Економічні науки / 7. Облік і аудит

Козлова Д. С., студентка магістратури
Науковий керівник к.е.н., доцент Бешуля І. В.
Донецький національний університет, Україна

Проблемні аспекти класифікації витрат на

металургійних підприємствах

Ефективне використання собівартості для цілей управлінського обліку напряму пов’язане із правильністю побудови класифікації витрат та економічною обґрунтованістю формування величини і структури цих витрат. Помилки при визначенні собівартості продукції негативно впливають на визначення цін на металургійну продукцію та відповідно на розвиток самого підприємства та галузі в цілому. Звідси особливу актуальність набуває класифікація витрат.

Питання класифікації витрат розглядались у роботах П. С. Безруких, С. В. Голова, В. Є. Керімова, Н. В. Нападовьскої, М. С. Палюха та інших. Водночас ще багато проблем залишилось невирішенними. Важливим моментом для організації та удосконалення управлінського і фінансового обліку витрат, на нашу думку, є науково обґрунтована їх класифікація.

На важливість класифікації у своїх працях вказує В.В. Сопко, який зазначає, що: “Класифікація затрат потрібна для визначення вартості продукції, тобто локальних затрат. Велике значення класифікації затрат в управлінні ними і перш за все для здійснення калькуляції собівартості продукції для різних потреб управління”[1, c.348].

Метою написання даної статті є аналіз наукової літератури щодо класифікації витрат і розробка пропозицій із її удосконалення, враховуючи особливості обліку на металургійних підприємствах.

Аналіз літературних джерел в таблиці 1 свідчить про те, що як серед вітчизняних, так і серед зарубіжних вчених немає єдності в питанні класифікації витрат. Але можна відзначити, що простежуються єдині підходи по відношенню до основних ознак класифікації. Кожна класифікаційна група є необхідною в тих чи інших умовах, тобто відповідає певній меті. Групування витрат у певному напрямку не завжди відповідає потребам керівництва.

Таблиця 1

Класифікація витрат підприємства в літературних джерелах

Ознака класифікації	Автори
	Сопко В. [163,c.495]	Безруких П. С. [174,c.112]	Палій В. Ф. [138,c.98]	Свідерській Є. [156,c.112]	Рекомендації [127,c.4]	Мар’їн М. К. , Кондратьєв В. П. [124,c.256]	Карпова Т. П. [99,c.65]	Неминущий І. І., Олефір В. С. [133,c.78]	Хорнгррен Ч. Т., Фостер Дж.[179,c.112]	Друрі К. [76,c.50]	Рекомендовано автором
1.За економічним змістом	+	+	+	+	-	-	-	-	-	-	+
2.За видами витрат	+	+	-	-	+	+	+	+	-	-	+
3. За роллю у господарському процесі	+	-	+	-	-	-	-	-	-	-	+
4. За доцільністю	+	+	+	-	+	+	-	-	-	-	-
5. За відношенням до обсягу виробництва	+	+	+	+	+	+	+	+	+	+	+
6. За способом віднесення на собівартість	+	+	+	+	+	+	+	+	+	+	+
7. За календарними періодами	+	+	+	+	+	+	-	-	-	+	-
8.За стадіями виробничого процесу	+	+	-	-	-	-	-	-	-	-	-
9. За залежністю	+	-	-	-	-	-	+	-	-	+	+
10. За охопленням бізнес-планом	+	+	-	-	-	+	+	-	-	-	+
11.За можливістю контролю	+	-	-	-	-	-	+	-	-	-	+
12. За відношенням до господарського процесу	+	+	+	+	-	+	+	+	-	+	-
13. За нормуванням	+	-	-	-	-	-	+	-	-	-	+
14. За порядком віднесення на період генерування прибутку	+	-	-	-	+	-	+	-	+	+	+
15. За місцем виникнення витрат	+	+	+	+	+	-	+	-	+		+
16. За однорідністю складу	-	-	+	+	+	+	-	-	-	-	-

Більше того, технологічні і організаційні особливості підприємств також зумовлюють вибір відповідної класифікації витрат. Тому групування витрат повинне бути побудоване таким чином, щоб воно відповідало певній меті. При цьому визначається такий напрямок обліку, який потрібний для внутрішніх користувачів для забезпечення їх інформацією. Виходячи з цього, ми схильні до думки, що класифікація витрат в металургійній галузі повинна базуватися на загальновідомих групуваннях, але з урахуванням особливостей діяльності галузі. Узагальнюючи досвід вітчизняної і зарубіжної науки, ми вважаємо, що витрати на підприємствах чорної металургії слід класифікувати за наступними напрямками (рис.1).

1) класифікація витрат для визначення собівартості виготовленої продукції (основні і накладні, прямі і непрямі, виробничі витрати і витрати звітного періоду);

2) класифікація витрат з метою прийняття управлінських рішень;

3) класифікація витрат для здійснення процесу контролю і регулювання діяльності (ті, які залежать і не залежать від рішень адміністрації, ефективні і неефективні, ті, які контролюються і не контролюються);

4) класифікація витрат за ознакою екологічності.

В умовах дії національних стандартів доцільним буде виділення класифікації витрат залежно від виду діяльності та мети обліку. Саме така класифікація витрат забезпечує складання Звіту про фінансові результати.

Найбільш поширеним групуванням витрат є їх групування за економічними елементами і калькуляційними статтями. В цілому групування витрат за встановленими елементами є прийнятним. Проте елемент “Інші операційні витрати” є узагальненим і надто інформативно наповненим. Тому доцільним є виокремлення зі складу інших операційних витрат таких елементів як “Роботи і послуги сторонніх підприємств (організацій)”, а також окремо виділити “Податки і збори”.

		Рис. 1. Класифікація витрат підприємства

Групування витрат за статтями підприємства можуть проводити самостійно з урахуванням технології та організації виробництва. Це пояснюється тим, що така класифікація витрат не має впливу на фінансову звітність, в якій відображається тільки собівартість реалізованої продукції.

Номенклатура калькуляційних витрат на виробництво повинна максимально враховувати специфічні особливості галузей промисловості, а деколи – окремих підприємств і цехів. Так, підприємства металургійної галузі можуть бути як з повним, так і з неповним циклом виробництва. Металургійний завод з повним циклом – це складне за структурою підприємство. Продукція доменного цеху (чавун) передається в сталеплавильний цех для виплавки сталі, а продукція сталеплавильного цеху (сталь) – в прокатний цех того ж підприємства для виготовлення різних сортів прокату. Чавун, сталь і прокат є продуктами, які мають цілком самостійне значення, за якими складають окремі матеріальні баланси. Металургійні заводи з неповним металургійним циклом – це підприємства, які не мають доменного цеху і які споживають чавун, що надходить з інших заводів. Як зазначалось вище, для металургійного заводу характерним є те, що в усіх цехах (доменному, сталеплавильному, прокатному) відбуваються послідовні технологічні перервні зміни вихідного матеріалу. Об’єктом калькуляції є собівартість не тільки готових виробів, але і напівфабрикатів різних стадій обробки.

Особливістю металургійної галузі є відносна закінченість витрат за стадіями, що дає можливість в кінці кожного місяця підрахувати собівартість одиниці напівфабрикату, який отриманий з кожного переділу.

Економічне групування за калькуляційними статтями повинне враховувати дану специфіку галузі. Тому ряд витрат виробництва, які в типовій номенклатурі включені до загальновиробничих витрат, в номенклатурі витрат підприємств чорної металургії отримали самостійне значення [5,c.41]. Так, в номенклатурі виділяються витрати, які складають значну частку в загальних витратах: знос інструментів і пристосувань цільового призначення, витрати на ремонт та утримання основних засобів, внутрішньозаводське переміщення сировини, матеріалів, напівфабрикатів і продукції, амортизація основних засобів. Деталізація витрат, яка застосовується в чорній металургії, сприяє підвищенню якості аналізу собівартості продукції. Економічне групування виробничих витрат за окремими цехами ще більше відображає специфіку окремих видів виробництва. Номенклатура витрат за статтями калькуляції металургійного підприємства подана в додатку И. Проте аналіз діяльності таких підприємств показує, що групування витрат потребує удосконалення в частині переліку статей. Враховуючи значну фондомісткість металургійних підприємств, витрати на утримання і експлуатацію машин і обладнання, які входять до загальновиробничих витрат, є значними і, як показують дослідження, в середньому складають 12 % від загальної суми витрат. Тому доцільним є виділення у складі статей витрат окремої статті “Витрати на утримання і експлуатацію машин і обладнання”, що забезпечить більшу інформативність калькуляцій металургійного підприємства.

Оскільки одним із найбільших забруднювачів біосфери в багатьох країнах світу є металургійний комплекс, вважаємо доцільним враховувати фактор екологічності при класифікації витрат. У попередньому розділі роботи ми наголошували актуальності екологічних проблем, спричинених роботою металургійних виробництв. В Україні його розвиток зумовив різке загострення екологічної ситуації в трьох районах – Донбасі, Придніпров’ї та Приазов’ї. Зазначимо лише, що сучасний металургійний завод в Україні на 1 млн. т виплавленої сталі викидає в навколишнє середовище: 800 тис. Т шлаків, 100 – пилу, 30 – окису вуглецю, 8 – двоокису сірки, 50 – фтористого водню, 3 – окисів азоту. Тому ми вважаємо необхідним введення окремої калькуляційної статті “екологічні витрати” з метою її використання при розрахунку собівартості продукції, робіт і послуг. На наш погляд, виділення окремою статтею видатків на попередження наслідків забруднення середовища дозволяють не лише зменшити ризик погіршення екології, а й підвищити ефективність металургійного виробництва. Але ці витрати повинні розраховуватися с позиції достатності, а міри проти забруднення - стати звичайною часткою технологічного процесу.

Отже, важливим для забезпечення єдиних методологічних і методичних принципів розрахунку собівартості продукції є визначення раціональної класифікації витрат. Узагальнення наукового досвіду дозволило запропонувати висновок про те, що витрати з метою визначення фінансового результату доцільно класифікувати за видами діяльності і в залежності від мети обліку, а також з урахуванням екологічного чиннику.

Література

1. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 578 с.

2. Учет затрат и калькулирование в промышленности (Вопросы теории, методологии и организации) / П.С. Безруких, А.Н. Кашаев, И.П. Комиссарова. – М.: Финансы и статистика, 1989. – 223 с.

3. Палий В.Ф. Основы калькулирования. – М.: Финансы и статистика, 1987.– 288 с.

4. Свідерський Є. Коментарі до Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. – №11. – С.32-34.

5. Методичні рекомендації по формуванню собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості, затв. наказом Держкомпромполітики України від 02.02.2001р., №47.

6. Марьин Н.К., Кондратьев В.Г. Бухгалтерский учет в черной металлургии: Справ. изд. М.: Металлургия, 1988. – 576 с.

7. Карпова Т.П. Управленческий учет. М.: ЮНИТИ, 2009. – 350 с.

8. Неминущий И.И., Олефир В.С. Планирование в черной металлургии. М.: Металлургия, 1985. – 176 с.

9. Хорнгрен Ч.Т., Фостер Дж. Бухгалтерский учет: управленческий аспект: Пер. с англ. / Под ред. Я.В. Соколова. – М.: Финансы и статистика, 2005.– 416 с.

10. Друри К. Введение в управленческий и производственный учет: Учебное пособие для вузов/ Пер. с англ. Под ред. Н.Д. Эриашвили; Предисловие проф. П.С. Безруких. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 2008. – 783 с.