Політологія/7. Глобалістика

Смаль Олександр Анатолійович, студент 41-МП

Науковий керівник: к. і. н., доцент Богатчук С.С.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Глобальні проблеми людства та шляхи їх розв’язання

 

На початку ХХІ ст. людство і природне середовище опинилися в глибокій системній кризі. Загострилися негативні явища глобального виміру, які вже не лише гальмують соціально-економічний розвиток, а створюють реальну загрозу існуванню людства.

Поняття «глобальні проблеми» походить від французького слова «Global», що означає «всезагальний», «той, що охоплює всю земну кулю». Глобальні проблеми породжені специфічними причинами, зумовленими, з одного боку, специфікою розвитку продуктивних сил, географічним середовищем, рівнем прогресу техніки, природно-кліматичними умовами, тобто речовим змістом суспільного способу виробництва, а з іншого – специфічною суспільною формою, особливістю розвитку відносин власності.

Метою дослідження науково-дослідної роботи є виокремлення глобальних проблем, з’ясування їх сутності, осмислення, окреслення шляхів розв’язання, розкрити проблеми, навести конкретні приклади їх, вказати шляхи розв’язання.

Найбільш пекучі й невідкладні ті, які стали небезпечними викликами людству і складають найбільші загрози. Це проблеми екології, демографії, тероризму і роззброєння.

Серед глобальних проблем, що стоять сьогодні перед людством, збереження миру-найгостріша проблема, яка потребує невідкладного розв’язання.

До потенційно ядерних держав належать США, Росія, ПАР, Ізраїль, Іран, Ірак, КНДР, а також Японія, Тайвань, Бразилія, Аргентина, які складають загрозу її застосування.

Нині у світі нагромаджено 30 тис. ядерних боєзарядів, їх загальна потужність становить близько 15 тис. мегатонн.

Військово-промислові комплекси, що сформувались у багатьох країнах, витрачають колосальні кошти на виробництво зброї та проведення наукових досліджень у цій сфері.

Демілітаризація економіки країни - це роззброєння і ліквідація оборонних галузей виробництва. Народи всіх країн спільно і організовано мають здійснити ядерне роззброєння, суттєво зменшити військові витрати, подолати міжнаціональні та внутрішньонаціональні воєнні конфлікти.

На рубежі ХХ - ХХІ ст. набуває загострення й екологічна проблема. Вона зачіпає основи існування людської цивілізації. Забруднення навколишнього середовища сьогодні досягло загрозливих масштабів. Вчені заявляють про наростаючу глобальну екологічну кризу, яка в окремих регіонах уже набула досить відчутних форм.

Про масштаби екологічної кризи свідчать такі приклади. По-перше, це інтенсивне знищення лісів та виснаження земельних ресурсів. Щорічно в атмосферу землі викидається близько 60 млн. т твердих частин, які сприяють утворенню смогу і понижують її прозорість. За деякими підрахунками, тільки в 1980—90 рр. світовий обсяг викидів вуглеводу виріс у 4 рази, досягнувши 6 млрд. т, або 22 млрд. т вуглекислого газу.

Одним з головних наслідків екологічної кризи є скорочення генофонду планети, зменшення біологічної різноманітності, яка оцінюється в 10—20 млн. видів. Учені вважають, що в разі збереження існуючих тенденцій у 1980—2000 рр. можливе зникнення 1/5 всіх видів рослин і тварин, що населяють нашу планету.

По суті глобальна енергосировинна проблема являє собою дві досить близькі за характером походження проблеми — енергетичну та сировинну. До того ж проблема забезпечення енергією є значною мірою похідною від проблеми сировинної, оскільки практично більша частина використовуваних нині способів отримання енергії по суті є переробкою специфічної енергетичної сировини.

Останнім часом набула глобальності проблема освоєння Світового океану і космосу. Світовий океан займає 71 % площі Землі.

Збільшення енергоспоживання уже викликає небезпечні зміни клімату на планеті, що призводить до зменшення лісових масивів, виснаження морських ресурсів, ерозії ґрунту та зникнення величезної кількості тварин і рослинних видів. Зі збільшенням кількості населення, ростом масштабів його діяльності зростає навантаження на природу. Через підвищення рівня освіти, зайнятості жінок, планування сім’ї, зниження бідності, темпи зростання населення, вважають вчені, особливо в Африці, мають уповільнитися.

Промислове, радіаційне, хімічне, транспортне забруднення виявилися головним чинником наростаючої екологічної катастрофи. Учені з “Римського клубу”, створеного 1968 року групою вчених, громадських діячів і бізнесменів, прогнозують її уже в першій половині 21 ст. В атмосфері швидко наростає концентрація вуглекислого газу, метану, оксидів азоту і нарешті абсолютно нових рукотворних газів – хлорфторвуглеводнів.

Безперервно збільшується площа сухих територій, зменшуються вологі. Деградують орні землі і пасовиська. За останні 20 років пустелі розширились на 120 млн. га. Ґрунти піддані сухим і мокрим опадам сірки та азоту. Рослинність гублять кислотні дощі. Погіршився стан озонового шару, який захищає біоту від ультрафіолетової радіації.

За останнє століття температура на планеті підвищилась на 0,5 градуса Цельсія. Причиною цьому є парниковий ефект (вуглекислий газ, метан, закис азоту, попадаючи в атмосферу, утруднюють віддачу тепла з поверхні землі).

Під керівництвом пані Гарлем Брундтланд була створена Міжнародна комісія з довкілля для підготовки “Глобальної програми змін” (1989, ”Наше глобальне майбутнє”). Для визначення дій, необхідних для подолання кризи було введено термін “Усталений розвиток”. У подальшому термін був закріплений конференцією ООН з довкілля і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992р.).

Потепління клімату, його катастрофічні зміни загрожують затопленням величезних площ прибережних густонаселених територій з відповідними для людства апокаліптичними наслідками. Потепління клімату також спричинює інтенсивне зростання температури і окислення світового океану, танення льодовиків планети, всезростаючу кількість катастрофічних ураганів, смерчі, повеней, від чого вже зараз масово гинуть люди. Зміни в процесах циркуляції в атмосфері зумовлюють в одних випадках істотне зростання опадів, в інших – люди будуть потерпати від посухи.

За прогнозами вчених, перед навалою природних катаклізмів уже найближчим часом людина постане безсилою ні фізично, ні матеріально, ні, що найважливіше, морально адаптуватися до руйнівних їх наслідків. За окремими моделями, через катастрофічні наслідки потепління кількість людей на планеті зменшиться до 100 млн.

Уже зараз 80 країн світу страждають від недостачі питної води. За даними ООН від вживання погано очищеної води щороку помирає 5 млн. осіб. Особливо  неблагополучний у цьому сенсі Близький Схід.

У1969 – 1971 рр. у Швеції, США, Канаді, Великій Британії, Японії були створені відомства з охорони природи. У розвинених країнах появилися партії зелених, які досить швидко завоювали прихильність виборців. 1972 р. у Стокгольмі відбулася перша конференція з питання довкілля. Однак робота там звелася до констатації факту появи проблеми.

У грудні 1997 року в доповнення до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК) прийнято Кіотський протокол, який станом на 14 лютого 2006 року ратифікувала 161 країна світу. Нажаль, США та Австралії у цьому списку не було. Протокол став першою глобальною угодою про скорочення викидів парникових газів та охорону довкілля.

Ще однією з таких проблем є ліквідація зубожіння, голоду, хвороб, безробіття і неграмотності, які охоплюють великі зони сучасного світу. Зараз у світі більше голодуючих, ніж будь-коли в історії людства. Бідність і відсталість характерні перш за все для країн, що розвиваються, де проживає майже 2/3 населення планети. Тому дану глобальну проблему часто називають проблемою подолання відсталості країн, що розвиваються.

Сьогодні у найбідніших країнах близько 1,2 млрд. осіб живуть нижче порога зубожіння, понад 1 млрд. неграмотних, понад 1,5 млрд. позбавлені елементарної медичної допомоги, кожна третя дитина до 5 років голодує.

До глобальних проблем слід віднести багато проблем охорони здоров’я. Вони зачіпають інтереси кожної людини і всього людства, впливають на долю нинішнього і майбутнього поколінь. Становлення і розвиток системи світового господарства, на жаль, сприяє розповсюдженню страшних епідемій (у масштабі окремої країни) і пандемій (у світовому масштабі). Боротьба проти них на національному рівні виявляється малоефективною. Потрібні узгоджені міжнародні дії щодо охорони здоров’я населення. І тут велику роль має відіграти Всесвітня організація охорони здоров’я.

Відсталість слаборозвинутих країн ускладнюється демографічною проблемою, яка полягає в несприятливих для економічного розвитку динаміці населення та зрушення у його віковій структурі. Особливої гостроти демографічній проблемі надає той факт, що понад 80 % приросту світового населення припадає на країни, що розвиваються. Ареною демографічного вибуху нині є країни Південної Африки, Близького та Середнього Сходу, меншою мірою Південної Азії. Населення країн, що розвиваються, збільшилось за 1990-ті рр. на 16 %, у той час як чисельність жителів розвинутих країн лише на 5 %, а в постсоціалістичних країнах залишилась на попередньому рівні.

Демографічний вибух спричиняє загострення таких глобальних проблем, як продовольча, екологічна, сировинна, енергетична.

Ріст чисельності населення – це збільшення навантаження на землю, воду та енергетичні ресурси. Настає процес старіння населення в Європі, Японії та меншою мірою США. Дана ситуація має свою закономірність: чим бідніша країна, тим більший приріст населення, і навпаки, в багатих країнах, як правило, низький відсоток народжуваності.

Одні райони світу перенаселені, інші гостро відчувають брак робочої сили, оскільки мають серйозні проблеми з приростом населення і постійно потребують її вливання для підтримання тонусу розвитку і не тільки.

Демографічна проблема у широкому розумінні – це ще й міграційні процеси, спричинені різного роду явищами і подіями. Після Другої світової війни міграційні потоки посилились. На пошуки кращого життя рушили мільйони людей і в кінці ХІХ ст.

Висновок. Для розв’язання глобальних проблем людство має в розпорядженні достатні науково-технічні і матеріальні досягнення, напрацьовано відповідні форми. Серед останніх слід назвати міжнародну комісію з навколишнього середовища і розвитку, яка розробляє програми покращання якості природного середовища та загального екологічного стану. Ця комісія і ряд інших міжнародних організацій визначають критерії екологічної безпеки, розробляють короткострокові та довгострокові програми захисту навколишнього середовища.

Важлива роль в охороні навколишнього середовища належить регіональному співробітництву. Так, у документах ЄС неодноразово підкреслювалась необхідність розвитку регіональної стратегії у цій сфері і раціонального використання природних ресурсів європейського регіону, який сьогодні є найбільш кризовим в екологічному плані.

Свою роль у регулюванні та розв’язанні глобальних проблем повинні відіграти ООН, МВФ, СОТ, регіональні та галузеві організації, котрі мають великий досвід координації міжнародних зусиль, використання ресурсів, регулювання міжнародних економічних зусиль.

Джерелами ресурсів та засобами розв’язання глобальних проблем у нинішніх умовах виступають: - офіційна допомога з боку економічно розвинутих країн країнам, що розвиваються; - іноземні приватні інвестиції; - застосування економічних важелів управління якістю довкілля, зокрема субсидій і дотацій за виготовлення екологічно чистої продукції, за виконання державних екологічних проектів, екологічні платежі за всі види забруднення довкілля, виплати на охорону природи і поліпшення екологічних результатів, пільгове або дискримінуйте кредитування, оподаткування і ціноутворення, екологічне страхування тощо; - об’єднання зусиль усіх країн світу для розв’язання глобальних проблем; - збільшення витрат держав світового співтовариства на подолання насамперед екологічної кризи.

Складність розв’язання глобальних проблем сучасності не означає, що світова спільнота не усвідомлює згубної небезпеки їх ігнорування, потреби комплексного міждержавного підходу їх вирішення.

 

Література

1.                 Атаманюк Ю.А. Шляхи виживання людства. Глобальні проблеми в контексті сьогодення/ Ю.А.Атаманюк // Міське господарство України. – 2009. -№ 3. – 26-27.

2.                 Газін В.П. Актуальні проблеми сучасності: історія, світова політика: монографія/ В.П.Газін. – К.: Слово, 2009. – С.241-246.

3.                 Дробноход М. Сучасні тенденції еволюційного розвитку людства та Україна // Освіта і управління. – 2009. - №3-4. – С.7-23.

4.                 Євтушина В. «Зеоений бізнес», або як заробляють на глобальних проблемах людства //Персонал. – 2007. - №3. – С.88-90.