д.е.н., проф. Юшин С.О.
ННЦ
«Інститут
аграрної економіки» НААНУ
ГРОМАДСЬКІ ТА ГОСПОДАРСЬКІ
ОБ`ЄДНАННЯ
В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ
ВЗАЄМОДОПОВНЕННЯ
Становлення громадських
об`єднань в Україні бере початок від прийняття у 1990 р. ще у СРСР Закону №
1708 «Про громадські об`єднання», згідно з яким громадськими об`єднаннями
визнавалися політичні партії, професійні союзи, наукові, технічні, … інші
добровільні товариства, творчі союзи, фонди, асоціації й інші об`єднання
громадян, створені з метою: реалізації і захисту громадянських, політичних,
економічних, соціальних і культурних прав і свобод; розвитку активності і
самодіяльності громадян, їх участі в управлінні державними та суспільними
справами; задоволення професійних і любительських інтересів; розвитку наукової,
технічної і художньої творчості; охорони здоров`я населення (ст.3). У
діяльності громадських об`єднань могли приймати участь й колективні члени:
трудові колективи підприємств, установ, організацій, об`єднання громадян
(ст.9). У перелік прав цих об`єднань були включені: участь у формуванні органів
державної влади і управління; здійснення законодавчої ініціативи; участь у
опрацюванні рішень органів державної влади і управління; представлення і захист
законних інтересів своїх членів (учасників) у державних і суспільних органах
(ст.15). Вони могли здійснювати виробничу та господарську діяльність і в цілях
виконання статутних задач створювати лише підприємства із правами юридичної
особи, доходи від яких не могли перерозподілятися між членами (учасниками) цих
об`єднань і використовувалися лише для виконання статутних задач (ст.17).
Прийнятий в Україні у 1992 г. Закон №
2460 «Про об`єднання громадян» визнав громадською організацією об'єднання
громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих
та інших спільних інтересів (ст.3). Верховна Рада України встановлює пільги
щодо оподаткування доходів по окремих видах господарської або іншої комерційної
діяльності об'єднань громадян, створених ними установ та організацій,
заснованих підприємств (ст.8). Об'єднання громадян утворюються і діють з
всеукраїнським, місцевим та міжнародним статусом (ст.9). Вони мають право на
добровільних засадах засновувати або вступати між собою в спілки (союзи,
асоціації тощо), утворювати блоки та коаліції, укладати між собою угоди про співробітництво
і взаємодопомогу (ст.10). У діяльності громадських організацій у випадках,
передбачених їх статутами, можуть брати участь колективні члени (ст.11). Для
здійснення цілей і завдань, визначених у статутних документах, зареєстровані
об'єднання громадян користуються правом: виступати учасником
цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права; представляти
і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у
державних та громадських органах; брати участь у політичній
діяльності, проводити масові заходи (збори, мітинги, демонстрації тощо); ідейно, організаційно та матеріально підтримувати інші об'єднання
громадян, надавати допомогу в їх створенні; створювати установи
та організації; одержувати від органів державної влади і
управління та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для
реалізації своїх цілей і завдань; вносити пропозиції до органів
влади і управління; брати участь у здійсненні державної
регуляторної політики відповідно до Закону України "Про засади державної
регуляторної політики у сфері господарської діяльності";
розповсюджувати інформацію і пропагувати свої ідеї та цілі; засновувати
засоби масової інформації; брати участь у розробленні проектів
рішень з питань ґендерної рівності, що приймаються органами виконавчої влади та органами місцевого
самоврядування; делегувати своїх представників до складу
консультативно-дорадчих органів з питань забезпечення рівних прав та можливостей
жінок і чоловіків, що утворюються при органах виконавчої влади та органах
місцевого самоврядування; проводити моніторинг
з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Вони мають право засновувати
підприємства, необхідні для виконання статутних цілей (ст.20). З метою виконання
статутних завдань і цілей зареєстровані об'єднання громадян можуть здійснювати
необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення
госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи, заснування
підприємств в порядку, встановленому
законодавством (ст.21). Отже, на відміну від Закону СРСР № 1708, Закон України №
2460 не містить ряду важливих прав (участі у формуванні і
органів державної влади і управління і у опрацюванні рішень цих органів;
здійснення законодавчої ініціативи). Тут, безумовно, є вплив з боку профспілок,
що діють у відповідності до Закону України «Про професійні спілки,
їх права та гарантії діяльності» (№ 1045, 1999 р.). З одного боку, обидва типи
об`єднань головним своїм статутним завданням мають прав їх учасників. Але у
першому (№ 2460) випадку крім прав згадують свободу (при єдності інтересів), а
у другому (№ 1045) – тільки інтереси (без будь-яких аспектів свободи), хоча ці
інтереси й захищаються на усіх рівнях (в органах державної влади, в органах місцевого
самоврядування, у відносинах з роботодавцями, з іншими об`єднаннями громадян),
що відграє важливу роль.
Рис.1. Схема позиціонування
об`єднань громадян і професійних спілок
Становлення
господарських об`єднань в Україні бере початок від прийняття у 1987 р. ще у
СРСР Закону «Про державне підприємство (об`єднання)», згідно з яким основними
видами господарських об`єднань були визначені виробничі (створюється для
випуску окремих видів продукції на основі більш ефективного використання
науково-технічного потенціалу, спеціалізації, кооперування і комбінування
виробництва) і науково-виробничі (створюється для розробки і виробництва у
найкоротші строки високоефективних комплексів машин тощо, що визначають НТП у
відповідних напрямах, що мають важливе значення для народного господарства). Прийнятий
у 1990 р. у СРСР Закон «Про підприємства у СРСР» (№ 1529) у ст.3 вказував, що
підприємства можуть на добровільних началах об`єднуватися у відповідні союзи,
господарські асоціації, концерни та інші об`єднання за галузевим,
територіальним чи іншим принципом з метою координації діяльності, забезпечення
захисту їх прав, представлення загальних інтересів у відповідних державних та
інших органах, а також у міжнародних організаціях. За узгодженим рішенням
підприємств на об`єднання покладено централізоване виконання окремих
виробничо-господарських та інших функцій.
Прийнятий у 1991 р.
Закон України «Про
підприємства в Україні» (№ 887) мав чітку ринкову орієнтованість – діяльність з
метою одержання відповідного прибутку (доходу). Згідно із ст.3 Закону, підприємства
отримали право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову,
комерційну та інші види діяльності (асоціації, корпорації, консорціуми,
концерни, інші). Проте економічні негаразди завадили у повній мірі реалізувати
надані організаційні можливості. За певний період вичерпаність його стала
очевидною і з 2004 р. був введений Господарський кодекс України, який й
поглинув Закон № 887.
Ключові
положення Господарського кодексу України принципово відмінні від ключових
положень Закону України «Про підприємства в Україні». Першою відміною
тут є саме визначення поняття «підприємство» у ст.62: самостійний
суб'єкт господарювання, створений
компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування,
іншими суб'єктами для задоволення суспільних і особистих потреб шляхом
систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої
господарської діяльності. Згідно із ст.70 кодексу, підприємства мають право на
добровільних засадах об'єднувати свою господарську діяльність (виробничу,
комерційну та інші види діяльності), а за рішенням Кабінету
Міністрів України або органів, до повноважень яких належить управління
державними або комунальними підприємствами, можуть утворюватися об'єднання
підприємств. Об'єднанням підприємств (ст.118) – це є господарська організація, утворена у складі двох
або більше підприємств з метою
координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення
спільних економічних і соціальних завдань. Туди може входити підприємство, утворене
за законодавством інших держав, а підприємства України можуть також входити в
об'єднання підприємств, утворені на території інших держав.
реалізація
економічного потенціалу учасників
.
Господарський кодекс України:
Рис.1. Схема позиціонування об`єднань громадян і професійних спілок
Рис.2. Принципова схема принципів
господарських об`єднань
Залежно
від порядку заснування об'єднання підприємств можуть бути як господарські або ж
державні чи комунальні. Господарське – це об'єднання підприємств,
утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних
засадах об'єднали діяльність. Державне/комунальне – об'єднання підприємств, утворене
державними/комунальними підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України
або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до
сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або
рішенням компетентних органів місцевого самоврядування (ст.119). Організаційно-правові
форми об'єднань підприємств: господарські об'єднання
утворюються як асоціації (не має права втручатися у господарську діяльність своїх
учасників), корпорації (об'єднання підприємств з делегуванням ними повноважень
централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління
корпорації), консорціуми (тимчасове статутне об'єднання підприємств для
досягнення його учасниками певної спільної господарської мети – реалізації
програм, проектів тощо), концерни (статутне об'єднання підприємств на основі їх
фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з
централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку,
інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності, інші
об'єднання підприємств: учасники концерну наділяють його частиною своїх
повноважень, у т. ч. правом представляти їх інтереси у відносинах з органами
влади, іншими підприємствами; державні і комунальні господарські об'єднання утворюються
переважно у формі корпорації/концерну, незалежно від найменування цього об'єднання
(комбінат, трест тощо) (ст.120).
Господарські
об'єднання самі утворюють вищі органи управління (загальні збори) та статутні виконавчі
органи. Управління державним
(комунальним) господарським об'єднанням здійснюють правління об'єднання і
генеральний директор об'єднання, який призначається на посаду та звільняється з
посади органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання; при цьому
управління поточною діяльністю об'єднання даної групи підприємств може бути
доручено адміністрації одного певного підприємства (головного підприємства) (ст.122).
Асоційовані
підприємства (господарські організації) – це група суб'єктів господарювання,
пов'язаних відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі
участі в статутному фонді та/або управлінні. Залежність між асоційованими
підприємствами може бути простою (виникає у разі якщо одне з них має можливість
блокувати прийняття рішень іншим підприємством) і вирішальною (якщо між
підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок
переважної участі контролюючого підприємства в статутному фонді та/або
загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства,
володіння контрольним пакетом акцій) (ст.126).
Холдингова
компанія – це публічне акціонерне товариство, яке володіє, користується та
розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох
або більше корпоративних підприємств (крім пакетів акцій, що перебувають у
державній власності) (ст.126). Законом також можуть визначатися й інші форми
об'єднання інтересів підприємств (союзи, спілки, асоціації підприємців тощо),
не передбачені у статті 120 цього Кодексу (ст.127).
Таким
чином, правові передумови формування господарських об`єднань в Україні на
сьогодні дозволяють проводити підприємствам активну політику щодо спеціалізації
і концентрації виробничих потенціалів. Проте, контексті положень Закону СРСР 1987 р. «Про державне підприємство (об`єднання)», тут важливо
поєднати процеси формування об`єднань виробничого типу, для яких головним
критерієм успіху є більш ефективне використання наявного
потенціалу підприємств, процесами формування об`єднань науково-виробничого
типу, для яких критерієм успіху є запровадження інноваційно-інвестиційної
моделі.
Висновки.
Для активізації переведення процесів формування господарських об`єднань
з переважно виробничого на переважно науково-виробничий (інноваційний) тип
необхідно удосконалити правову базу діяльності громадських об’єднань до такого
рівня, де вони зможуть у більшій мірі координуватися у вирішенні творчих питань
з органами державної влади і органами місцевого самоврядування із зворотним
впливом на модернізацію управлінського і продукційного потенціалу країни.