Історія/1. Вітчизняна історія

К.іст.н. Вісин В.В.

Волинський національний університет імені Лесі Українки, Україна

ВОЛИНСЬКИЙ КООПЕРАТИВНИЙ СОЮЗ «ГУРТ»

Зміна політичного режиму в Польщі під кінець 20-х - на початку 30-х років XX століття, а також реакційна антиукраїнська позиція польського воєводи Г. Юзевського значно ускладнила розвиток кооперативного руху на Волині. Польська влада настирливо намагалась відокремити кооперативне життя північно-західних земель від галицьких кооперативних центрів, перешкодити їхній співпраці, відгородити їх один від одного штучним «сокальським» кордоном. Активно застосовувалась «регіональна» політика польського уряду, яка сприяла організації спільних польсько-українських кооперативів, в яких була б забезпечена перевага польської меншості. Новий кооперативний закон, прийнятий у Польщі в 1934 р. обмежив терен діяльності Ревізійного союзу українських кооперативів (РСУК) до трьох галицьких воєводств - Львівського, Станіславського і Тернопільського. Належні йому кооперативи північно-західних земель змушені були перейти до польських союзів. На Волині молочарські, кредитні й 217 споживчих кооперативів потрапили до Союзу землеробських і зарібково-господарських кооперативів, міські споживчі кооперативи потрапили до союзу «Сполем». Частину сільських і містечкових кооперативів включив у свою систему «Гурт» [1, 350]. Таким чином, після 1934 р. волинська кооперація насильно відірвана від РСУК і потрапила під польський вплив.

Насамперед розглянемо діяльність українських кооперативів, які потрапили до волинського кооперативного союзу «Гурт». У другій половині 1932 р. невеликий гурток кооператорів-поляків та українців висловив думку про створення нового типу кооперативів, які відповідали б мішаному складу населення і, найголовніше, – «регіональній» політиці воєводи Г. Юзевського. Організаційні збори першого на Волині районного кооперативу відбулися в м. Дубно у грудні 1932 р. [2, 2]. Основними засадами нових кооперативів мали стати: вільний доступ до кооперативів без національних обмежень; замість вільної торгівлі – обслуговування виключно членів кооперативу; створення кооперативів лише там, де є інтелігенція і міцна комунікація; терен діяльності кооперативу – 10-30 км.; відповідальність лише високим паєм – 25 зл. на відміну від практикованих досі низьких паїв з великою відповідальністю понад пай; помісячне сплачування паїв дрібними частинами в 1 зл.; магазини кооперативу розміщуються на території його діяльності при наявності достатньої кількості членів, що дають високі обороти; правління кооперативу назначає і звільняє вибрана Наглядова рада. Вона ж обирає ревізійну, господарську і суспільно-виховну фахові комісії; ясне і контрольоване рахівництво. Зразковий статут для кооперативів, ініціатори розіслали по волинських містах та селах. 01. 10. 1933 р. було відкрито першу крамницю в м. Дубно [2, 2]. З цього часу почались створюватись районні кооперативи по всій Волині. Спочатку вони були об'єднані у Волинський союз кооперативних і комунальних організацій. 2-3 грудня 1933 р. у м. Рівне відбувся І з'їзд представників районних господарсько-споживчих кооперативів Волинського союзу кооперативних і комунальних організацій [3, 3]. На ньому виступив голова цього союзу Й. Волошиновський з доповіддю «Про стан районних кооперативів на Волині». Він констатував, що на 01. 01. 1934 р. на Волині вже було 10 районних кооперативів, 20 складів і 3.480 членів і, що це лише 1/6 потрібної для Волині кількості. Необхідно було організувати 60 районівок і 1800 крамниць. 25 квітня 1934 р. відбулися Загальні збори членів Волинського союзу, де були прийняті постанови на виправлення помилок і завдання щодо розвитку районної кооперації [4, 3]. Діяльність союзу поширювалася на велику територію, а не на окремі села, як це практикував РСУК чи «Сполем», обслуговування здійснювалося тільки членів кооперативів (чого не практикували інші союзи) і склад його був національно-мішаний, в основному польсько-український. Діловодство було двомовним (польська і українська) з перевагою польської мови (головна книга велася польською мовою). Цей новий тип кооперативів, пропагований найближчим воєводою Г. Юзевським та Й. Волошиновським, з самого початку зустрівся з критикою з боку польських і українських кооперативів.

20 жовтня 1934 р. на зборах делегатів 15 районних кооперативів Волині було вирішено перейменувати Волинський союз кооперативних і комунальних організацій у Волинський кооперативний союз «Гурт» з осідком у м. Луцьку й ухвалено статут союзу. Міністр фінансів затвердив його своїм рескриптом МЖС.54/34 від 6 грудня 1934 р. й надав союзові право проведення ревізій кооперативів, що до нього належали або належатимуть на терені Волині [5, 1]. Після цього «Гурт», який перетворився в центр кооперативних організацій, одержав право ревізії товариств і почав акцію об'єднання волинських кооперативів. Правда, право ревізії для нього було неповним (лише для кооперативів загального закупу і збуту), що ставило його, у порівнянні з іншими кооперативними союзами Польщі, в гірше становище.

Діяльністю "Гурту" керували Й. Волошиновський і В. Мачушенко, головою Наглядової ради був Т. Шемплінський, віце-головою В. Мороз [6, 166]. Спосіб утворення нового кооперативного союзу суперечив багатьом засадам кооперативного руху. Організаторами місцевих осередків переважно були представники місцевої державної адміністрації. Це був рух – як неодноразово підкреслювала українська сторона – роблений «зверху». Для прикладу, в переліку осіб, які підписували декларацію районного кооперативу «Гурт» в м. Луцьку, поряд Юлії Юзевської, дружини воєводи, значилися директор відділу землеробного банку, голова земського окружного управління, віцевоєвода та кілька депутатів [7, 6]. До того ж, згідно з напрямком національної політики на Волині кооперативи союзу спиралися на співпрацю поляків з українцями. Тому і не дивно, що після 1934 р. українські кооперативи надали перевагу польським союзам. Крім цього, слід зауважити, що «Гурт» від самого початку свого існування став на шлях експерименту, впроваджуючи засади, які задовольняли не всі кооперативи. Зокрема, обслуговування виключно своїх членів. У життєвій практиці цю засаду було тяжко реалізувати, тому що всі інші кооперативні союзи в Польщі не забороняли своїм товариствам торгувати з нечленами. Українські кооперативи, приналежні до РСУК, також дотримувалися цього і не могли перейти одразу на засаду обслуговування тільки своїх членів. Також їх переходу до Волинського кооперативного союзу заважала засада, яка мала на меті творити економічно міцні установи з великою кількістю членів і поважними власними капіталами до обороту. Для українських кооперативів, що майже всі були малими сільськими, прийняти цю засаду – означало ліквідуватися і творити великі районові організації, а на це нелегко було зважитися. Оце й були причини того, що українська кооперація не підтримала «Гурту». Принципи його побудови хоч і добрі в теорії, були малоефективні на практиці. В економічній сфері кооперативи не досягли значних результатів. Це саме стосується і культурно-освітньої діяльності, до якої союз звернувся лише в останній рік своєї діяльності. У 1938 р. «Гурт» нараховував 40 кооперативів, 140 складів і 24000 членів [8, 137]. Неефективність союзу пояснюється тим, що його створили не для допомоги українським кооперативам, які вийшли з РСУК, а для реалізації окреслених політичних цілей польського уряду. Навіть найслабші кооперативні товариства могли розраховувати на фінансову підтримку адміністрації, виходячи з напрямку національної політики. Українські кооперативи, реорганізовані Юзевським у нових ревізійних союзах, не перестали бути бастіонами незалежного українського руху. Союз «Гурт», як і інші аналогічні утраквістичні, регіональні волинські організації не спричинив в значній мірі зміцнення польської влади на Волині. Зі звільненням воєводи Г. Юзевського й втрати його підтримки у 1938 р. почався занепад районних кооперативів. Керівництво союзу почало шукати виходу з такого становища. 27 жовтня 1938 р. відбулося засідання Окружної Ради Варшавського Союзу рільничих і зарібково-господарських кооперативів, на якому було ухвалено приєднати всі організації «Гурту» до свого складу з 1 січня 1939 р. [9, 4]. Однак, всупереч цим рішенням, «Гурт» об’єднався із Союзом споживчих кооперативів «Сполем». На зміну патрона вплинуло те, що «Сполем» мав власні кооперативні фабрики і гуртівні на Волині і прагнув забезпечити товарами свої кооперативи за дешевими цінами. Крім цього, він був краще організований і мав значний досвід роботи та багаторічні традиції. У лютому 1939 р. це рішення ратифікувала польська влада. Таким чином було уніфіковано волинську кооперацію в двох ревізійних союзах, що об’єднували і українські, і польські кооперативи. Згідно тогочасної оцінки в основі ліквідації «Гурту» лежав «... брак віри в саму ідею (спільних польсько-українських організацій), репрезентовану до цього через його керівництво; якщо так, то ліквідація «Гурту» перестає бути ліквідацією організації, а набирає значення капітуляції ідеї в її ортодоксальній формі» [1, 351].

Література:

1. Ліквідація «Гурту» // Кооперативна Республіка. – 1938. – № 11. – С. 349-352.

2. Рік праці Волинського Союзу // Українська Нива. – 1934. – 19 січня. – Ч. 3 (408). – С. 2-3.

3. І з’їзд представників районових кооперативів Волині // Українська Нива. – 1933. – 24 грудня. – Ч. 44 (405). – С. 3.

4. З діяльності Волинського Союзу // Українська Нива. – 1934.– 22 травня. – Ч. 17(422). – С. 3.

5. Легалізація Волинського Кооперативного Союзу «Гурт» // Українська Нива. – 1934. – 12 грудня. – Ч. 38(443). – С. 1.

6. Mędrzecki W. Województwo Wołyńskie 1921-1939. Elementy przemian cywilizacyjnych, społecznych i politycznych. – Wrocław, Warszawa, Kraków, Gdańsk, Łódź: Wyd. Polskiej Akademii Nauk, 1988. – 202 s.

7. Biuletyn Polsko-Ukraiński. – 1934. – 25 листопада. – № 47.

8. Районові кооперативи та їхній союз «Гурт» // Рільник. – 1938. – 15 березня. – Ч. 11 (107). – С. 137-139.

9. Ліквідація «Гурту» // Волинське Слово. – 1938. – 6 листопада. № 30. – С. 2-4.