к. пед. н., ст. науковий співробітник Ципко В. В.

Національний транспортний університет, м. Київ, Україна

ВИЗНАЧЕННЯ РОЛІ СУЧАСНИХ ПІДРУЧНИКІВ ІЗ СУСПІЛЬСТВОЗНАВЧИХ ДИСЦИПЛІН У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ АКСІОЛОГІЧНИХ ПРИНЦИПІВ СТУДЕНТІВ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Книги подібні рікам, що тамують спрагу

цілого світу, – це джерела мудрості.

(Нестор Літописець)

Для того, щоб з’ясувати можливості сучасних підручників з суспільствознавчих дисципліни у формуванні гуманістичних цінностей студентів інженерно-технічних спеціальностей, визначимо відповідно до завдань нашого дослідження певні критерії аналізу цих підручників. На нашу думку, такими критеріями аналізу підручника з будь якої суспільствознавчої дисципліни можуть виступати:

- аксіологічний характер навчального змісту, тобто таке співвідношення у висвітленні філософських, політичних, економічних, соціальних ідей, явищ і процесів з культурно-духовною сферою життя людини та суспільства, що дозволяє (або ні) розглядати життя людства як процес пошуку і реалізації національних, загальнолюдських, демократичних цінностей, ідеалів тощо, що відображено як у в текстовому компоненті підручника, так і в його джерельній базі та методичному апараті;

- характер концептуального викладу (моноконцептуальність чи поліконцептуальність);

- висвітлення місця пересічної людини в різних філософських системах, її ролі у політичному, економічному, соціальному і культурному житті суспільства;

- наявність гуманістичного, культурологічно-спрямованого контексту у методичній концепції підручника, зокрема його забезпеченість необхідними навчальними текстами та різноманітними, у тому числі, контроверсійними джерелами, що висвітлюють діяльність різних політичних сил, життя суспільних груп, видатних постатей та пересічної людини;

- наявність у тексті джерел змісту ціннісного характеру та аксіологічних проблемних пізнавальних завдань.

У процесі здійснення констатувальних досліджень нами аналізувались за цими критеріями підручники всіх суспільствознавчих дисциплін, що є предметом нашого дослідження [1; 2; 3; 4; 5].

Оскільки результати цього аналізу свідчать про подібність у підходах авторів всіх названих підручників до викладу матеріалу, то дозволимо собі проілюструвати ці підходи висвітленням результатів аналізу підручників лише з однієї основної дисципліни філософії.

На сьогодні у ВНЗ інженерно-технічного напряму найбільш розповсюдженими підручниками з дисципліни „Філософія” є підручники І.Бичка, В. Табачківського; Є. Причепія, А. Чернія, Л. Чекаля [1;2;4]. Названі підручники допущені Міністерством освіти і науки України та рекомендовані для студентів і викладачів ВНЗ.

Автори підручника з філософії І. Бичко, В. Табачківський та інші (2001) розподілили навчальний матеріал на п’ять розділів. У першому розділі аналізується світоглядна природа філософського знання, його відмінність від наукового, релігійного, художнього та інших форм знання [1]. Йдеться про „софійний” та „системний” способи філософування, які розкриваються у постійному творчому діалозі, розповідається про етноментальні джерела. У другому розділі розкривається питання про єдність онтологічного та антропологічного – персоналістського змісту філософського знання, акцентується на розмаїтті образів буття в історії культури (зокрема, української), на питанні про співвідношення буття і життя в світлі екологічних реалій сучасності, розглядаються колізії людського самоствердження у світі. Третій розділ присвячено висвітленню феномена духовності, лише побіжно згадуваного у вітчизняній філософській літературі радянських часів. Духовна реальність людини розкривається головним чином на матеріалі пізнавального процесу, що осмислюється під кутом зору його діяльно-творчої природи. У четвертому й п’ятому розділах здійснюється чи не перша у національній навчальній літературі (у загально філософському лекційному курсі) спроба систематичного викладу проблем соціальної філософії крізь призму філософського осмислення історії.

Після кожного розділу надаються списки рекомендованої літератури, але відсутні завдання та запитання для перевірки знань, тематика рефератів і термінологічний словник. Підручник написаний колективом авторів. Цим пояснюється наявність у текстовому компоненті підручника елементів поліконцептуального викладу навчального змісту. Проте, недоліком підручника, на наш погляд. є відсутність єдиного стилю викладу. Концепція підручника не зорієнтована на гуманістичний та культурологічний контексти. Підручник не містить відповідних навчальних текстів і джерел, не висвітлює діяльність різних політичних сил, життя суспільних груп, видатних постатей та пересічної людини. У підручнику відсутні аксіологічні проблемні пізнавальні завдання.

Тим самим складом авторів: А. Бичко, І. Бичко, В. Табачківський у 2001р. створено інший підручник з історії філософії „Історія філософії”, що знайомить зі складним часом, складними шляхами розвитку світової та української філософської думки, розкриває зміст і сутність світового й вітчизняного історико – філософського процесу [2]. Підручник складається з 15 тем, об’єднаних в окремі розділи. Спочатку, зупиняючись на історичних типах філософування, автори розкривають процес зародження філософської думки від східної та західної парадигм до німецької класичної філософії. Потім характеризується сучасна світова філософія – від філософії прагматизму до філософії постмодернізму. Окремий розділ розкриває історію вітчизняної філософії з української філософії докласичної доби і до новітньої української філософії.

Відмовившись від традиційного (інформаційного) підходу до висвітлення навчального матеріалу, автори долають пов’язану з таким підходом „необхідність виводити” характеристики філософського знання з тих або інших матеріальних (економічних, природних, господарських, соціокультурних тощо) джерел. З аналізу тексту очевидно, що автори намагались зробити свій підручник поліконцептуальним, проте вони не подають в тексті джерела, а лише цитують їх або переказують. На відміну від попереднього, у підручнику з історії філософії на початку кожної теми є перелік питань, що розглядаються, а після кожної теми список рекомендованої літератури. Однак перелік запитань і завдань, зокрема аксіологічного змісту, для перевірки засвоєних студентами знань, тематика рефератів або завдання для самостійної роботи також відсутні, що значно знижує потенціал підручника з токи зору формування цінностей студентів.

У другому виданні підручника з „Філософії” (Є. Причепій, А. Черній, Л. Чекаль, 2006) на рівні сучасного філософського мислення, з урахуванням засад світоглядного плюралізму та ідеологічної толерантності інтерпретовано такі усталені теми, як сутність і предмет філософії, онтологія, гносеологія, аксіологія, філософська антропологія, історія філософії, у тому числі її розвиток на вітчизняних теренах. У руслі європейської традиції викладено нові для вітчизняних навчальних видань проблеми: філософію суспільства, філософію історії, філософію культури, філософію права, філософію економіки, філософію техніки, філософську аксіологію та антропологію [4]. Підручник поліконцептуальний, містить багато текстів аксіологічного змісту, є і відповідні запитання та завдання, теми рефератів. У підручнику подані біографічні довідки найвидатніших вітчизняних і зарубіжних філософів, що є важливим з точки зору предмету нашого дослідження.

Треба зазначити, що серед перелічених навчальних підручників у студентів та викладачів ВНЗ, особливо інженерно-технічних напряму, найбільш розповсюдженими є перший та останні, оскільки їх спосіб та манера викладу філософського навчального матеріалу є більш сприятливими і зрозумілими для сприйняття студентами, що доводить опитування, проведене серед студентів 1 – 3 курсів спеціальності «Дизайн», «Транспортні технології» і «Педагогічна освіта (Експлуатація і ремонт місцевого та автомобільного транспорту)» Національного транспортного університету. Результати цього опитування оформлені у таблиці 1., розташованій на сторінці 5.

Таблиця 1.

Аналіз можливостей підручників* з філософії у засвоєнні студентами навчального матеріалу з дисципліни „Філософія”

№	Результати роботи над компонентами підручника	1	2	3
1.	Аксіологічний характер навчального змісту.	-	-	+
2.	Висвітлення місця пересічної людини в різних філософських системах, політичному, економічному, соціальному і культурному житті суспільства.	-	-	+
3.	Характер концептуального викладу	+	+	+
4.	Наявність гуманістичного, культурологічно-спрямованого контексту у дидактичній концепції підручника.	+	+	+
5.	Наявність у тексті джерел змісту ціннісного характеру та аксіологічних проблемних пізнавальних завдань.	-	-	+

* 1.Бичко І.В., Табачковський В.Г. та ін. Філософія: Підручник. - К.: Либідь,2001.-

408 с.

2. Бичко І.В., Бичко А.К., Табачковський В.Г.Історія філософії: Підручник. -

К.:Либідь,2001.- 406 с.

3. Причепій Є.М., Черній А.М.,Чекаль Л.А.. Філософія. - К.: Академвидавництво,

2006.- 525 c.

Результати опитування серед студентів стосовно можливостей підручників з філософії, що до засвоєння студентами навчального матеріалу з дисципліни „Філософія” довели, що найбільш сприятливі можливості формування гуманістичних цінностей у студентів інженерно-технічних спеціальностей створюють підручники 1 і 3. Ці підручники більше впливають на ціннісне орієнтування студентів на основі вивчення сучасної філософської проблематики.

Останнім часом в українських ВНЗ широко використовуються зарубіжні перекладні підручники. Розглянемо найбільш популярні з них. Наприклад, це підручник Р. Поупкіна і А. Строла (1997), що використовується в американських ВНЗ та в багатьох західних університетах, включаючи Оксфорд і Кембридж [5]. У ньому представлений історико-проблемний підхід до організації філософського матеріалу, ставляться деякі філософські проблеми і відтворюються існуючі в історії філософії шляхи їх вирішення, що відповідає специфіці філософського знання, для якого історія філософії складає найважливішу частину сучасного філософування. Історія філософії будується за схемою історії мистецтв, на відміну від науки, на яку філософія завжди прагнула бути схожою.

Відбір та структурування навчального матеріалу підручника створює умови для організації процесу „спілкування” реальних та потенціальних авторів (філософів між собою та з читачами філософських творів). У цьому діалозі не тільки філософія сучасності неможлива без минулого, але й твори філософів минулого переосмислюються з погляду сьогодення. Проблемно-історичний підхід осучаснює філософію минулого, показуючи, що більшість філософських проблем і їх рішень є цінними, неперехідними, а тому й актуальними.

Окремі проблеми до яких звертаються автори американського підручника, згруповані у таких напрямах філософського знання, як метафізика, філософія релігії, теорія пізнання, логіка, політична філософія, етика, сучасна філософія. Незвичним для нас є порядок розташування частин: підручник починається з етики та політичної філософії. Тобто автори спочатку звертаються до практичної філософії, піднімаючи актуальні моральні та соціальні проблеми, близькі кожній людині, а потім поступово піднімаються до всезагального рівня. Матеріал розташовано по мірі ускладнення питань та за принципом ускладнення філософської мови, дозволяючи читачеві поступово від рівня „здорового глузду” переходити до засвоєння способів вирішення філософських проблем. Цей підручник є достатньо вдалим з позицій нашого дослідження, але не відповідає освітнім традиціям України і діючим програмам, що значно ускладнює його використання у практиці.

Підручник „Філософія”(1998) французького автора М. Гуріна [3] теж не має окремого історико-філософського розділу в хронологічному вигляді. Проте, перша частина видання присвячена питанням походження філософії, її генетичного початку з літератури за часів античності, органічного зв’язку з такими духовними феноменами як наука, релігія, мораль. Як визначається у передмові до підручника, його автор впевнений, що філософія – це важливий засіб виховання та розвитку людини, вона вчить не тільки абстрактному мисленню, роботі з філософськими категоріями, але й переходам від абстрактного до конкретного, від теорії до практики. По ходу викладу автор показує зв’язки філософії з конкретними науками, областями культури та реаліями життя [3]. Визначення філософії автор дає лише після того, як докладно простежується формування філософії як специфічної та самостійної галузі знання внаслідок її відокремлення від світогляду, вираженого у художній формі (поезія, міфи, діалоги) і розмежування з наукою та релігією. Автор використовує історико-культурно підхід, націлений на виявлення тенденцій розвитку. Філософія виступає тут як поступове утворення шляхом надбання теоретичної форми і уточнення її специфічного змісту, який відрізняє її від науки і релігії.

Історичний підхід визначає й інші розділи цього підручника. Знову і знову автор звертається до імен Платона та Аристотеля, Канта і Гегеля, Декарта і Руссо, але не дає ані повного викладення концепцій, ані повного обсягу історико-філософського процесу. Автор поставив перед собою завдання показати способи міркувань філософів, постановку та розробку ними філософських проблем, які проходять через усю історію філософії і головним тут є послідовність логічного руху думки. Як нам здається, такий підхід при вивченні філософії має певні переваги. Це опанування категоріальним апаратом філософії дозволяє залучити студентів до специфіки філософської мови, дає навички логічної та аксіологічної аргументації, які можуть стати фундаментом навчання, філософування та вивчення історії філософії як феноменальної культури. М. Гуріна знайшов позицію, яка значною мірою виключає суб’єктивізм, монологізм та авторитаризм викладання цієї навчальної дисципліни. Автор намагається якомога менше говорити від себе та якомога більше надавати слово філософам, що забезпечується великою кількістю вміло підібраних цитат, розташування яких створює ситуацію філософського діалогу, що ведуть видатні філософи за принципом раціональної обґрунтованості і логічної аргументації. Він доречно користується аргументацією і доказами, вводячи читача у ситуацію діалогу. Але це діалог не з автором підручника (він лишається немов би осторонь), а читача з філософами та їх між собою.

Таким чином, можемо констатувати, що сьогодні серед підручників суспільствознавчих дисциплін викладач може успішно відібрати такі, що сприяють формуванню гуманістичних цінностей студентів. Однак їх треба використовувати творчо, доповнюючи відповідними пізнавальними завданнями і акцентами.

Література:

1. Бичко І. В., Табачковський В. Г. та ін. Філософія: Підручник. - К.: Либідь,2001. –

408 с.

2. Бичко І. В., Бичко А. К., Табачковський В. Г. Історія філософії: Підручник. -

К.: Либідь, 2001. – 406 с.

3. Гурина М. Философии. Уч. пособие./ Пер. с фр. – М.: Республика, 1998. – 540 с.

4. Причепій Є. М., Черній А. М.,Чекаль Л. А. Філософія. - К.: Академвидавництво,

2006. – 525 c.

5. Поупкин Р., Строл А. Философия вводный курс / Пер. с англ. – М.: Спб: Нотабене,

1997. – 512 с.