Економічні науки/7. Облік і аудит

Дзюба О. М., Сирота К. В., Коваленко В. О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Особливості організації обліку дебіторської заборгованості

У ринкових умовах господарювання наявність у підприємства значних розмірів дебіторської заборгованості знижує ліквідність його активів, негативно впливає на фінансову платоспроможність, а також відволікає зайві грошові кошти [1].

Дебіторська заборгованість є особливим видом активів, що визначає права підприємства на отримання від контрагентів грошових коштів. Тому в більшості випадків поточну дебіторську заборгованість відносять до монетарних активів. Вона являє собою фіксовану суму загальної купівельної спроможності грошової одиниці, призначеної та доступної для використання в період до дванадцяти місяців або одного операційного циклу. Від дотримання умов її визнання, достовірності оцінки та своєчасності погашення залежить рівень платоспроможності підприємства.

Дослідженням цієї проблеми займалися низка українських учених, таких як Ф. Бутинець, С. Голов, В. Костюченко, І. Кравченко, Г. Ямборко і зарубіжних авторів – С. Грей, Б. Нідлз, Д. Кізо, Т. Уорфілд, Р. Ентоні, М.Ван Бреда.

Метою статті є інтерпретація дебіторської заборгованості, визначення концептуальних основ її визнання й особливостей оцінки на дату первинної реєстрації та на дату балансу.

В обліку інформація щодо дебіторської заборгованості та розкриття її у фінансовій звітності підприємства формується згідно з П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

Дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів на певну дату. Визначається активом у разі, якщо виконуються такі умови: існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод; сума дебіторської заборгованості може бути достовірно визначена [2].

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визначається активом одночасно з визначенням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг у разі наявності таких умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов’язані з правом на продукцію, підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією [3].

При цьому слід враховувати особливості оцінки та розкриття інформації щодо обліку дебіторської заборгованості, які регулюються іншими положеннями бухгалтерського обліку.

Для організації обліку розрахунків з дебіторами на підприємстві треба визначитися з її класифікацією згідно з чинним законодавством. Так, обов’язковим в Україні є поділ дебіторської заборгованості відповідно до П(С)БО 10 на довгострокову та поточну, який залежить від нормального операційного циклу і терміну погашення заборгованості.

Довгострокова дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості фізичних та юридичних осі, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу [2].

Поточна дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу [2].

Довгострокову та поточну дебіторську заборгованість згідно з П(С)БО 2 відображають у ф. №1 у складі активів Балансу підприємства: довгострокову – в розділі І « Необоротні активи», а поточну в розділі ІІ активу Балансу «Оборотні активи».

Дебіторську заборгованість відповідно до П(С)БО 10 та залежно від платоспроможності дебіторів також поділяються на сумнівну та безнадійну.

Сумнівна дебіторська заборгованість визначається якщо своєчасність здійснення розрахунків за поточною дебіторською заборгованістю за продукцію, товари, роботи, послуги порушилася з різних причин або не була виконана у визначені договорами терміни, тобто щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Безнадійна дебіторська заборгованість визначається та відображається в обліку, якщо існує впевненість (підприємства) щодо неповернення її боржником або за якої минув строк позивної давності.

Виникнення на підприємстві дебіторської заборгованості здійснюється відповідно до принципу нарахування. За цим принципом відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг) покупцю за умовами договору купівлі продажу вважається подією, згідно з якою у продавця виникають валовий дохід (за податковим законодавством) та поточна дебіторська заборгованість у разі відсутності негайної оплати [1].

Дебіторська заборгованість як складова елементу у фінансовій звітності активу має визначатися і відображатися у Звіті про фінансові результати у грошовій сумі.

Грошова сума, за якою має визнаватися і відображатися дебіторська заборгованість, визначається з урахуванням таких чинників: оцінки дебіторської заборгованості у поточному обліку, оцінки дебіторської заборгованості у фінансових звітах.

Оцінка дебіторської заборгованості у поточному обліку ґрунтується на первісній вартості.

Первісна вартість дебіторської заборгованості за реалізовану продукцію (товари) наближена до її справедливої вартості, а різниця яка виникає між ними, є незначною.

Разом з тим в окремих випадках сума доходу може не збігатися із справедливою вартістю реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг. Так, якщо продукція реалізовані з торговельною знижкою або зі знижкою з обсягу, дохід визначається за меншою сумую ніж справедлива вартість.

Виходячи з цього первісна вартість дебіторської заборгованості за реалізовану продукцію буде залежати від надання покупцю знижок після реалізації, надання покупцю торгівельної знижки або знижок з обсягу до дати реалізації, повернення товарів від покупців [3].

Отже, організація обліку дебіторської заборгованості на підприємстві будь-якої форми власності має важливе значення, оскільки сприяє упорядкуванню інформації, прозорості та достовірності даних із розрахункових операцій за борговими правами (з дебіторами ). Керівнику підприємства з метою отримання повної і оперативної інформації щодо різних видів дебіторської заборгованості, які складають значну частку у структурі оборотних коштів, доцільно забезпечити організацію цієї ділянки обліку із залученням відповідних фахівців.

У цілому під час організації та ведення обліку дебіторської заборгованості бухгалтерії підприємства необхідно при здійснені обліку поточної дебіторської заборгованості визначати величину резерву сумнівних боргів і включати до підсумку балансу розмір заборгованості за чистою реалізаційною вартістю, тобто за вирахуванням величини резерву сумнівних боргів. Також переглядати на дату балансу довгострокову заборгованість за окремими дебіторами. Якщо до терміну погашення заборгованості залишилося менш ніж 12 місяців (на визначену дату), слід відображати минулу довгострокову заборгованість як поточну.

Література:

1. Особливості організації обліку дебіторської заборгованості на підприємстві / Городянська Л // Бухгалтерський облік і аудит. – 2007. – №6. – С.9-16.

2. П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»

3. Костюченко В. Облік дебіторської заборгованості / Костюченко В // Бухгалтерський облік і аудит . – 2000. – №7. – С.2-9.