“Экономика”/7.Учет и аудит.

Дембіцька А.О., Дембіцька О.О.

Науковий керівник Бровко О.Т.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Сутність векселя як засобу платежу та відображення його в обліку

Відродження ринкової економіки, фінансового ринку і багатьох його традиційних механізмів призвело до відновлення вексельного обігу в Україні. Використання векселів у господарській діяльності дозволяє суб’єктам господарювання збільшувати обігові кошти, знижувати вартість залучених ресурсів, ліквідовувати касові резерви та формувати позитивний інвестиційний імідж. Вексель виступає дохідним, ліквідним та надійним фінансовим інструментом, який поєднує інтереси виробників, фінансових інститутів та держави. Проте розвиток вексельного обігу в Україні, призвівши до позитивних економічних зрушень, виявив ряд негативних явищ, які перешкоджають ефективному використанню векселів і створюють умови для зловживання у сфері вексельного обігу.

Актуальність обраної теми обумовлено необхідністю вирішення питань методики обліку вексельних операцій в період відновлення вексельного обігу в Україні.

Питання теорії та методології обліку операцій з векселями знайшли своє відображення в дослідженнях таких вітчизняних та зарубіжних учених: А.В. Бризгаліна, Ф.Ф. Бутинця, Б.І. Валуєва, Л.М. Гавриловської, Д.А. Ендовицького, М.В. Кужельного, A.M. Кузьмінського, С.З. Мошенського, В.Ф. Палія, В.В. Сопка, Б.С. Юровського та інших.

Завданнями даної роботи є дослідження економічної сутність простого та переказного векселя і методики їх обліку, порядок застосування рахунків, що відображають операційну та фінансову діяльність підприємства.

У процесі здійснення господарської діяльності нерідко виникають ситуації, коли потрібно розрахуватися з постачальниками та підрядниками і не вистачає грошових коштів. Під час реалізації продукції компанії вимагають передоплату з метою запобігання виникненню сумнівної, а в майбутньому можливо безнадійної заборгованості. Одним із можливих шляхів виходу з такої ситуації є застосування вексельної форми для розрахунків з покупцями, постачальниками та для розрахунків за іншими операціями.

Вексель – (нім. Wechsel – обмін) – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця оплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю) [4].

За своєю юридичною природою вексель: по-перше – документ встановленої форми, цінний папір (інструмент здійснення фінансових вкладень, один з видів майна на балансі підприємства); по-друге – своєю сутністю становить зобов’язання, яке пов’язує векселедавця з вексельним кредитором.

Вексельні відносини передбачають наявність двох учасників – держателя векселя платника за ним, а також емітента векселя, який може бути як юридичною, так і фізичною особою.

За формою та способом використання векселі поділяються на прості та переказні.

Простий вексель – це письмовий документ, який містить зобов’язання векселедавця сплатити у зазначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Переказний вексель – це письмовий документ, який містить наказ однієї особи іншій особі сплатити у зазначений строк визначену суму грошей третій особі.

Особливістю національного вексельного права є те, що вексель на території України, як простий, так і переказний, може бути виданий тільки для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Схема фінансування відстрочень платежу простим векселем загалом виглядає у такий спосіб. Постачальник відвантажує товар, в оплату якого одержує вексель покупця. Платіж за векселем здійснюється «за пред’явленням, але не раніше визначеної дати» [2].

При використанні переказного векселя беруть участь щонайменше 3 особи: векселедавець, векселедержатель і платник. Векселедавець видає переказний вексель векселедержателю, а платник повинен сплатити індосанту (векселедержатель, що придбав вексель за надписом) визначену суму.

І простий, і переказний вексель держатель може продати на вторинному ринку або одержати під нього інше фінансування, окрім того випадку, коли на векселі зроблено застережний напис. При настані строку платежу останній векселедержатель перед’являє його до оплати покупцю.

При виписці векселя емітенту слід пам'ятати такі умови:

- вексель, що не відповідає встановленій формі, в якому неправильно зазначений або зовсім відсутній хоча б один із обов'язкових реквізитів не має вексельної сили;

- умова розрахунків у вексельній формі за товари, роботи, послуги повинна міститися в тексті письмового договору;

- виданий на території України вексель складають українською мовою.

Заборгованість по розрахунках з покупцями, замовниками та іншими дебіторами, забезпечена одержаними векселями, обліковується на рахунках 18 «Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи» (субрахунок 182 «Довгострокові векселі одержані»), 34 «Короткострокові векселі одержані» (субрахунок 341 «Короткострокові векселі, одержані в національній валюті» і субрахунок 342 «Короткострокові векселі, одержані в іноземній валюті). Аналітичний облік ведуть по кожному отриманому векселю.

Під час одержання векселя від покупця роблять такий запис: дебит рахунку 18 або 34, кредит рахунку 36 «Розрахунки покупцями та замовниками» або 37 «Розрахунки з різними дебіторами». Нарахування заборгованості за реалізовані товари відображають за дебетом рахунків 36,37 і кредитом рахунку 70 «Доходи від реалізації». У міру надходження грошей за вексель на підставі виписки банку їх записують у дебет рахунку 31 «Рахунки в банках» і кредит рахунку 18 або 34 [4]. Держатель векселя отримані за відсотковим векселем проценти відображає на субрахунку 732 "Відсотки одержані".

Отриманий у забезпечення заборгованості вексель можна :

1) Продати за кошти. При цьому такий продаж  відображається так само, як і продаж будь-яких оборотних активів:

-   на суму, отриману від такого продажу, на рахунках класу 7 (для вексельної заборгованості це буде субрахунок 712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів) визнають дохід;

-   номінальна вартість проданого векселя списується на рахунки класу 9 ( 949 «Інші витрати операційної діяльності»).

2) Передати за індосаментом у забезпечення власної заборгованості перед кредитором.

3) Передати в обмін на активи (роботи, послуги)  третій особі (не векселедавцеві). Таку операцію  доцільно відображати в бухгалтерському обліку аналогічно операції продажу векселя за грошові кошти.

Заборгованість по розрахунках з постачальниками, підрядниками та іншими кредиторами, які забезпечені виданими векселями, обліковуються по рахунку 51 «Довгострокові векселі видані» або 62 «Короткострокові векселі видані». Аналітичний облік ведуть по кожному виданому векселю. При видачі векселів роблять запис: дебет рахунків 63, 68, кредит рахунків 51, 62.

Витрати у вигляді договірних відсотків за відстрочку платежу векселедавець записує по кредиту рахунку 68 «Розрахунки за іншими операціями» і дебет рахунку 95 «Фінансові витрати». Погашення заборгованості, забезпеченої виданими векселями, відображають за дебетом рахунків 51, 62 і кредитом рахунку 31 [4].

Слід зауважити, що для обліку векселів використовують рахунки бухгалтерського обліку, що відображають як операційну діяльність, так і фінансову. Доходи (витрати) від операційної діяльності підприємства виникають тоді, коли за допомогою векселя погашається дебіторська чи кредиторська заборгованість, а також у разі його продажу, або обміну.

У випадку, коли вексель використовується як знаряддя комерційного кредиту визнається дохід (витрати) від фінансової діяльності підприємства. Отже відсотки за векселем доцільно відображати у складі фінансових  витрат або доходів. Тому нараховані за відсотковим векселем проценти в бухгалтерському обліку векселедавця відображаються на субрахунку 952 "Інші фінансові витрати". А держатель векселя отримані за відсотковим векселем проценти відображає на субрахунку 732 "Відсотки одержані".

Бувають ситуації, коли під час індосаменту (передачі векселя) кредитор приймає вексель не за номіналом, а з дисконтом (нижче за номінал). У таких випадках різницю між номіналом векселя та вартістю, за вартістю, за якою він передається, доцільно відображати у складі фінансових  витрат або доходів. Віднесення різниці до фінансової діяльності можна аргументувати  наявністю «цінно-паперової» природи векселя та п.6 П(C)БО 10 «Дебіторська заборгованість», де говориться про те, що різниця між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою належних коштів або їх еквівалентів (наприклад, векселів) визнається відсотковим доходом. Отже, дисконт за векселем відображається на субрахунку 952 «Інші фінансові витрати», премія – на субрахунку 732 «Відсотки одержані».

У порівнянні з іншими формами не грошових розрахунків, вексель має низку переваг. Головними перевагами фінансових векселів є: простота організації розміщення; найбільш оперативний спосіб залучення коштів; найдешевший механізм залучення коштів; інструмент, що дозволяє залучати будь-який обсяг фінансових ресурсів; платіжний засіб.

Поряд з рядом переваг вексель також має певні недоліки. Це пов’язано з сукупністю ризиків для продавця товарів. По-перше, це ризик того, що після відвантаження товарів, передбачених зовнішньоекономічним договором, покупець може відмовитися виписати (акцептувати) вексель. По-друге, ризик того, що внаслідок погіршення фінансового становища покупець не розрахується за виданим (акцептованим) векселем.

На сьогодні одночасно з поширенням вексельних операцій поширюється проблема масових махінацій і зловживань на вексельному ринку України. Хоча сьогодні вексель і є засобом відстрочки сплати боргу за товарними угодами і засобом кредиту, він все ще залишається засобом неплатежу і незаконного отримання грошей. Тому незважаючи на важливість вексельного обігу, особливо у період кризи, даний цінний папір характеризується недовірою до нього та поганим іміджем на ринку, що в основному спричинено зловживаннями деяких суб’єктів господарювання та недосконалою нормативно-правовою базою, яка регулює вексельний обіг в Україні.

Запровадження вексельних розрахунків – перспективний напрям, який сприяє підвищенню гарантованості оплати за реалізовану продукцію, надані роботи, послуги для підприємств-продавців, для покупців тимчасово зменшує потребу в грошових коштах. Отже, важливість вексельного обігу вимагає кооперації діяльності державних і комерційних структур щодо скорочення сум неплатежів і впровадження вексельного обігу. Також потрібно забезпечити сферу використання векселів більш серйозною правовою основою, так як існує значне зловживання у сфері вексельного обігу.

Список використаних джерел:

1. Єрмак О. Бухгалтерський облік розрахунків з векселями // Бухгалтерський облік і аудит - 2010. - № 6. - С. 29-33.

2. Руденко Т. Вексель як антикризовий фінансовий інструмент // Фінансовий ринок України. – 2009. - № 11(73). – С. 25-27.

3. Руденко Т. Вексельний обіг та перспективи використання фінансових векселів в Україні // Фінансовий ринок України. – 2009. № 7-8. – С. 15-19.

4. Сук Л. Облік розрахунків з векселями // Бухгалтерія в сільському господарстві - 2010. - № 20. - С. 18-24.