Педагогические науки / 6. Социальная педагогика

К.пед.н. Бабкіна М.І.

Національний університет “Львівська політехніка”, Україна

Закономірності громадянського виховання молоді

Розвиток демократичного і правового суспільства потребує виховання особистості, здатної до громадянської активності та соціальної взаємодії, що бере участь у вирішенні суспільно значимих проблем своєї громади. Саме тому набуває актуальності необхідність у розробці ефективних форм і методів реалізації системи громадянського виховання.

Актуальні проблеми громадянського виховання дітей та молоді, психолого-педагогічні основи формування громадянськості, наукові підходи до виховання суспільно-активної особистості висвітлені в працях Р.Арцишевського, М.Боришевського, П.Вербицької, В.Горбатенка, П.Кендзьора, О.Пометун, О.Сухомлинської, К.Чорної, М.Шимановського та ін. Зарубіжний досвід громадянського виховання розглянутий на основі досліджень Ц.Бірзеа, Б.Кріка, Я.Крека, Д.Мейлз, В.Спаїк-Вркас, К.Харрісона, П.Хьоста, М.Чекіні та ін. Аналіз зарубіжної педагогічної літератури дає змогу розглядати громадянське виховання як комплексний процес, який ґрунтується на демократичних цінностях, фундаментальних принципах прав і обов’язків людини, знаннях і навичках, необхідних для свідомої громадянської активності молодого покоління.

Громадянське виховання особистості – це процес формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що надає людині можливість відчувати себе морально, соціально, політично, юридично дієздатною та захищеною [1]. Воно покликане долучати особистість до активного суспільного життя. Громадянська активність визнана важливою метою Болонського процесу, який ставить завдання для вищої освіти стосовно громадянського виховання молоді [2].

Оскільки громадянське виховання набуває особливого значення на сучасному етапі, то виникає потреба у визначенні його основних закономірностей, врахування яких сприяє забезпеченню ефективності формування громадянської свідомості та активності молодої особистості. Закономірності виховання ми розглядаємо як стійкі, повторювані й суттєві зв’язки, реалізація яких дає змогу досягти ефективних результатів виховного процесу. На основі аналізу педагогічних досліджень визначаємо наступні закономірності перебігу громадянського виховання молоді.

Перша закономірність полягає в тому, що процес громадянського виховання молодого покоління базується на суспільному досвіді. Цей процес органічно пов’язаний з суспільними потребами, з врахуванням особливостей державного устрою, з національним менталітетом, громадянськими ідеалами. Громадянське виховання молоді буде здійснюватись ефективніше з набуттям соціального досвіду, успадкуванням надбань національної культури, досягненням високої культури міжнаціональних взаємин.

Друга закономірність вказує на те, що результативність процесу громадянського виховання залежить від взаємоузгодження чинників та координації дій суб’єктів соціального впливу. Важлива роль у цьому процесі належить суб’єктам виховного впливу, насамперед, батькам, педагогам, людям, до яких молода особистість відчуває довіру.

Третьою важливою закономірностю громадянського виховання молоді є діяльність як головний чинник єдності свідомості та поведінки особистості, здатність до активності, ініціативи та самореалізації. У процесі громадянського виховання застосовують різні види діяльності:

– пізнавальна, де особистість здобуває знання про громадянське суспільство, державу, права та обов’язки громадянина, механізми функціонування політичної системи, форми взаємодії з представниками владних структур тощо;

– ціннісно-орієнтована, яка спрямована на осмислення особистісних та громадянських цінностей, усвідомлення особистістю свого ставлення до суспільства, держави, нації, до себе як громадянина, внутрішня готовність до реалізації громадянських знань через власну діяльність;

– практична, яка спрямована на здобуття досвіду громадянської активності та соціальної взаємодії, що забезпечує успішність реалізації інтересів молодої особистості в політично-правовій, економічній, культурній сферах суспільного життя, спроможність брати участь у вирішенні спільних соціальних проблем, уміння відстоювати і обґрунтовувати власну позицію, критично мислити, робити власний життєвий та громадянський вибір, застосовувати теоретичні знання до практичних ситуацій.

Особливе значення у процесі громадянського виховання має вмотивована спільна діяльність молоді задля вирішення соціальних проблем і досягнення спільних цілей. Така діяльність сприяє формуванню у молодої особистості громадянської активності, ініціативи, прагнення вести суспільний спосіб життя, самореалізуватись. Важливого значення вона набуває у процесі взаємодії із соціальним середовищем, інтеграції освітнього середовища, сім’ї й громадськості.

Четвертою закономірністю громадянського виховання є процес спілкування як засіб передачі суспільного досвіду, позитивно спрямована комунікативність. Через спілкування молода особистість встановлює контакти з іншими людьми у процесі спільної діяльності над вирішенням соціально значимих проблем, відбувається обмін інформацією, виникає взаєморозуміння, виробляється єдина стратегія взаємодії. Окрім того, спілкування не лише обумовлює спільну діяльність над вирішенням суспільних проблем, воно є також важливим фактором громадянського становлення особистості.

П’ятою закономірністю будь-якого виховного процесу, зокрема громадянського, є процес розвитку особистості, який визначається такими факторами як індувідуальний соціальний досвід, самосвідомість, вмотивована діяльність тощо. Провідну роль у розвитку молодої особистості відіграє навчання, виховання і самовиховання, які спрямовані на її удосконалення, самореалізацію, вироблення поглядів, життєвих цілей, шляхів і способів їх здійснення, формування соціальних і громадянських якостей. Результативність громадянського виховання залежить від розвитку внутрішнього світу особистості, її духовно-моральних якостей, ціннісних орієнтацій, переконань, мотивів поведінки у соціальному середовищі, які визначають громадянську позицію молодої особистості.

Розглянуті закономірності, які перебувають між собою у постійному взаємозв’язку, дають змогу суб’єктам виховного впливу сформувати чітку систему громадянського виховання молоді. Цей процес є безперервний, взаємоузгоджений, двосторонній (взаємодія вихованця і вихователя), багатоаспектний.

Аналіз вищезазначених закономірностей дає змогу зробити висновок, що активний громадянин – це, насамперед, особистість, яка усвідомлює власну активну роль у суспільній діяльності, розуміє сутність різних суспільних явищ та процесів, спрямовує здобуті громадянські знання на вирішення суспільно значимих проблем своєї громади, реалізовує власні права, свободи і обов’язки, здатна до позитивно спрямованої комунікативності та вмотивованої соціальної взаємодії.

Література:

1. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності: проект / [наук. творч. колектив: О.В.Сухомлинська (наук. кер.) та ін.] // Шлях освіти. – 2000. – № 3. – С.7–13.

2. Education for Democratic Citizenship // Tool on Teacher Training for Education for Democratic Citizenship and Human Rights Education Edided by E.Huddleston. – Strasbourg: Concil of Europe, 2004. – 44 p.