Крижна А.Ю., Руднєва О.Ю.

Автомобільно-дорожній інститут

Державний Вищий Навчальний Заклад

«Донецький Національний Технічний Університет»

Тенденції та перспективи розвитку машинобудування України

 

В даній статті визначено тенденції розвитку машинобудування; виявлено проблеми, з якими стикаються машинобудівні підприємства, що уповільнюють їх розвиток, та окреслено можливі перспективи розвитку машинобудування країни.

Актуальність дійсного дослідження обґрунтовано тим, що провідна роль у галузевій структурі народногосподарського комплексу України належить промисловості, яка є важливою ланкою господарства країни. У її структурі  найбільшу питому вагу мають галузі важкої індустрії, особливо машинобудування, чорна металургія та вугільна промисловість. Важка промисловість формує понад 80% загальної вартості реалізованої продукції промисловості зокрема на машинобудування припадає 12–14 % [1]. Розвиток машинобудування – основа науково-технічного прогресу у всіх галузях народного господарства, значна підтримка конкурентоспроможності країни. Вочевидь забезпечення розвитку машинобудування є необхідною передумовою формування потенціалу розвитку країни.

Ціллю дослідження є виявлення основних тенденцій та перспектив розвитку  машинобудівної галузі України.

Діяльність машинобудівного комплексу України оцінювали у своїх працях такі вітчизняні науковці, як: Я. Гукова, О. Дмитрашко, В. Іванишин, В. Кім, М. Макаренко, Д. Малащук, В. Ольшевський, О. Романко, О. Савінов, Н. Тарасова, В. Довбня, В. Третьяков, Н. Шандрова, В. Шандра, О. Шапуров, В. Яковенко, В. Ситай та О. Дальніченко. Проте недостатньо розкрито стан машинобудування за умов економічної кризи та перспективи його розвитку.

 

Обсяг реалізованої промислової продукції, у т.ч. машинобудування за 2006-2010 роки та січень-лютий 2011 року [5]

Рік

Промисловість

Машинобудування

2006

млн.грн.

551729

68730,6

у % до підсумку

100

12,5

2007

млн.грн.

717076,7

98339,9

у % до підсумку

100

13,7

2008

млн.грн.

917035,5

121780,4

у % до підсумку

100

13,3

2009

млн.грн.

806550,6

85833

у % до підсумку

100

10,6

2010

млн.грн.

891169,5

101934,5

у % до підсумку

100

11,44

2011

(01.01-28.02)

млн.грн.

160117,3

16134,3

у % до підсумку

100

10,1

 

Статистичні дані свідчать про негативні зрушення у машинобудівній галузі, що є наслідком значної низки проблем, з якими стикаються машинобудівні підприємства і що уповільнюють їх розвиток.

Насамперед слід виділити такі проблеми [2, 3, 4]:

-       нерозвиненість інфраструктури внутрішнього ринку (відсутність реального моніторингу, дистриб'юторської системи та фінансового лізингу);

-       недостатній рівень платоспроможності товаровиробників, що негативно впливає на фінансово-економічний стан підприємств галузі, базові заводи з виготовлення складної техніки знаходяться у скрутному стані;

-       застарілість основних засобів базових підприємств галузі, які не оновлювались протягом останніх 15-ти років, що негативно впливає на конкурентоспроможність, якість та собівартість продукції;

-       недостатність обігових коштів, недосконалість механізму середньо- та довгострокового кредитування;

-       обмежений внутрішній попит на вітчизняну продукцію;

-       відсутність реальних джерел фінансування, що призводить до унеможливлення реконструкції та технічного переоснащення підприємств галузі і забезпечення за рахунок цього високої якості виготовлюваних машин та обладнання, освоєння виробництва нової конкурентоспроможної техніки;

-       відсутність фінансових механізмів та інструментів, що створюють зацікавленість в інноваціях, а також стимулюють науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи; низький рівень інноваційної активності вітчизняних підприємств;

-       залежність вітчизняних підприємств від постачань вузлів, деталей та комплектуючих виробів з інших країн, насамперед з країн СНД;

-       значний відтік найкваліфікованіших інженерних і робітничих кадрів;

-       недостатній контроль з боку держави за діяльністю монополістів і посередників, що призводить до значного зростання вартості матеріалів, енергоресурсів та комплектуючих виробів.

У машинобудівному комплексі спостерігається зниження інноваційної активності, відсутність державної підтримки, повільний розвиток підгалузей машинобудування, значний обсяг виробництва в тіньовому секторі. Галузь машинобудування має низький рівень рентабельності та недостатність власних коштів для фінансування власної діяльності. Всі перелічені недоліки

призводять до погіршення матеріально-технічної забезпеченості, з кожним роком в галузі скорочується кількість працівників, підвищується зношеність основних засобів. У галузі машинобудування незначними темпами зростає заробітна плата, спостерігається скорочення та руйнування соціальної інфраструктури підприємств у країні, що призводить до скорочення матеріальної мотивованості [1]. Для виходу із нестабільності в галузі машинобудування необхідно застосовувати ефективні механізми господарювання (макроекономічні та мікроекономічні).

Отже, ефективна діяльність підприємств машинобудівної галузі в умовах кризи полягає передусім у здатності підприємства своєчасно та конструктивно реагувати на зміни, що загрожують його нормальному функціонуванню, намагатися переналагодити свій внутрішній економічний механізм так, щоб забезпечити ефективну діяльність навіть в умовах кризи. Адже саме від внутрішньої діяльності підприємства залежатимуть результативні показники всієї роботи підприємства. Також слід зазначити, що і держава повинна надати максимально можливу підтримку для стабільного функціонування насамперед тих підприємств машинобудівної галузі, які сьогодні знаходяться на межі ліквідації, оскільки саме ця галузь є потужним виробником промисловості нашої країни.

 

Література

 

1.     Шапуров О.О. Стан і тенденції розвитку машинобудування // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – 3. – С. 57–63.

2.     Тарасова Н.В., Довбня В.М. Проблеми розвитку вітчизняного сільськогосподарського машинобудування //Обладнання та техніка для села: ринок, пропозиція, практика використання. – 2007. – 6. –С. 21–28.

3.      Кім В.В. Деякі аспекти проблем тракторо- та сільгоспмашинобудування України // Пропозиція. – 2004. – 8, 9. – С. 92–94.

4.      Довгунь О.С. Договірні відносини в контексті розвитку машинобудівних підприємств // Перспективи розвитку економіка України: теорія,методологія, практика: матеріали ХІV Міжнарод. наук.-практ. конф. (26–27 травня 2009 р.): РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2009. – С. 92–93.

5.     Держкомстат України // http://www.ukrstat.gov.ua/