Усата Т.В.

Науковий керівник – канд. філос. наук Будко С.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ФІЛОСОФІЯ РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ

Одним із найважливіших показників політичної культури будь-якого суспільства є рівень інтересу громадян до політики. Дослідження підтверджують, що громадяни України виявляють достатній інтерес до політичного життя. Високий рейтинг зацікавленості до політики є індикатором розвинутого громадянського суспільства, якого поки що в Україні немає, тому можна припустити не стільки високий рівень розвитку політичної культури в Україні, скільки сильну психологічну мотивацію до залучення в процес політичного розвитку.

В сучасній політично-культурній ситуації, що склалася в Україні, можна виділити декілька закономірних тенденцій її розвитку :

· деідеологізація політичної культури і ліквідація державної монополії на неї;

· зростання інтересу до історичної культурної спадщини, зокрема до різних релігійних світоглядів;

· посилення культурно-комунікативної апатії: послаблення інтересу до питання на користь візуальних, видовищних форм (телебачення, відео), значне зменшення кількості відвідувань театрів, кінозалів, музеїв, бібліотек;

· поширення різних форм субкультури, які негативно впливають на загальний розвиток національної культури;

· особливу занепокоєність викликає стан української мови, українського книгодрукування, бібліотечної справи, кіномистецтва. Тому назріла нагальна необхідність законодавчо закріпити статус української мови.[1, с.5-6].

Можна виділити такі основні напрями підвищення політичної культури в Україні:

· лібералізація і демократизація суспільних відносин, унаслідок чого створюються умови для політичної творчості еліти й широких верств населення. Для правильного сприйняття громадянами суспільного прогресу, створення наукових уявлень про політику потрібен високий культурний, освітній і життєвий рівні громадян, не обтяжених тоталітарною ідеологією. Адже політична культура не обмежується лише сферою політичних відносин. Вона пов'язана з усіма аспектами духовного життя суспільства: наукою, освітою, літературою, мистецтвом тощо;

· пропаганда знань про історичний досвід українського та інших народів і про сучасні досягнення світового співтовариства. На розвиток політичної культури впливає також стан історичного знання. Об'єктивні історичні дослідження, без ідеологічної догматики, звільняють людей від стереотипного оцінювання інших народів і держав. Історія є надійним підґрунтям для пізнання перспектив розвитку суспільства, сприяє зміцненню почуття єдності світової цивілізації;

· підтримка різноманітних ініціатив, новацій, експериментів, вивчення й поширення вітчизняного політичного досвіду. Важливим є створення умов для набуття громадянами політичних знань, фінансування засобів масової інформації, радіомовлення, бібліотек, книгодрукарень, впровадження освітнього комплексу дисциплін з політичної культури;

· залучення науковців до розроблення політичних технологій і програм, надання певного матеріального забезпечення для реалізації ідей та їх правової підтримки;

· поширення джерельної бази формування новітньої політичної культури і створення умов для прояву позитивних тенденцій у політичному житті [2, с.264].

Одночасно з розвитком об'єктивної та незалежної політичної науки треба активізувати участь політологів у державно-експертній роботі, засобах масової інформації, створенні єдиної системи політичного знання для всіх верств населення; законодавче закріплення продуктивних політичних ідей, норм, інституцій та розроблення системи заходів їх широкого використання. Необхідною межею формування в українському суспільстві політичної культури є утвердження в соціумі поваги до права й правопорядку, подолання правового нігілізму. Політично розвинене суспільство розуміє, що міцний соціальний порядок важливіший від політичних амбіцій[3, c.99].

Отже, зростання рівня політичної культури в Україні можливо шляхом активізування участі громадськості у державно-експертній роботі, засобах масової інформації, створення єдиної системи філософсько – політичних основ, які утверджували б в суспільстві повагу до права й правопорядку, подолання правового нігілізму.

Література:

1.Гриценко О.А. Культура як ключовий чинник суспільно-економічного розвитку українського суспільства / О.А. Гриценко // Художньо-освітній простір України в контексті новітньої історії : тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції, 22-23 листопада 2007 р., м. Київ. - К., 2007. - С. 5-6.

2. Про Концепцію державної політики в галузі культури на 2005-2007 роки : Закон України від 03.03.2005 р. № 2460-IV // Відомості Верховної Ради України. -2005. - № 16. - Ст. 264.

3. Стегній О. Регіональний чинник розвитку політичної культури населення України // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2005. - № 3. - С. 94 – 122.