Доц. Ліщинська Л.Б., студ. Підлісна О.О.

Вінницький торговельно – економічний інститут, Україна

Проблеми організації та розвитку внутрішнього аудиту

Організація внутрішнього аудиту є одним з найбільш надійних способів контролю за станом обліку й ефективністю функціонування системи внутрішньогосподарського контролю на підприємстві. В умовах корпоратизації й акціонування внутрішній аудит набуває дедалі більшого значення. Він стає одним з основних інструментів підвищення ефективності управління підприємствами різних організаційно – правових форм, особливо акціонерних товариств.

Метою дослідження є правильна побудова й чітке функціонування системи обліку на підприємстві, в залежності від наявності налагодженого внутрішньогосподарського контролю.

Дослідженню проблем контролю присвячені численні праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, спеціалістів з обліку, аналізу, контролю й аудиту. Теоретичні та методологічні розробки знайшли відображення у фундаментальних працях А.Аксеменка, М.Баконова, М.Білухи, Б.Валуєва, Ю.Данилевського, В.Івашкевича, М.Кужельного.

Потреба в створенні служби внутрішнього аудиту продиктована тим, що власник чи керівник хоче знати про реальний стан справ на підприємстві. До основних факторів, що сприяють створенню на підприємствах служби внутрішнього аудиту як складової внутрішньогосподарського контролю належать:

· Ускладнення організаційної структури підприємства (обєднання в асоціації, створення дочірніх підприємств);

· Розширення видів діяльності та можливість їх кооперації;

· Віддаленість окремих структурних підрозділів від головного підприємства;

· Потреба керівництва отримати достатньо об’єктивну інформацію та незалежну оцінку роботи менеджерів усіх рівнів управління;

· Підвищення ступеня довіри держави й ділових партнерів до підприємства[1; с.164]

Вітчизняна Аудиторська палата займається лише розробкою нормативів і сертифікацією громадян, які мають право займатися аудиторською діяльністю для зовнішнього аудиту

Відсутність розробки, що стосуються внутрішнього аудиту, призвело до того, що на практиці його почали ототожнювати з внутрішньогосподарським контролем що є принципово невірним. Внутрішній аудит не є одним із видів внутрішньогосподарського контролю у чистому вигляді, тобто внутрішній аудит не підмінює внутрішньогосподарський контроль.[2; с.21]

На основі аналізу основних ознак можна дійти висновку, що під внутрішнім аудитом необхідно розуміти організовану на підприємстві систему контролю за додержанням встановленого порядку здійснення бухгалтерського обліку та надійністю функціонування системи внутрішнього контролю. Вона діє в інтересах його керівництва або власників і регламентована внутрішніми документами. Для підвищення ефективності функціонування всієї системи внутрішнього контролю необхідна робота всіх її ланок. Конструктивний підхід у розв’язані організаційних питань реалізуються, насамперед, відведенням місця і ролі в загальній системі внутрішнього контролю на підприємстві.[3;с.23]

Головною метою внутрішнього аудиту є пошук шляхів підвищення ефективності діяльності підприємства та його структурних підрозділів. Внутрішній аудит повинен виконувати роль діагностичного засобу в управлінні господарською діяльністю підприємства.

Об’єкти внутрішнього аудиту залежать від специфіки діяльності того чи іншого підприємства.

Функції внутрішнього аудиту мають визначатися керівником залежно від змісту й специфіки діяльності підприємства, системи управління підприємством.

Крім того, внутрішні аудитори можуть залучатися як експерт при виникненні розбіжностей між головною компанією та підприємствами, що входять до її складу. Об’єктивність внутрішнього аудиту забезпечується ступенем його незалежності в організаційній структурі управління підприємством. Ця вимога до внутрішнього аудиту забезпечується тим, що він підпорядкований і зобов’язаний подавати звіти тільки керівництву, яке призначило його. Зарубіжний досвід свідчить, чим вищий рівень керівництва, перед яким має звітувати внутрішня аудиторська група, тим ефективнішою є її діяльність [4; с.165].

Отже, можна зробити висновок, що потреба в обов’язковій зовнішній аудиторській перевірці не включає потреби в створенні служби внутрішнього аудиту. Цілком очевидно, що необхідний постійний та систематичний, а не випадковий контроль з боку власників за діяльністю керівництва підприємством. Особлива потреба в створенні відділу внутрішнього аудиту виникає нині на великих підприємствах зі складною розгалуженою структурою і великою кількістю територіально віддалених філій і залежних підприємств. Робота фахівців відділу внутрішнього аудиту в цьому напрямі полягає в уніфікації та стандартизації облікових процесів для правильного формування зведеної чи консолідованої звітності.

Список використаних джерел:

1. Микитюк І. Державний фінансовий контроль та його реформування / І.Микитюк // Вісник КНТЕУ (спец. Випуск) – 2006 №-7 C.164-167.

2. Мельничук В. економічне зростання і проблеми державного фінансового контролю / В.Мельничук // Економіка України. – 2008 № 12 C.21-28.

3. Кошик І. Практика реалізації матеріалів ревізій та перевірка, шляхи її вдосконалення / І.Кошик // Фінансовий контроль. – 2009 № 1 C.23-27.

4. Теорія фінансово – господарського контролю і аудиту: Підручник. – К.: Вища школа, 1994. – 364 C.