Бутрин Наталія Степанівна

аспірантка Прикарпатського національного

університету імені В. Стефаника,

викладач кафедри цивільного права і процесу

юридичного факультету Тернопільського

національного економічного університету

Право/10. Хозяйственное право

ПРИВАТНА ВЛАСНІСТЬ КОМАНДИТНОГО ТОВАРИСТВА

Розвиток ринкових відносин в Україні, поглиблення і розширення їх сфери, поява нових секторів економіки, а також зміни у структурі і динаміці вітчизняного соціального середовища закономірно призводять до появи у сучасному цивільному обігу численних суб’єктів – підприємницьких товариств, які створюються у різноманітних організаційно-правових формах.

Перед тим, як здійснити характеристику командитних товариств, необхідно розкрити поняття юридичної особи, оскільки командитне товариство є одним із видів юридичних осіб. Відповідно до статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому порядку[2]. Визначене ЦК України поняття містить вказівку на деякі його характерні ознаки :

- це організація, тобто певним чином організаційно і структурно оформлене соціальне утворення;

- вона повинна бути створена і зареєстрована у встановленому законом порядку;

- вона має цивільну правоздатність і дієздатність (правосубєктність), тобто здатна набувати і реалізовувати цивільні права та обов’язки від свого імені;

- вона може виступати в суді, як позивачем, так і відповідачем.

Також до зазначених властивостей юридичної особи необхідно додати і традиційні ознаки юридичної особи, а зокрема наявність відокремленого майна та самостійна відповідальність за зобов’язаннями[4].

Здійснюючи функції суб’єкта цивільних правовідносин, юридична особа повинна мати такі властивості, як правоздатність і дієздатність, якими згідно із статтею 80 ЦК України вона наділяється. Конкретніше ці поняття розкриваються у статтях 91 і 92 зазначеного кодексу. Стаття 91 ЦК України встановила, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов’язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати тільки людині[4,54]. Така правоздатність називається загальною або універсально. Надання універсальної правоздатності можна вважати позитивним явищем, зумовленим розвитком ринкових відносин, оскільки відпадає необхідність відтворювати в установчих документах всі можливі види діяльності, щоб у подальшому, наприклад, укладені договори юридичної особи не виходили за межі передбаченої установчими документами правоздатності. Проте, положення ст.91 ЦК України тлумачиться по-різному. Зокрема, існує точка зору, що якщо у засновницьких документах комерційної організації не міститься вичерпного переліку видів діяльності, котру вони здійснюють, то вона може займатись будь-якою підприємницькою діяльністю, не забороненою законом. У даному випадку, реалізуючи власну правоздатність, юридична особа може укладати будь-які право чини[5,10].

Стаття 83 ЦК України передбачає такі форми юридичних осіб, як товариства та установи. Товариство – це організація, створена шляхом об’єднання осіб(учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Водночас, товариство може бути створене однією особою, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 80 ГК України командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов’язаннями додаткову солідарну відповідальність усім майном, на яке за законом може бути звернено стягнення(повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства тільки своїми вкладами (вкладники)[1].

Основною особливістю за якою товариство відрізняється від інших суб’єктів права, і, яка становить основну рису майнових відносин у господарських товариствах, є можливість добровільного об’єднання майна та намагань учасників для створення ними нового суб’єкта господарської діяльності.

Командитне товариство є власником:

- майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного(складеного) капіталу товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Забороняється використовувати для формування статутного(складеного) капіталу командитного товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних(комунальних) підприємств, яке відповідно до законодавства не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом;

- продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності;

- іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю товариства або передане йому в користування, несе товариство, якщо інше не передбачено установчими документами.

Юридичними підставами виникнення права власності командитних товариств є :

- відповідні договори, згідно з якими утворюються статутний фонд товариства;

- здійснення господарської діяльності, інших дій, не заборонених законом;

- цивільно – правових договорів(купівлі-продажу, кредитних та ін.).

Правомочності з володіння, користування і розпорядження належним командитному товариству майном здійснюють всі учасники з повною відповідальністю, або один чи кілька з них, виступають від імені товариства[3]. В останньому випадку обсяг повноважень учасників визначається дорученням, яке має бути підписано рештою учасників товариства. Учасники, яким було доручено ведення справ командитного товариства, зобов’язані надавати решті учасників на їх вимогу повну інформацію про дії, що виконують від імені та в інтересах товариства. Якщо в товаристві є тільки один такий учасник, то управління справами він здійснює самостійно. Вкладники не мають права перешкоджати діям пових учасників з управління справами товариства[3].

Особливості припинення діяльності командитного товариства обумовлені тим, що воно є полі структурною юридичною особою і включає в себе дві групи різних за правовим становищем засновників: учасників та вкладників. Відсутність повноважень у останніх на керівництво справами командитного товариства унеможливлює подальше існування комерційної структури чи її перетворення, у той час як вибуття вкладників тільки зменшує майнову базу діяльності і є підставою для перетворення у висхідну гносеологічно правову форму – повне товариство. А якщо ж в командитному товаристві тільки один учасник, то в разі його смерті виникає необхідність припинення навіть успішно функціонуючої комерційної структури.

Література:

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003р.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003р.

3. Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.1991р.

4. Галянтич М.К., Грудницька С.М., Міхатуліна О.М., Господарське право України. – К.: МАУП, 2005. – 424с.

5. Гончарова Н. Юридичні особи в контексті нових ЦК і ГК України//Юридичний вісник України. – 2004.- № 10.- С.8-15.