функціонування бюджетних установ та організацій виникає потік різнобічної інформації про їх діяльність, включаючи ті чи інші види обліку. Перехід України до ринкових умов господарювання вимагає такої організації обліку, яка б забезпечувала учасників ринку необхідною бухгалтерською інформацією, дозволяла власнику мати достовірні дані про власний майновий і фінансовий стан, результати діяльності відповідно до міжнародних стандартів. Одночасно з внутрішньою потребою та вимогами управління створюється великий пласт зовнішньої статистичної, податкової звітності, важливе місце в якій посідає бухгалтерська звітність. Користувачами бюджетної звітності є працівники, дійсні та потенційні інвестори, кредитори, постачальники, уряд та урядові організації, громадськість та інші заінтересовані особи. Всі вони потребують достовірної і прозорої інформації.

Складання звітності завершує повний цикл бухгалтерської обробки даних, які накопичуються в облікових регістрах — специфічних матеріальних носіях бухгалтерської інформації (картки, меморіальні ордери, Книга-журнал Головна). Але при цьому в них відсутні затверджені кошторисом показники фінансування з бюджету. Для управління ж необхідна не тільки бухгалтерська, а й інша інформація, яка має подаватися в компактній формі, зручній для перегляду і сприйняття людьми, які приймають управлінські рішення. Такою формою є бухгалтерська звітність[1].

Держава через Державне казначейство України суворо регламентує склад і порядок складання звітності, терміни її подачі, розгляд та затвердження. Усі бюджетні установи повинні дотримуватись правил і термінів складання звітності, подавати її в установленому порядку. Ніхто не має права складати та подавати не передбачені Держказначейством України звіти.

Звітність бюджетних установ ґрунтується на основних принципах відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», а також їй притаманні[2]:

· єдність форми та змісту, що дає змогу статистичного групування та зведення її показників;

· методологічна єдність показників, яка передбачає єдині методи розрахунків однакових звітних показників, їх обов’язкове узгодження з відповідними показниками, затвердженими кошторисами та штатними розписами. Це необхідно для контролю за виконанням кошторису доходів та видатків установи на всіх рівнях Державного, місцевих бюджетів та республіканського бюд-жету Автономної Республіки Крим;

· достовірність звітних показників, яка випливає з самої природи затвердження бюджетів усіх рівнів. Достовірна звітність також необхідна для успішного виконання показників бюджету як по доходах, так і по видатках, для своєчасного реагування на відхилення. Достовірність означає, що бухгалтерська звітність повинна давати вірне і повне уявлення про майновий та фінансовий стан установи, а також результати її діяльності;

· простота, ясність, доступність та прозорість звітності, що необхідно для широкого залучення всіх працівників до управління, активізації людського фактора. Простота та ясність необхідні ще й для того, щоб не завуальовувались недоліки діяльності окремих керівників;

· послідовність, що закріплює на практиці поетапність процесу складання бухгалтерської звітності, тобто необхідність постійності змісту та форм бухгалтерського балансу і пояснень від одного звітного періоду до іншого.

Провідні вчені: А. Н. Бєлов, Є. П. Дідков, А. М. Кузьмінський, М. В. Кужельний, А. Ш. Маргуліс, В. Ф. Палій, В. М. Пархоменко, В. В. Сопко дають різні визначення звітності, але в основі всіх тлумачень лежить загальне для всіх поняття «система показників»[1].

Отже, зважаючи на всі ці визначення та з огляду на перехід вітчизняної економіки на рейки ринкових відносин, можна дати таке визначення звітності:

Звітність про виконання кошторисів бюджетних установ — це система показників, яка характеризує виконання бюджету та допомагає регулюванню діяльності установи за відповідний звітний період.

Складання звітності бюджетними установами здійснюється на підставі низки законодавчих і нормативних актів: Бюджетного кодексу України, Закону України «Про Державний бюджет України»; постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» від 28.02.02 № 228, зі змінами та доповненнями; наказу Міністерства фінансів України від 27.12.01 № 604 «Про бюджетну класифікацію та її запровадження», зі змінами та доповненнями; наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету» від 28.01.02 № 57, зі змінами та доповненнями; Планів рахунків бухгалтерського обліку: бюджетних установ і виконання державного та місцевих бюджетів, Інструкції по застосуванню Планів рахунків бухгалтерського обліку: бюджетних установ і виконання державного та місцевих бюджетів, затверджених наказами Державного казначейства України від 10.12.99 № 114 та 24.12.97 № 137, зі змінами і доповненнями. Державним казначейством України затверджено форми окремих звітів бюджетних установ та Інструкцію з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу. Діяльність Державного казначейства України регламентується Указом Президента України від 27.04.1995 р. № 335/95 «Про Державне казначейство України», постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.95 № 590 і Положенням про Державне казначейство[2].

Література:

1. Бухгалтерський облік: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Л. Г. Ловінська, Л. В. Жилкіна, О. М. Голенко та ін. — К.: КНЕУ, 2002.

2. Ткаченко І. Т. Звітність бюджетних установ: Навч. посібник. 2-ге вид., допов. і переробл. — К.: КНЕУ, 2005.