Удод О.А., Колосова О.В., Дереглазова М.О., Сагунова К.І.

Донецький національний медичний університет ім. М.Горького

Оцінка мікротвердості фотокомпозиційного матеріалу за впливом різних методів полімеризації

Для пломбування каріозних порожнин в сучасній стоматології використовують фотокомпозиційні матеріали (ФКМ), полімеризація яких відбувається під дією неполяризованого некогерентного світлового потоку, що ініціюється галогеновим або світлодіодним фотополімеризатором, з довжиною хвилі 400-500 нм та інтенсивністю світлового потоку більше 300 мВт/см². Можна припустити, що вплив на матеріал поляризованого некогерентного світла з аналогічними фізичними характеристиками також призведе до його достатньої полімеризації.

Однією з важливих фізичних характеристик фотокомпозиційних матеріалів після полімеризації є мікротвердість, яка повинна відповідати чи бути близькою до мікротвердості твердих тканин зуба. У даному дослідженні вивчали мікротвердість ФКМ для визначення можливості використання поляризованого некогерентного випромінювання для їх полімеризації.

Фотокомпозиційний матеріал Charisma, Heraeus Kulzer, накладали в комірки товщиною, рівною глибині осередку (1,5 мм), і конденсували. Було досліджено 40 зразків матеріалу кольору В1. Ці зразки були розподілені на чотири групи за методами полімеризації. Полімеризацію матеріалу в першій групі зразків проводили методом «спрямованої» полімеризації: 20 сек. крізь тверді тканини зуба, наступні 20 сек. безпосереднім опроміненням ФКМ; у другій групі зразків полімеризацію проводили методом «м'якого старту» 40 сек., у третій групі - 20 сек. поляризованим, а потім 20 сек. неполяризованим некогерентним світловим потоком; у четвертій групі зразків полімеризацію ФКМ проводили тільки поляризованим некогерентним світловим потоком протягом 40 сек. Показники мікротвердості ФКМ вимірювали на приладі ПМТ-3. Методи виміру мікротвердості регламентовані ДСТ 9450-76.

Відразу після полімеризації в першій групі зразків ФКМ показники мікротвердості склали 20,39±0,04 кГс/мм², у другій групі зразків - 19,49±0,06 кГс/мм², що вірогідно (0<0,05) нижче, ніж у першій групі. У третій групі цей показник склав 21,40±0,05 кГс/мм², що вірогідно (p<0,05) вище, ніж у першій і другій групах. У четвертій групі зразків показник мікротвердості був тільки 9,91±0,02 кГс/мм², що майже у два рази менше, ніж у трьох інших групах.

Через 30 хвилин після полімеризації ці показники в першій групі зразків склали 25,72±0,10 кГс/мм², у другій групі зразків - 23,80±0,05 кГс/мм² (різниця є вірогідною, p<0,05). У третій групі показник був 27,74±0,07 кГс/мм², що знов вірогідно (p<0,05) вище показників першої і другої груп. У четвертій групі зразків ФКМ мікротвердість склала всього 11,26±0,02кГс/мм². Цей показник вірогідно (p<0,05) нижче показників попередніх трьох груп.

Показник мікротвердості через 1 годину після полімеризації ФКМ в першій групі зразків (27,73±0,15 кГс/мм²) знов вірогідно (p<0,05) перевищив такий у другій групі (26,89±0,13 кГс/мм²). У третій же групі цей показник був найбільшим - 31,48±0,08 кГс/мм² (p<0,05). У четвертій групі зразків мікротвердість була майже у два рази менше, ніж у трьох попередніх групах, і склала 16,25±0,03кГс/мм² (p<0,05).

При дослідженні через 2 години після полімеризації ФКМ показники мікротвердості зросли майже в 1,5 рази і склали в першій групі зразків - 29,62±0,08кГс/мм², у другій групі - 28,13±0,07 кГс/мм², у третій групі - 32,96±0,08кГс/мм². У четвертій групі дані мікротвердості були усього лише 19,50±0,05 кГс/мм², що вірогідно (p<0,05) нижче, ніж у всіх інших групах зразків. Загалом, у цей термін дослідження знов повторилися ті закономірності щодо вірогідності різниці між показниками мікротвердості зразків різних груп, що були встановлені у попередні терміни.

Через добу після полімеризації зразків матеріалів показники були такими: у першій групі - 33,22±0,07 кГс/мм², у другій групі - 33,39±0,08 кГс/мм², тобто вони були достатньо близькими (p<0,05). У третій групі мікротвердість складала 35,47±0,06кГс/мм², що вірогідно (p < 0,05) вище, ніж у першій і другій групах. У четвертій групі зразків показники також залишалися вірогідно (p<0,05) найнижчими - 21,94±0,05 кГс/мм².

На сьому добу показники мікротвердості зразків склали в першій групі 36,48±0,08 кГс/мм², у другій групі - 36,92±0,09кГс/мм², що вже вірогідно (p<0,05) вище, ніж у першій групі. У третій групі показник мікротвердості (36,96±0,09 кГс/мм²) майже не відрізнявся від показника у другій групі і був вірогідно (p < 0,05) вище показника зразків першої групи. У четвертій групі показник мікротвердості був у 1,5 рази нижче, ніж у трьох інших групах, - 29,14±0,06 кГс/мм² (p<0,05).

Аналіз результатів дослідження мікротвердості ФКМ в залежності від методів світлового впливу на зразки та фізичних характеристик світлового потоку показав, що у третій групі зразків, де застосовували вплив поляризованим, а потім неполяризованим світловим потоком, показники вірогідно (p<0,05) вище, ніж в інших групах, причому дана тенденція простежується протягом першої доби. При подальших спостереженнях від 1 до 7 діб показники мікротвердості перших трьох груп вірогідно (p<0,05) вже не відрізняються. Максимальне збільшення мікротвердості ФКМ спостерігається протягом перших двох годин після полімеризаційного впливу на матеріал. За цей час показники мікротвердості зростають у порівнянні з вихідним рівнем майже на 30%. За результатами даного дослідження визначено, що під впливом поляризованого некогерентного світлового потоку галогенового фотополімеризатора відбувається достатня полімеризація за фізичними характеристиками, фотокомпозиційного матеріалу, що дозволяє рекомендувати такий режим світлової дії до використання в подальших дослідженнях та клінічній практиці.