Право/2. Административное и финансовое право.

Іванова К. Ю., Петрова О. І.

Донецький національний університет економіки та торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського

Відповідальність за фінансові правопорушення на сучасному етапі розвитку

Сьогодні в умовах розвитку України важливого значення набуває подальше вдосконалення правового регулювання фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування. Кардинальні зміни, що відбулися в економічній сфері України за роки незалежності, зумовлюють переосмислення підходів до багатьох проблем науки фінансового права.

Створення ефективної системи запобігання злочинам у сфері фінансового обігу є однією з актуальних проблем сучасності, вирішення якої для багатьох країн світу є надзвичайно важливою і складною справою.

Зазначеній проблематиці тривалий час приділяється особлива увага науковців. Значний внесок у наукове і прикладне дослідження питань попередження злочинів у різні роки зробили: А. Алєксєєв, М. Бажанов, Ю. Баулін, В. Борисов, В. Голіна, І. Даньшин, А. Закалюк, В. Зеленецький, М. Камлик, М. Мельник, О. Перепел и ця, В. Тацій, В. Туляков та ін.

Після прийняття Бюджетного кодексу України розробка законопроектів у сфері фінансових відносин не зупинилася, більше того на даний момент прийнятий Податковий кодекс, що повинен покласти край багатьом колiзiям i прогалинам у сфері податкового права. Вкрай важливим стає обґрунтування або спростування наявності таких понять як „фінансова вiдповiдальнiсть” та „податкова вiдповiльнiсть”.

Фінансове правопорушення можна визначити як дію чи бездiю opганів державної влади, місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання, об’єднань громадян, посадових осіб, громадян України та iноземних громадян, наслідком яких стало невиконання фiнансово-правових норм.

Не викликає сумнівів, що вiдповiдальнiсть за фiнансовi правопорушення, що мають характер злочину, носить кримінальний характер. Тут існують певні проблеми: за чинним Кримінальним Кодексом України з 31 санкції, що передбачені за злочинні діяння у фiнансовiй сфері, 64,5 % передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, але ці суворі покарання в переважній бiльшостi не застосовуються. Можливо, за вчинення зазначених злочинів було б доцiльнiше покладати на злочинця штрафи не в абсолютних величинах, а у сумі, кратній матерiальнiй шкоді. Подібна практика існує в багатьох зарубіжних країнах, хоча це положення може викликати багато заперечень з боку науковців у галузі кримінального права.

Необхідно відзначити, що найефективнішими заходами запобігання злочинності у сфері фінансового обігу, як і злочинності в цілому, є заходи загальносоціального характеру. Будучи соціально-економічними за своєю природою, вони перспективно і комплексно спрямовуються на вдосконалення, гармонізацію суспільних відносин та усунення факторів злочинності.

Треба зазначити, що найпоширеніші злочини у сфері фінансового обігу, які власне становлять статистичний масив цього виду злочинів (ухилення від сплати податків, зборів, інших платежів, фіктивне підприємництво, незаконна приватизація державного, комунального майна, недотримання особою обов'язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання, шахрайство з фінансовими ресурсами, примушування до антиконкурентних узгоджених дій, доведення до банкрутства), мають деякі особливості. Їх своєрідність полягає в тому, що вони кримінального закону хоча повністю й не виключають, але все ж таки суттєво обмежують об'єктивно і в часі можливість готування до злочину й замаху на нього. Отже, особливості конструкції цих складів злочинів зумовлюють й особливості попереджувальної роботи: виокремити такі напрями попереджувальної роботи, як запобігання і припинення, досить складно. Тому можна вважати, що основне навантаження покладається саме на профілактичний напрям запобігання злочинам у сфері фінансового обігу.

До профілактичних заходів щодо злочинів у сфері фінансового обігу відносять соціально-економічні, організаційно-управлінські та правові напрями запобігання.

Детальніше зупинимося на правових заходах запобігання. Вітчизняна практика свідчить, що одним із дійових шляхів запобігання злочинам у сфері фінансового обігу є послідовне і рішуче удосконалення актів цивільного законодавства, спрямованих на сприяння нормальному функціонуванню податкової та кредитно-фінансової сфер, у поєднанні з удосконаленням заходів кримінально-правової репресії.

Стаття 92 Конституції України закріпила положення про те, що Державний бюджет України і бюджетна система України, система оподаткування, засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків визначаються тільки законами України. Водночас розрізненість, складність, неефективність і однобічним фіскальний характер багатьох актів фінансового законодавства виступають дестабілізуючим фактором української економіки. Тому питання систематизації, а на перспективу — і кодифікації фінансового законодавства слід визнати актуальними заходами протидії злочинним проявам у сфері фінансового обігу.

Законотворча діяльність має запроваджувати досвід країн ринкової економіки і водночас відповідати традиціям і звичкам вітчизняних суб'єктів фінансових відносин.

Вивчення зарубіжного досвіду показує, що питанням удосконалення організації контролю у сфері фінансового обігу та оподаткування в економічно розвинених країнах приділяється значна увага. Прикладом ретельне продуманої й організованої системи збору податків і фінансового контролю є досвід США. Ядром цієї системи є Служба внутрішніх доходів Міністерства фінансів, яка називається ще Податковим управлінням. При цьому важливим джерелом відомостей, необхідних Службі внутрішніх доходів, є інформаційні кредитні бюро — приватні фірми, що спеціалізуються на зборі та аналізі даних, які характеризують фінансове становище приватних осіб. Ця практика отримала поширення у Сполучених Штатах за останні 10-15 років. З огляду на це, вважаємо позитивним, що в Україні з 2002 р. запроваджено фінансовий моніторинг стосовно виявлення фінансових операцій, пов'язаних із відмиванням грошей. Відповідні завдання, а також вирішення супутніх завдань із контролю за фінансовими потоками в цей час покладено на Державний комітет фінансового моніторингу України, який діє відповідно до «Положення про Державний комітет фінансового моніторингу в Україні», затвердженого постановою КМ України від 31 січня 2007 р. № 100.

Насамкінець зауважимо, що за останні роки в Україні у сфері протидії економічній злочинності зроблено багато: прийнято новий Кримінальний кодекс України, низку інших законодавчих актів, спрямованих на систематичне проведення заходів з питань запобігання злочинності, запроваджена практика прийняття комплексних програм попередження злочинності на різних рівнях. Однак складна і мінлива криміногенна обстановка у сфері фінансового обігу держави зумовлює необхідність постійного напрацюван- ня заходів спеціально-кримінологіч- ного характеру запобігання злочинам у сфері фінансового обігу за визначеними пріоритетними напрямами — соціально-економічні, організаційно- управлінські та правові заходи.

Література:

1. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. № 2456–V1 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nau.kiev.ua/druk.php.

2. Дмитренко Е. С. Загальний зміст юридичноївідповідальності суб’єктів фінансового права // Адвокат. – 2005. – № 1. – С. 16-18.

3. Гетманець О.П. Фінансові санкції як заходи впливу за порушення бюджетного законодавства

4. Карасева М.В. О предмете финансового права на современном этапе / М. В. Карасева // Государство и право. – 2007. №11 – с. 28

5. Коваль Д. Фінансово-правова відповідальність як різновид юридичної відповідальності // Право України. – 2007. – № 8. – С. 51-53.