Економічні науки/7.Облік і аудит

Аспірантка Склярук І.П.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

Моделі розподілу прибутку підприємств

В умовах ринкової економіки діяльність суб’єктів господарювання спрямована на побудову раціонального та економічно обґрунтованого підходу до планування ведення діяльності, побудови стратегії виробничої та фінансової політики, аналізу отриманих фінансових результатів. Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є чистий прибуток. Отриманий прибуток розподіляється між підприємством (спрямовується на його економічний та соціальний розвиток), його власниками (є джерелом формування їх доходів) та державою (надходження коштів у формі податків та зборів).

Розподіл прибутку підприємтва – це процес побудови певної моделі з урахуванням факторів впливу на процес розподілу прибутку та їх ефективного обґрунтування. В основі побудови моделей розподілу прибутку повинні враховуватись науково та практично-обгрунтовані принципи розподілу, що визначають мету та характер діяльності підприємства в майбутньому, створюють умови для ефективної роботи підприємства. Як правило, розподіл чистого прибутку на підприємстві здійснюється відповідно до політики, розробленої на підприємстві, основою якої є дивідендна [4, с.567].

Порядок розподілу прибутку підприємства, відповідно до ст. 57 Господарського Кодексу України (ГКУ), визначається його установчими документами. Модель розподілу прибутку визначається залежно від поставлених завдань, виду організаційно-правової форми та умов господарювання підприємства. Базова, загальноприйнята модель розподілу прибутку підприємства зображена на рис. 1, яка складена автором відповідно до ГКУ та Інструкції до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Рис. 1. Модель розподілу чистого прибутку підприємства

Основною метою розподілу чистого прибутку є визначення напрямів його капіталізації та споживання. При цьому має враховуватись принцип оптимального співвідношення у спрямуванні додаткових фінансових ресурсів на:

- виплату дивідендів в розмірі, обумовленому зборами акціонерів;

- поповнення статутного капіталу;

- формування резервного (страхового) капіталу;

- виробничо-технічний розвиток підприємтва;

- розширене відтворення виробництва;

- соціальний розвиток підприємства і матеріальне заохочення працівників.

Напрями розподілу прибутку підприємств залежать від форми власності суб’єктів господарювання. Модель розподілу прибутку акціонерних, державних підприємств чи сільськогосподарських виробничих кооперативів суттєво відрізняється. Так, діяльність державних підприємств визначається та регламентується специфічними нормативно-правовими актами, що регулюють процес формування спеціальних (цільових) фондів за рахунок чистого прибутку. Розподіл прибутку підприємств державного, комунального секторів економіки здійснюється відповідно до Постанови КМУ № 702 [2] та Положення № 1213 [3] і спрямовується на: розвиток виробництва; матеріальне заохочення працівникам; створення інших фондів; належну до бюджету суму прибутку відповідно до законодавства; відрахування у централізований фонд; дивіденди, що сплачуються до держави.

Дещо відрізняються напрями розподілу прибутку для акціонерних товариств. Важливу роль у їх діяльності відграє дивідендна політика та формування резервного капіталу. Основними варіантами дивідендної політики можуть бути: незмінність рівня виплат дивідендів протягом певного періоду; обов’язкове збільшення виплат дивідендів акціонерам; виділення на виплату дивідендів встановленої частини прибутку; запровадження гнучкої системи виплати дивідендів із залишку частини прибутку після капіталізації; виплата дивідендів додатково випущеними акціями.

Фінансово-господарський механізм (формування, розподілу та використання прибутку) сільськогосподарських виробничих кооперативів не відрізняється від фінансового механізму підприємств інших форм власності. При управлінні фінансами цих структур застосовують традиційні схеми розподілу прибутку.

Таким чином, ефективність функціонування підприємства залежить не тільки від обсягу отриманого прибутку, а й від вибору моделі та порядку його розподілу. Це є важливою умовою досягнення оптимальності в задоволенні інтересів держави, власників підприємства та його працівників.

Література:

1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-ІV// Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, № 18, № 19-20, № 21-22, ст.144.

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2007, № 702 «Про затвердження Порядку формування та реалізації дивідендної політики держави».

3. Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій, які володіють та /або користуються об’єктами державної, комунальної власності, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2006 р. № 1213.

4. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – 8 – ме вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2008. – 832с.