Львівський державний університет внутрішніх справ

 

Хабаль Р.-А.С.

Мікша Я.І.

 

Забезпечення  економічної безпеки машинобудівних підприємств

Враховуючи дані офіційної статистичної інформації за 2001–2011 рр., загальна кількість підприємств машинобудівної галузі за 2001–2011 роки зросла. Однак, значна частка працюючих підприємств є збитковими. Співвідношення збиткових і прибуткових суб’єктів господарювання становить відповідно 2 до 1, тобто на два ефективно працюючих підприємства існує одне підприємство, яке отримує збитки. Така ситуація склалася через те, що керівники підприємств приділяють недостатню увагу до забезпечення економічної безпеки підприємства, або здійснюють її не ефективно [1, с. 9].

Якісне забезпечення економічної безпеки на машинобудівних підприємствах в перше чергу залежить від формування переліку небезпечних факторів внутрішнього та зовнішнього середовища.

Серед зовнішніх факторів можна виділити:

·                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    зміна цін на сировину,

·                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    матеріали,

·                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    енергоресурси;

·                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    падіння попиту на продукцію;

·                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    поява у конкурентів нової технології виробництва з меншими витратами;

·                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    поява нових конкурентів у тому ж секторі ринку;

·                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    зростання процентних ставок за кредитами, неконтрольована грошова емісія,

·                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    інфляційні процеси, нестабільність валютно-грошової політики [2, с. 32].

Серед внутрішніх факторів найбільший вплив мають:

·                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    несвоєчасне оновлення основних фондів,

·                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    нераціональне використання виробничих фондів;

·                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    недостатній рівень кваліфікації робітників;

·                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    зменшення фінансової стійкості підприємства;

·                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    відсутність або недостатність маркетингових досліджень, використання їх результатів;

·                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    відтік кваліфікованої робочої сили, вибуття ключових співробітників;

·                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    недостатнє зростання заробітної плати;

·                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    недостатня якість управління або управлінської команди [3, с. 53].

Головна мета економічної безпеки машинобудівного підприємства полягає в тому, щоб гарантувати його стабільне та максимально ефективне функціонування тепер і високий потенціал розвитку в майбутньому.

Загальна схема процесу організації економічної безпеки на машинобудівному підприємстві включає такі дії (заходи), що здійснюються послідовно або одночасно:

·       формування необхідних корпоративних ресурсів (капіталу, персоналу, прав інформації, технології та устаткування);

·       загальностратегічне прогнозування та планування економічної безпеки за функціональними складовими;

·       стратегічне планування фінансово-господарської діяльності підприємства;

·       загально-тактичне планування економічної безпеки за функціональними складовими;

·       тактичне планування фінансово-господарської діяльності підприємства;

·       оперативне управління фінансово-господарською діяльністю підприємства

·       здійснення функціонального аналізу рівня економічної безпеки;

·       загальна оцінка досягнутого рівня економічної безпеки.

Для забезпечення своєї економічної безпеки машинобудівне підприємство використовує сукупність своїх корпоративних ресурсів.

Корпоративні ресурси – фактори бізнесу, які використовуються власниками і менеджерами підприємства для виконання цілей бізнесу [4, с.73].

Серед них можна виділити:

1. Ресурс капіталу. Акціонерний капітал машинобудівного підприємства в сполученні з позиковими фінансовими ресурсами є кровоносною системою підприємства і дозволяє здобувати і підтримувати інші корпоративні ресурси, що споконвічно відсутні у творців даного підприємства.

2. Ресурс персоналу. Менеджери підприємства, штат інженерного персоналу, виробничих робітників та службовців з їхніми знаннями, досвідом і навичками є основним провідним і сполучною ланкою, що з'єднує воєдино усі фактори даного бізнесу, що забезпечує проведення в життя ідеології бізнесу, а також досягнення цілей бізнесу.

3. Ресурс інформації і технології. Інформація, що стосується всіх сторін діяльності машинобудівного підприємства, є в даний час найбільш коштовним і дорогим з ресурсів підприємства. Саме інформація про зміну політичної, соціальної, економічної й екологічної ситуації, зміни ринків підприємства, науково-технічна і технологічна інформація, конкретні “ноу-хау”, що стосуються яких-небудь аспектів даного бізнесу, нове в методах організації і керування бізнесом дозволяє підприємству адекватно реагувати на будь-які зміни зовнішнього середовища бізнесу, ефективно планувати і здійснювати свою господарську діяльність.

4. Ресурс техніки й устаткування. На основі наявних фінансових, інформаційно-технологічних і кадрових можливостей машинобудівне підприємство здобуває технологічне й інше устаткування, необхідне, на думку менеджерів підприємства і доступне, виходячи з наявних ресурсів.

5. Ресурс прав. З розвитком цивілізації, виснаженням природних ресурсів і підвищенням цінності для бізнесу матеріальних активів різко зросла роль ресурсу прав. Цей ресурс містить у собі права на використання патентів, ліцензії і квоти на використання природних ресурсів, а також експортні квоти, права на користування землею. Використання цього ресурсу дозволяє підприємству прилучитися до передових технологічних розробок, не проводячи власних дорогих наукових досліджень, а також одержати доступ до не загальнодоступних можливостей розвитку бізнесу [5, с.124].

 

 

 

Список використаної літератури

1.            Коваленко Г.А. Конспект лекций по курсу "Менеджмент машиностроительного производства". - ДГМА, 2005. - 68 с.

2.            Лифиц И.М. Теория и практика оценки конкурентоспособности товаров и услуг. - 2-е изд. доп. и испр. - М.: Юрайт - М, 2005. - 224 с.

3.            Методика определения предельной цены на машины и оборудование производственного назначения. - Краматорск: НКМЗ, 2004. - 10с.

4.            Нємцов В.Д., Довгань Л.Є., Сініон Г.Ф. Менеджмент організацій: Навч. посібник. – К: ТОВ “УВПК “ЕксОб”, 2003. - 243 с.

5.            Яременко О. Ф. Управління економічною безпекою як необхідна умова конкурентоспроможності машинобудівних підприємств / О. Ф. Яременко // Вісник Хмельницького національного університету.