Педагогические науки /4 . Стратегические направления реформирования системы образования.

К. філол. н. Мельник Л.В.,

магістрант Люцканова Т.О.

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

Завдання розвитку комунікативно-мовленнєвих умінь і мовленнєвої творчості дошкільників

У наш час, прийнявши як аксіому положення про вирішальну роль освіти в розвитку особистості й суспільства, світова громадськість очікує від освітянських реформ не тільки кількісних, а також і якісних змін. У чому полягає відмінність традиційної методики розвитку мовлення від методики формування мовленнєвого спілкування? Які шляхи розвитку мовленнєвої творчості найбільш ефективні для дітей дошкільного віку?

Проблеми мовленнєвого розвитку й мовленнєвої творчості дошкільників, їх актуальність і необхідність обґрунтовані в наукових працях відомих педагогів і психологів А.Богуш, Л.Виготського, Н.Гавриш, П.Гальперіна, І.Зимньої, О.Леонтьєва, М.Лісіної, О.Хорошковської, К.Ушинського та ін.

Мета нашої розвідки – визначити й проаналізувати основні завдання розвитку комунікативно-мовленнєвих умінь і мовленнєвої творчості дошкільників на сучасному етапі освіти.

Відомо, що не можна навчитися розуміти іншу людину, не вступивши з нею в особисті контакти. Організація спілкування, яке задовольнить потреби дитини у визнані, підтримці, любові, активності, нових враженнях є, таким чином, розвивальною для дитини ситуацією. Тільки сповнене особистісного змісту спілкування дитини з однолітками, дорослими, малюками сприяє її самореалізації, накопиченню досвіду, прояву намірів, бажань, думок. Момент комунікативної зустрічі, соціального контакту є механізмом установлення міжособистісної координації, вираженої невербальними і мовленнєвими засобами.

Перерахуймо завдання розвитку комунікативно-мовленнєвих умінь дитини.

1. Створення та забезпечення цілісності та життєздатності різних комунікативних ланок, у яких бере участь дитина: «дитина – дорослий», «діти – дорослий», «дитина – дитина», «дитина - однолітки та малюки». Розвиток у дошкільнят усіх форм (емоційно-особистісне, ситуативно-ділове, позаситуативне) і засобів (невербальні і мовні) спілкування.

2. Розвиток та диференціація емоцій у дітей (моральних, інтелектуальних, естетичних), що є основою ціннісних орієнтацій, пов'язаних з людьми та іншими об'єктами спілкування (світ природи, мистецтва, природне довкілля).

3. Формування інтелекту та дослідницької діяльності дітей і різних способів пізнання ними навколишнього світу.

4. Формування творчого (продуктивного) ставлення до організації діяльності та спілкування, розвиток комунікативно-мовленнєвих здібностей дошкільнят.

За такого підходу до мети та завдань комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей у дитячому садку діагностика відповідної сфери в психічному розвитку дітей дає змогу:

- зробити висновки щодо характеру розвивальних впливів у дитячому садку, стилю взаємин дорослих з вихованцями, створення емоційно-сприятливого клімату, що стимулює прояв соціальної та інтелектуальної активності й творчих здібностей дітей;

- визначити рівень комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей різних вікових груп та володіння дітьми відповідними віковими нормами мовлення;

- вести спостереження за змінами в комунікативно-мовленнєвому розвитку дошкільнят у процесі спеціальних формувальних впливів (навчання мовленнєвого спілкування, корекційна робота).

Оскільки головним завданням стає народження думки дитини, вираженої в мовленні, то й дидактична одиниця аналізу та зростання мовленнєвих досягнень відбиває цю спрямованість педагога та дитини. Такою одиницею постійної уваги постає мовленнєве висловлювання.

Форми побудови висловлювань при цьому, як і їхній зміст, найрізноманітніші. Це згода, заперечення, уточнення, прохання, вимога, дозвіл, порада, вдячність, подив, сумнів тощо. Координація комунікативних та мовленнєвих дій партнерів у спілкуванні породжує внутрішню реорганізацію: переструктурування інтелектуального аналізу, прогнозів, чекань, способів вираження переживань, афективних станів, що, зрештою, і змінює мовленнєве висловлювання дитини, сприяє просуванню та розвитку комунікативно-мовленнєвої діяльності та мовленнєвої творчості.

Проаналізувавши найбільш поширені в Україні програми виховання та навчання в дитячому садку («Малятко», «Дитина», «Я у світі») [4; 3; 5], ми, однак, не виявили в них зорієнтування педагогів на навчання дітей будувати міркування: зокрема, не виокремлені завдання формування міркувальних навичок у чотирьох – п'ятирічних дошкільнят, попри виняткове значення оволодіння цим типом монологічного мовлення для подальшого успішного навчання у школі. Ще й досі приділяється увага навчанню дітей розповіді й опису, хоча ще у 80-ті роки такі вчені-методисти, як Л.Федоренко, Г.Фомичова, В.Лотарьов, А.Ніколаїчева, зазначали, що міркування є особливим типом мовлення, і якщо не звертатися до нього, дитина не засвоюватиме жодного предмета у школі належним чином.

Наша пропозиція щодо формування у дошкільнят навичок мовленнєвої творчості ґрунтується на висновках відомих психологів (О.Запорожця, П.Блонського, Л.Виготського, О.Лурії, П.Гальперіна, О.Леонтьєва, Д.Ельконіна, М. Поддякова), які довели, що початок осмислення причинно-наслідкових зв'язків припадає на період переддошкільного дитинства; у 4 – 5 років за певних умов з'являються найпростіші форми мовленнєвої творчості, зокрема, міркувань (індуктивні та дедуктивні); а у 5 – 6 років за умовами спеціально організованого навчання формуються елементарні види логічно правильного міркування та мовленнєвої творчості.

Враховуючи особливості міркувань дітей середнього дошкільного віку, педагоги дитячих садків мають розв'язувати такі загальні завдання мовленнєвих навичок творчого характеру:

- досягати оволодіння дитиною структурою (композицією) тексту-розповіді, -опису, -міркування шляхом наслідування;

- забезпечувати інтуїтивне засвоєння синтаксичних засобів побудови висловлювання;

- навчати урізноманітнювати мовні засоби, доцільні для побудови висловлювань, використовуючи речення, словосполучення, сполучники.

Ці завдання визначені з опорою на мовленнєвий досвід дошкільнят і спираються на притаманне цьому вікові відчуття мови.

Структуру текстів різного типу та мовні засоби їх реалізації діти засвоюють неусвідомлено, інтуітивно, наслідуючи висловлювання вихователів та мову художніх творів.

Свої висловлювання дошкільнята мають пов'язувати з реальним життям і набутим досвідом, зі спостережуваними явищами та фактами, з прослуханими художніми творами, з навчанням.

Вирішення поданих завдань можливе при правильній, науково обумовленій системі виховання й навчання, яка передбачає послідовний, цілеспрямований розвиток мовлення й мовленнєвої творчості дошкільників на основі врахування особливостей психічного розвитку дітей, особливостей видів їх діяльності, їх значущості для засвоєння мовлення.

Важливо, щоб завдання оволодіння мовленням вирішувалися спільно з завданнями всебічного розвитку дитини. Наприклад, гра використовується одночасно і як засіб розвитку мовлення, і як засіб розвитку особистості дитини, зокрема, її мовленнєвої творчості. Виховання і навчання дітей здійснюється в ході ігрової і трудової діяльності, на різних заняттях, у процесі ознайомлення їх з навколишнім світом, а також у повсякденному житті, що у сукупності сприяє гармонічному розвиткові дітей. Набільш тісний зв'язок у вирішенні загальнорозвивальних завдань спостерігається при ознайомленні дітей з предметами реального світу, у ході продуктивної діяльності (малювання, ліплення, аплікація, конструювання), у самообслуговуванні.

Література:

1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. – К., 1998.

2. Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку: Програма та методичні рекомендації / укл. А.М. Богуш. – К.: ІЗМН, 1997.

3. Дитина. Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку. – К.: Освіта, 1993.

4. Малятко. Програма виховання дітей дошкільного віку. – К., 1991.

5. Я у світі. Базова програма виховання і навчання дітей дошкільного віку / наук. кер. та заг. ред. О.Л. Кононко. – К.: Світич, 2009.