Політологія/4. Теорія політичних систем

Мазур Ірина Василівна, студентка гр. 41-МП

Науковий керівник: к. і. н., доцент Богатчук С.С.

Вінницький національний аграрний університет

Масовий політичний психоз

Поведінка людини визначається культурними нормами суспільства. Але не завжди її поведінка є прогнозованою. Іноді люди поводяться непередбачувано, в певних ситуаціях вони втрачають критерії правильності і не прогнозують наслідків своїх дій. Формою масової поведінки, наприклад, є поведінка натовпу, паніка, бунт тощо.

Масова поведінка є спонтанною, змінною, емоційною та непередбачуваною. Найнижчий ступінь інституціалізації притаманний паніці, найвищий — соціальному рухові (наприклад, рух захисників природного середовища).

Метою роботи є дослідження масового політичного психозу, його витоки та вплив на суспільно-політичні настрої, моральний стан, свідомість населення.

Навіщо існують політики і для чого вони потрібні своєму народу?

Вже неможливо безболісно позбавити народ видовища нескінченного політичного серіалу. Навпаки, політики роблять все можливе, щоб ця мильна опера ставала якомога більш захоплюючою та ще більше поглинала увагу публіки. Тому не випадково з'явився цілий напрям наукової думки, відомий як політична психологія.

Наприклад, всі добре розуміють безглуздість передвиборних обіцянок і принципову неможливість їх виконання, але все одно виборець йде голосувати за тих політиків, які їх дають. Тобто в масовій психології діють фундаментальні закони, які практично не залежать від поточної політичної кон'юнктури.

Сучасні процеси масовизації, що в перше чергу пов’язані з урбанізацією і розвитком мас-медіа, зумовлюють виникнення і функціонування в сучасних суспільствах великої кількості нових утворень ― як різного роду формальних і неформальних груп, так і особливо, багато чисельних «некласичних» масових спільностей, які складаються з великої кількості людей.

Розширення електронних і телевізійних мереж, які, з одного боку, зв’язують людей між собою, а з другого, проникають в самі надра приватного життя кожної людини.

Більшість випадків масової поведінки людей пояснюється їх загальними експектаціями і розумінням. Хоча не тільки в історії науки, а і в сучасних дослідженнях поняття «маса» визначається як конкретно існуюча форма виявлення масової поведінки людей, проте реально не існує маси взагалі, а є конкретні форми мас.

Судячи з поводження людей, які іноді тільки чують, що говорять їхні політичні лідери, не усвідомлюючи якими вони є насправді, можна зробити висновок, що багато хто таки потрапляє під психологічний вплив цих лідерів. У політичній свідомості українського суспільства приблизно 8% орієнтуються на комуністичні та соціалістичні ідеї. А політичні партії, котрі будують свою практичну політичну діяльність на ідеологічних принципах (КПУ+СПУ), за даними цього дослідження (за станом на березень 2007 р.) мали сукупний рейтинг до 4%.

Американський соціолог Г. Блумер у роботі «Колективна поведінка» (1951), визначаючи термін «колективна поведінка», пише, що природа передбачає розглядання таких явищ, як: натовп, зборисько, панічні настрої, манії, танцювальні божевілля, стихійні масові рухи, масова поведінка, громадська думка, пропаганда, мода, захоплення, соціальні рухи, революції і реформи.

Психологія мас (натовпу) базується, перш за все, на різкому протиставленні індивіда, коли він знаходиться поза натовпом.

Ідеї психології мас виражають і спираються на принципи людської психіки, зокрема ті, які є прихованими, коли вони наодинці, і гучно заявляють про себе, коли люди збираються у маси. Французький соціальний психолог С. Московічі підкреслює, що фундаментальний факт полягає в наступному: «кожен з нас взятий окремо в кінцевому рахунку є розумним; взяті разом у натовпі, під час політичного мітингу, навіть у колі друзів, ми готові на найбільш крайні безглуздя».

С. Московічі порівнює натовп, масу з соціальною твариною, яка зірвалася з ланцюга, що своєю сліпою нездоланною силою може подолати будь-які перепони, зрушити гори і знищити творіння століть. У натовпі виникають відмінності між людьми, і люди випліскують нерідко в жорстких діях свої пристрасті і мрії – від негідних до героїчних і романтичних.

Масові явища завжди привертали увагу політиків, представників громадської думки. На зломі ХІХ-ХХ ст. предметом ретельного вивчення багатьох учених різних країн стали явища навіювання, наслідування, поведінки особистості в натовпі, взаємодії лідера та маси. Найбільш відомими роботами з цієї проблематики є роботи французьких дослідників Г. Тарда і Г. Лебона.

Головними ознаками маси, на думку Лебона, є знеособленість, втрата інтелекту та особистої відповідальності, домінування почуттів. Концепція натовпу виходить із ідеї аномальності, яка асоціюється або зі злочинністю і в кращому випадку допускається пом’якшувальні обставини.

У роботі «Масова психологія і аналіз людського «Я»», З. Фрейда , який активно використовував положення психології мас Г. Лебона. Фрейд розмірковує над великими проблемами суспільства, виникнення світових релігій і суспільних рухів. Він намагається розв’язати проблему: чому індивід в умовах включення його у натовп думає і поводиться зовсім інакше, ніж можна було б від нього очікувати. Сучасне суспільство придушує і витісняє природні інстинкти людини. У натовп ж придушення без свідомих тенденцій зменшується. Моральні заборони зникають, панують інстинкти і емоційність. Все це засвідчує регресію психіки у натовпі. Головне явище масової психології — несвобода в масі окремої людини. Кожен емоційно пов'язаний у двох напрямках, з одного боку, він пов'язаний з вождем, з другого, ― з іншими масовими індивідами.

На короткий період у масі зникає нетерпимість людей один до одного. В масі з’являється обмеженість себелюбства. Сутність маси полягає у новоутворених прив’язаннях її учасників один до одного.

Особливим прикладом такої еволюції незібраних людей є дією виборчих компаній і виникаючі в результаті масової електоральної поведінки. Загальним механізмом поведінки незібраних людей є масові настрої, виникаючі на основі віри в нездійсненні обов’язки. На цьому завжди грали і продовжували грати до тих пір основні політичні гравці – політичні партії, рухи і окремі кандидати на виборчій дільниці.

Одним з найбільш помітних і політично важливих видів поведінки натовпу є паніка — емоційний стан, виникаючий як наслідок або дефіцит інформації про якусь страшну ситуацію, або, навпаки, як наслідок її надлишку і проявляється в імпульсуючих діях. Відповідно, на основі паніки виникає панічний натовп з специфічною поведінкою.

В загальному смислі під «панікою» розуміють масову панічну поведінку. Про це нагадує і походження терміна: слово «паніка», майже однакове у багатьох мовах, походить від імені грецького бога Пана, покровителя пастухів, пасовищ і стад. Його гніву приписувалася «паніка» ― безумство стада, кидаю чогось в провалля, вогонь або воду без певної причини. «Розпочинаються не заплановано, це безумство розмножувалось з величезною швидкістю і тягнуло за собою вся масу тварин до смерті. Той натовп, що спасся представляє собою типічний випадок панічної поведінки. Відомі також багаторазові випадки панічної поведінки і поза натовпом, наприклад, біржова паніка. Інколи ці випадки визначають як панічний ажіотаж, яким позначається масове збудження, супроводжуючого лихорадочною діяльністю, направленою на позбавлення від можливої небезпеки».

Частим приладом для паніки є слух. Для того, щоб призвести до справжньої паніки, стимул повинен бути достатньо інтенсивним, або тривалим, або повторюваним (зрив, сирена, серія гудків і т. п.). Паніка зіпсувала церемонію покладання вінків до пам'ятника жертвам війни на площі Дам в центрі Амстердама 5 травня. Королева Нідерландів Беатрікс і спадковий принц Віллем-Олександр із кількома десятками тисяч голландців мали вшанувати пам'ять загиблих двома хвилинами мовчання. Під час тиші в натовпі пролунав крик. Люди заметушилися, почали штовхати й давити одне одного, повалили огорожу. Якийсь чоловік тримав у руці скриньку. Хтось вигукнув: "Бомба!", і це підлило масла до вогню. Пізніше поліція з'ясувала, що ніякої загрози не було. Першочергово страх найчастіше супроводжується криком, плачем.

Бунт — форма масової поведінки, яка означає ряд стихійних форм колективного протесту: масового хвилювання, заколоту, повстання. Бунт — непокора офіційній владі. Причиною його виникнення є масове невдоволення чимось (умовами життя і праці, гнітом, поганим ставленням та ін.), або кимось (найчастіше керівництвом). Бунт може відбуватися як у межах певної організації (бунт на кораблі), так і в межах певної соціальної групи (селянський бунт, студентські бунти).

Візьмімо, наприклад, мітинги. Це одна з форм, що в ній реалізується природне право громадянина прилюдно висловлювати свою думку. Мітинг — це організована форма політичних дій, оскільки в нього є організатори, цілі та завдання (наприклад, домогтися якомога більшої підтримки виборців на користь того чи іншого кандидата і виграти виборчу кампанію). Водночас мітинг, як і будь-яка багатолюдна сходка, може перетворитися за певних умов у стихійний некерований процес і супроводжуватися раптовою зміною настроїв учасників, вибухом емоцій, бурхливими пристрастями: народ, що зібрався, перетворюється у натовп, а демократія — в охлократію — владу натовпу.

Велике значення для регуляції масової стихійної поведінки відіграє ритмічна музика. Демонстрації і інші масові або псевдомасові акції зустрічали людей бравурною, маршовою, зажигающою музикою.

Висновки: Всі післявоєнні кампанії обов’язково супроводжувались агресивним пропагандистським та агітаційним тиском, що мали на меті сформувати відповідні суспільні настрої та громадську думку населення. Як правило, економічні та суспільно-політичні рішення радянської влади завжди несли певне ідеологічне навантаження, а іноді явний рекламний характер, що не залишалося непомітним для народу.

Погіршення соціально-економічного життя народу та загострення протиріч між економічною політикою влади та її оцінкою населенням, ріст вільнодумства, незадоволення репресивною політикою влади, недовірою до неї, ріст прихованого, а іноді і відкритого опору тоталітарному режимові стали вагомими чинниками періоду десталінізації СРСР в майбутньому.

Отже, право переконувати людей, організовувати політичні акції, як і інші політичні права, покладають велику відповідальність на громадянина (правову, моральну, політичну) за наслідки своїх дій. Негативні наслідки неминучі, якщо організатори та учасники не дотримуються демократичних правил поведінки. Які це правила? Правдива, перевірена інформація, стриманий тон ораторів, надання слова не тільки своїм прихильникам, а й своїм опонентам, терпимість до інших поглядів, повага до людської гідності.

Психологи встановили, що ефективність заходів зростає, а можливість неконтрольованих дій натовпу зменшується, якщо правильно вибрати місце проведення мітингу, не затягувати його, ураховуючи, що спека, задуха, утома негативно позначаються на поведінці людей, мати на увазі, що в центрі (ближче до ораторів), де люди стоять тісніше, — емоції сильніші. Що далі від центру перебуває людина, то менше на неї діятиме масовий психоз.

Експерти закликають українців, незалежно від політичних пристрастей, зберігати здоровий глузд, бути етично зрілими, розумово розвиненими, психологічно урівноваженими, стійкими до екстремальних ситуацій.

Література

1. Корчинський Д. Війна в натовпі: (наш досвід політ. насильства). – К., 1997. – С.44-49

2. Ольшанський Д.В. Психология масс: монографія. – СПб,: Питер, 2001. – С.60-68.

3. Москаленко В.В. Психологія соціального впливу: навч. посіб. для студ. Вузів, - К.: ЦУЛ, 2007. – С.362-371.

4. Васютинський В. Масова політична свідомість як простір для популістських маніпуляцій // Сучасна українська політика: політики і політологи про неї. Спецвипуск: Політичні технології. – 2008. – С. 55-63.

5. Шайгородський Ю. Міфотворчість як засіб впливу на політичну свідомість //Сучасна українська політика: політики і політологи про неї. – К., 2008. Вип. 14, розд.2, С.149-156.