Філіпчева Г.О. Саєнко А.Д.

Особливості образу сім'ї

у осіб хворих на шизофренію

Актуальність. Шизофренія займає особливе місце серед всіх форм психічної патології, у зв'язку з достатньо високою поширеністю, у багатьох випадках несприятливою динамікою, виникненням у частини хворих глибокого психічного дефекту і негативними соціальними наслідками для особи. Тож вивчення детермінуючих факторів даного захворювання є достатньо гострою проблемою сучасної науки. Слід зазначити, що дослідження, присвячені ролі сім'ї в патогенезі шизофренії, звернули увагу на роль сімейних чинників в загостренні захворювання, а також в реабілітаційному процесі, було показано, що сімейні взаємини є істотним чинником ефективності відновної терапії хворих шизофренією і могли б застосовуватися в даному виді сімейної психотерапії. Зокрема особливості образу сім'ї у хворих на шизофренію на даному етапі розвитку психології є маловивченими і не мають сталої методологічної бази. Тому результати нашої роботи можуть стати значним внеском в ширше і всебічне розуміння даної проблеми.

Теоретичне обґрунтування. Дослідження, присвячені ролі сім'ї в патогенезі шизофренії, звернули увагу на своєрідність взаємин у сім'ях осіб, хворих на шизофренію, і намагалися простежити роль сім'ї в етіології хвороби [1;4].

Соціально-психологічні дослідження підкреслюють значну роль сім'ї у формуванні та розвитку мислення у дитини. Основну роль при цьому відіграє спілкування батьків з дитиною. Одним із характерних способів комунікації, характерним для шизофренічних трансакцій, є подвійне послання. Цей спосіб, вперше описаний Грегорі Бейтсоном, виглядає таким чином: на вербальному рівні дається припис, який на іншому рівні (зазвичай невербальному) дискваліфікується; одночасно дається інше повідомлення про те, що заборонено робити коментарі нарешті, повідомляється, що покидати поле гри теж заборонено. Автори концепції подвійного затиску вважають, що шизофренічна симптоматика є способом виходу з цієї нестерпної тупикової ситуації [1]. Стосунки в сім'ї побудовані так, що у дитини немає можливості ухилитися від вирішення зазначеної суперечності. Дитина в цих умовах постійно відчуває себе збитою з пантелику, не виявляє логіки, закономірності. Розвиток мислення при цьому ускладнений. Порушенням мислення, характерним для шизофренії, сприяє і нелогічність, парадоксальність взаємин у сім'ї.

Починаючи з 30-х років американські психіатри (Levy D., Pankow G., Lidz Th., Parker В., Cornelison A.) які спостерігали за сім'ями, один із членів якої був хворим на шизофренію, виявили специфічні ролі. Для таких родин характерна своєрідна роль матері, яка має шизофреногений потенціал, разом з тим, вклад батька мінімальний. Мати зазвичай дуже вольова, чоловікоподібна жінка, малоемоційна, владна, успішна в діяльності, що займає високі позиції, на ній тримається сім'я. Характерними для неї рисами є надмірна раціональність і практична неможливість до прояву реакцій, амбівалентне ставлення до значущих людей. Одночасно любить, але не може проявити почуттів. Це породжує провину, яка витісняє почуття. І якщо уявити структуру родини у вигляді Трикутника Гартмана [3], то ми отримаємо наступну конструкцію - вгорі переслідувач, в іншому кутку переслідуваний, в третьому - жертва. Переслідуваним зазвичай виступає батько. Він частіше за все слабкий, женоподібний, позбавлений власної думки, сім'я є тиранічною, і те, як в ній жити, виходить з одних вуст. «Відсутній» батько, як правило, прагне проводити час на периферії. Відповідно жертвою даного трикутника стає дитина.

Проведені дослідження показують, що сім'я хворого на шизофренію, зазвичай, сприяє порушенням його особистості, формуванню таких несприятливих змін, як аутизм, амбівалентність взаємин з навколишніми, непослідовність і протиріччя уявлень про самого себе [1;3;4].

З метою дослідження особливостей образу сім`ї у осіб хворих на шизофренію нами було проведено емпіричне дослідження. Дослідження проводилося на базі Дніпропетровського обласного ПНД № 6. Експериментальну групу склали 15 пацієнтів зазначеного психоневрологічного диспансеру, що страждають на шизофренію, з них 7 жінок і 8 чоловіків у віці від 30 до 65 років. У складі контрольної групи - 15 чоловік, які не страждають даним захворюванням, психічно здорових, серед них 7 жінок і 8 чоловіків у віці від 20 до 64 років.

Методики:

1. Адаптований до задач дослідження семантичний диференціал.

2. Проективна методика « Малюнок сім'ї», модифіковані методики «Динамічний малюнок сім'ї» і «Малюнок сім'ї тварин».

3. Кольоровий тест відносин О.Еткінда.

4. Системний Сімейний Тест Герінга.

Вивчення батьків осіб, хворих на шизофренію, показує, що характерний для них стиль виховання «відриває» дитину від реальності, паралізує її активність, сприяє порушенням мислення. Були виділені також специфічні характеристики батьків у шизофреногенних родинах. Для матерів це владність, домінантність, холодність і байдужість, які приховуються під активною, але холодною опікою над дитиною, амбівалентність у своєму ставленні до близьких. Батьки ж відрізняються холодністю, слабкістю, прагнуть проводити час поза сім'єю, займають роль переслідуваного, в той час як переслідувачем є їхня дружина, а жертвою - дитина.

Стосовно особливостей сімейних взаємин, можна зазначити що вони характеризуються складністю, заплутаністю, неоднозначністю комунікацій. У них, як правило, відсутній нормальний тісний контакт між усіма членами даної системи, бо кожен прагне приховати свої справжні мотиви і бажання, знаючи, що вони навмисно не будуть задоволені. Характерна абсурдність відносин, яка тільки посилюється стриманістю, відсутністю відкритого конфлікту і негласною забороною на вираження емоцій.

На основі отриманих результатів, були зроблені наступні висновки: існують специфічні особливості образу сім'ї в осіб, які страждають на шизофренію, на відміну від психічно здорових людей. Зокрема:

1. Спостерігається порушення ієрархії і низький рівень згуртованості в сім'ї. Для відносин у сім'ях з хворим шизофренією характерна холодність, відчуженість, стриманість, неоднозначність, розмитість і алогічність. Що стосується ієрархічних особливостей, то керує в таких сім'ях зазвичай мати, батько ж є фігурою відстороненою і тому незначною.

2. Були виявлені особливості батьків осіб, які страждають на шизофренію. Хворі оцінюють своїх матерів як більш пасивних, байдужих і відсторонених, а батьків як більш черствих, ніж випробовувані, що не страждають на дане захворювання.

3. Було виявлено, що в експериментальній групі достовірно частіше зустрічаються випадки активного відкидання понять «мати», «мій дім» і рідше випадки активного прийняття понять «родина», «мій дім», ніж у контрольній. Достовірних відмінностей у кількості ситуацій активного прийняття або активного відкидання батька не виявлено. Виходячи з даних фактів, ми припустили, що порушення взаємин у шизофреногенній родині присутні, але в більшій мірі стосуються стосунків хворого на шизофренію з матір'ю. Також, ми можемо сказати, що у осіб, що страждають на шизофренію більш негативне ставлення до своїх батьків і сімейних відносин взагалі, сім'я і батьки досить часто сприймаються як загроза, пов'язані з неприємними переживаннями. Такий результат в цілому узгоджується з даними науковоі літератури.

4. У процесі аналізу малюнків пацієнтів був виявлений цікавий феномен, названий умовно «феноменом злиття фігур", який спостерігався в малюнках «Сім'я тварин». Фігури батька і матері позначалися однією істотою, конкретною (кіт) або абстрактною (переплетення фігур і ліній). Така агглютинація показує, що батько й мати сприймаються не як окремі фігури, а як абстрактна загальна фігура «батьків». Виявлений нами феномен заслуговує на подальше більш глибоке і всебічне вивчення і дослідження.

Перспективи та подальше застосування. Можливим є продовження обраної проблеми в руслі вивчення зв’язку функціонування сімейної системи з розвитком психічних розладів її членів.

Можливості впровадження отриманих нами результатів у практику окреслені використанням їх у контексті відновлювальної психотерапії для хворих на шизофренію, терапії, спрямованої на профілактику гострих рецидивів захворювання.

Література.

1. Бейтсон Г. Экология разума. М.: Смысл, 2000. - 190с.

2. Варга А.Я. Системная семейная психотерапия/ Журнал практической психологии и психоанализа - 2000. №2. - С.61-72.

3. Климова С.В. Возможности системной семейной психотерапии в работе с семьями, один из членов которых болен шизофренией / Журнал практической психологии и психоанализа - 2005. - №4 - С. 78-81.

4. Сельвини Палаццоли М., Босколо Л., Чекин Д., Прата Д. Парадокс и контрпарадокс. Новая модель терапии семьи, вовлеченной в шизофреническое взаимодействие. М.: Когито-центр, 2002. - 204 с.

5. Эйдемиллер Э. Г., Юстицкис В. В. Психология и психотерапия семьи. 4-е узд. – СПБ.: Питер, 2008. - 672 с.