Куніцина І. Л.

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького

НАВЧАННЯ АНАЛІЗУ ТЕКСТУ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ НА СТАРШОМУ ШКІЛЬНОМУ ЕТАПІ

Знайомство з найкращими зразками англійської поезії та прози, вміння вдумливо читати та розуміти художню літературу у єдності змісту та форми сприяють всебічному розвитку особистості, становленню духовного світу людини, створенню умов для формування у нього внутрішньої потреби у неперервному вдосконаленні, у реалізації своїх творчих можливостей. У зв’язку з цим, на сьогоднішньому етапі навчання англійської мови, все більша увага приділяється глибокому розумінню учнями художнього твору та розвитку навичок його самостійного аналізу.

Ще на початку ХХ століття російський літературознавець Б. Ейхенбаум зазначав: “… літературу можна вивчати в середній школі тільки у тому разі, якщо в самій художній творчості бачити не просто пасивне “відображення”, а особливий, саме їй відповідний спосіб пізнання світу ”.

Отже, кожний учень як реципієнт у процесі читання та аналізу літературного тексту вибудовує своє бачення прочитаного, створює власну інтерпретацію твору, і, як слушно підкреслює методист О. Богданова, “...завдання аналізу – навчити його цьому, тільки тоді читач набуває здатність до цілісного сприйняття мистецтва ” [3, с. 107].

Загалом, аналіз художнього твору розглядається як процес спілкування рівноправних складових: тексту – автора – читача. Необхідність вивчення читацького сприйняття під час розгляду твору найбільш ретельно розроблена у працях О. Потебні, О. Білецького, М. Бахтіна та ін.

Так, О. Потебня наголошував, що “під час аналізу літературного твору в класі учитель, звичайно, на основі літературознавчого тлумачення твору, вікових та індивідуальних потреб й інтересів школярів, рекомендацій програми обирає певну концепцію розгляду літературного тексту”. Дослідник С. Курганов слушно застерігає від такого вивчення літератури, коли на уроці замість діалогу автора та читача художнього твору, під час якого кожний з його учасників має вибудувати свій образ, своє бачення літературного тексту, твір розглядається як проекція авторської свідомості на свідомість учня [2, с. 222].

Отже, читацький аналіз літературного твору протистоїть авторитарності, одноманітності, будь-яким догматичним висновкам учитель, навіть тим, які сумлінно приписуються ним самому автору. Відомий вітчизняний методист Є. Пасічник наголошував, що стандартизація аналізу творів спричиняє не лише те, що художні цінності не набувають для учнів особистісного значення; у них поступово притупляється емоційна чутливість і виробляється своєрідний дальтонізм [4, с. 226]. Отже, толерантне ставлення до індивідуальних особливостей читацької рецепції школярів, ненав’язування загальноприйнятої точки зору на прочитане є однією із умов успішності аналізу художнього твору.

Методисти Н. Станчек і 3. Рез підкреслюють, що аналіз повинен не руйнувати читацьку зацікавленість, а сприяти виникненню особистісного ставлення до тексту, власної позиції щодо прочитаного.

На старшому шкільному етапі (10–11 класи) вміння глибоко аналізувати текст є однією з головних вимог, що ставиться перед учнями. Робота з розвитку навичок аналізу художнього твору починається з ряду занять з стилістики, метою яких є навчання розрізненню джерел виразності мови, набуття вмінь описувати та точно визначати стилістичні прийоми, що містяться у тексті, встановлювати їх порівняльні характеристики та функції, знаходити взаємозв’язок між функціями та контекстом, а також описувати функціональні стилі мови та визначати їх риси [1, с. 52 – 53].

Таким чином, учням спочатку дається можливість ознайомитись з художніми засобами виразності та виконати ряд вправ, спрямованих на їх використання.

Робота над текстом твору розпочинається з бесіди про автора та твір, з якого взято уривок. Вона дозволяє окреслити основні проблеми, деякі ідейно-художні особливості твору, провести паралелі з часом написання твору, самостійно оцінити його значення для нашого часу. Подана нижче схема аналізу дає основу для всебічного та систематизованого обговорення уривку, що аналізується.

Схема аналізу художнього твору

1. Автор твору. Біографія. Основні твори. Оцінка творчості письменника.

2. Назва твору. Рік створення.

3. Центральні персонажі, їх детальний опис (зовнішній вигляд, почуття, коло розумових інтересів, риси характеру, авторське ставлення до нього).

4. Сюжет і його особливості.

5. Пейзаж, портрет, діалоги і монологи персонажів.

6. Тема, ідея, мотив, мораль.

7. Стиль.

8. Виразні засоби у творі.

Отже, ключ до таїни художнього твору можна знайти лише на перехресті знання теоретичних основ аналізу і вміння бачити неповторність та конкретику кожного складника твору. І саме це є основною задачею при навчанні учнів старших класів аналізу твору на уроках англійської мови.

Література:

1. Беспальчикова Е. В. Обучение анализу текста // Иностранный язык в школе. – 2002. – № 2. – С. 52 – 55.

2. Курганов С. Ю. Учебный диалог // Школьные технологии. – 2002. – № 1. – С. 218 – 223.

3. Методика преподавания литературы: Учебн. для студ. пед. вузов / О. Ю. Богданова, С. А. Леонов, В. Ф. Чертов / Под ред. О. Ю. Богдановой. – 2-е изд., стер. – М.: Академия, 2002. – 400 с.

4. Пасічник Є. А. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах. – К.: Ленвіт, 2000. – 384 с.