Экономические науки/7.Учет и аудит

К.е.н. Гладій І.О., Фірсова Л.А.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Проблематика обліку дебіторської заборгованості

Нестабільність економічної ситуації в Україні призводить до погіршення стану розрахунків між підприємствами, істотного збільшення ризиків реалізації на умовах відстрочки оплати. Низька платоспроможність підприємств викликає зростання обсягів дебіторської заборгованості та зменшення кредиторської, що призводить до порушення платіжного балансу. Сьогодні в період глобальних змін в різних сферах діяльності суспільства питання обліку дебіторської заборгованості є досить актуальним, адже фінансовий стан підприємства значною мірою залежить саме від наявності та ефективного управління цим видом заборгованості.

Існує багато проблемних питань щодо обліку дебіторської заборгованості підприємства. Проблемам розвитку теорії та практики обліку дебіторської заборгованості в останні роки присвячено багато праць вітчизняних та зарубіжних вчених, а саме: Кияшко О.М., Соловей Н.В., Маліношевська К.І., Кватирка П., Оляднічук Н.В., Огійчук М.Ф., Плаксієнко В.А., Беленкова М.І., Панченко Л.Г., Сколотій Л.О. та багато інших. Проте недостатньо дослідженим залишається широке коло питань щодо обліку дебіторської заборгованості, що потребує подальшого їх вивчення та впровадження в практичну діяльності обліку підприємств.

Метою написання статті є виявлення існуючих проблем, пов'язаних з обліком розрахунків з дебіторам, та пошук шляхів вирішення даних проблем.

Питання щодо обліку дебіторської заборгованості регулюються декількома міжнародними стандартами, серед яких: МСБО 1 «Подання фінансових звітів»[1, c.12], МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання» [1, c. 865], МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» [1, c. 1026]. В Україні ж облік дебіторської заборгованості регулюється чітко визначеним нормативом - П(с)БО 10, положення якого в певній мірі відрізняються від запропонованих у міжнародних стандартах.

Аналіз діючої практичної діяльності свідчить, що облік дебіторської заборгованості має багато проблемних питань. Серед них можна визначити наступні:

1) відсутність чіткої схеми деталізації та співвідношення різних видів дебіторської заборгованості у загальній їх структурі. Крім цього співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості на різних підприємствах однієї галузі буває неоднаковим, що не дозволяє встановити балансування між ними;

2)вивчення обліку сумнівних боргів, зокрема резерву на їх покриття з метою зближення бухгалтерського та податкового обліку;

3)потреба змін у будові регістрів аналітичного і синтетичного обліку дебіторської заборгованості. Сьогодні облік дебіторської та кредиторської заборгованостей ведеться в одному регістрі – Журналі №3. На нашу думку, це зовсім різні об’єкти бухгалтерського обліку, які лише частково пов’язані між собою [3, с. 192].

Щоб покращити методику обліку розрахунків з дебіторами, передусім необхідно внести зміни у П(С) БО 10 «Дебіторська заборгованість» [2], в яких чітко були б розмежовані поняття довгострокової та короткострокової дебіторської заборгованостей. Їх облік нині ведеться на різних рахунках бухгалтерського обліку, що не відзначено у вищезазначеному стандарті. Разом із тим слід вказати, що поточна дебіторська заборгованість є оборотним активом, а довгострокова - необоротним, і вони обліковуються на різних рахунках.

На нашу думку, потрібно зробити уточнення визначення поточної дебіторської заборгованості, оскільки згідно з П(С) БО 10, поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги визначається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів і послуг та оцінюється за первісною вартістю. Але утворення поточної дебіторської заборгованості не завжди слід пов'язувати з доходом, оскільки дохід вимірюється сумою очікуваних грошових надходжень. У цьому зв’язку не очікується погашення дебіторської заборгованості у звітному періоді, то наступні надходження коштів або певних матеріальних цінностей не можна вважати доходом.

Досить важливим питанням обліку дебіторської заборгованості є її оцінка. Методи оцінки дебіторської заборгованості повинні забезпечити дотримання принципу бухгалтерського обліку та фінансової звітності - обачності, який передбачає «застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства»[3, с.194].

Потребують розробки також моделі співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованостей і певного інструментарію, який дозволив би швидко та якісно виявляти негативні явища, що впливають на кількісні та якісні зміни цих заборгованостей. Бажаним є співвідношення, коли кредиторська заборгованість переважає дебіторську на 10-20% [3, 195].

Ще однією проблемою організації обліку дебіторської заборгованості є недостатня її класифікація, навіть навпаки, занадто детальна. На нашу думку, це не приносить користі користувачам, оскільки їм потрібна загальна сума дебіторської заборгованості у підприємства, а не в розгорнутому вигляді. Тому для покращення обліку дебіторської заборгованості, доцільно в даному випадку звернутися до міжнародних стандартів та внести зміни до П(С) БО 10, зокрема потрібно згорнути всі статті дебіторської заборгованості за винятком дебіторської заборгованості за товари, роботи та послуги, оскільки на неї нараховується резерв сумнівних боргів, в одну статтю: «За розрахунками та інша поточна дебіторська заборгованість». Застосування даного класифікатора сприятиме формуванню якісної бухгалтерської інформації для контролю, аналізу та управління залежно від конкретних потреб користувачів.

Важливо вдосконалювати методику визначення суми резерву сумнівних боргів для стимулювання створення підприємствами цього резерву. Практика показує, що більшість акціонерних підприємств, звітність яких є обов'язковою, не створюють резерву сумнівних боргів, оскільки:

- це вимагає вилучення з обороту коштів, що можуть бути задіяні в інших сферах діяльності;

- суми, які резервуються, не включаються до валових витрат у податковому обліку, що, в свою чергу, не впливає на зменшення податку на прибуток;

- підприємства не хочуть нести додаткові трудові витрати на створення цього резерву [4, с.85].

Потрібно вдосконалити політику управління дебіторською заборгованістю, адже саме політика управління дебіторською заборгованістю, яка представляє собою частину загальної політики управління оборотними активами і маркетингової політики підприємства, спрямованої на розширення обсягів реалізації продукції, визначає ефективність роботи підприємства. Тому досить важливим є визначення основних етапів формування політики управління дебіторською заборгованістю:

1. Аналіз дебіторської заборгованості підприємства у попередньому періоді.

2. Формування принципів кредитної політики відносно до покупців продукції.

3. Визначення можливої суми фінансових коштів, які інвестуються в дебіторську заборгованість по товарному та споживчому кредиту.

4. Формування системи кредитних умов.

5. Формування стандартів оцінки покупців і диференціація умов надання кредиту.

6. Формування процедури інкасації дебіторської заборгованості.

7. Забезпечення використання на підприємстві сучасних форм фінансування дебіторської заборгованості.

8. Побудова ефективної системи контролю за рухом і своєчасною інкасацією дебіторської заборгованості [4, с.87].

Таким чином, організація обліку дебіторської заборгованості на підприємстві будь-якої форми власності має важливе значення, оскільки сприяє упорядкуванню інформації, прозорості та достовірності даних із розрахункових операцій з дебіторами. Правильно організований бухгалтерський облік дебіторської заборгованості повинен мати таку систему рахунків, яка б достатньою мірою відображала і характеризувала всю господарську діяльність з вимушеною конкретизацією і забезпечувала отримання об’єктивної та своєчасної інформації для прийняття оптимальних управлінських рішень

Література:

1. Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ) 2004 та їх тлумачення. - Київ: ПП «Видавництво «Фенікс». - 2004. - 1272 с.

2. П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість» - Затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 р. № 237.

3. Кияшко О. М. , Необхідність облікового забезпечення управління дебіторською заборгованістю підприємства / О. М. Кияшко // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №3. - С. 190-196.

4. Лищенко О. Г., Управління дебіторською заборгованістю як фактором фінансової стійкості підприємства / О. Г. Лищенко, І. С. Середа // Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємництво. - 2010. - №3. - С. 84-89.