Планування і забудова територій за законодавством України: співвідношення громадських і приватних інтересів

Заводовська М.О,

студентка ЕПФ ОНУ імені І.І. Мечникова

При реконструкції, тобто – при плануванні і забудові територій, на яких вже існує забудова і проживає певне населення, можливе виникнення конфліктних ситуацій, пов’язаних із розбіжністю поглядів органу місцевого самоврядування, забудовника і населення території, що підлягає реконструкції, щодо майбутньої долі цих територій.

Важливою новелою законодавства України є встановлення порядку врахування громадських і приватних інтересів при плануванні і забудові територій. Цей порядок передбачений розділом IV¹ Закону України «Про планування і забудову територій» (ст.ст. 30²-30⁷) і дістав назви «громадське обговорення». Він передбачає низку заходів, що їх повинні вжити органи місцевого самоврядування при плануванні і забудові територій із тим, щоб надати можливість громадськості заявити пропозиції та зауваження виходячи із своїх інтересів, а також встановлює механізм врахування цих інтересів. Громадському обговоренню підлягають проекти місцевих правил забудови та містобудівної документації (далі – документація), причому їх затвердження без громадського обговорення забороняється, а матеріали громадського обговорення стають невід'ємною складовою документації.

Діюче законодавство передбачає публічність розробки документації. Місцева рада оприлюднює у засобах масової інформації, а також шляхом розміщення на офіційному веб-сайті (за наявності) рішення про початок розроблення документації, а згодом, після завершення розроблення –відповідні проекти шляхом публікації повідомлень про проведення їх громадського обговорення, про заплановані інформаційні заходи (презентації, прилюдне експонування, телевізійні програми, публічні конференції, «круглі столи») та через поширення проектів у друкованому вигляді у формі інформаційного пакета чи брошури.

Також, місцева рада зобов'язана інформувати громадськість через місцеві засоби масової інформації про прогнозовані правові, економічні та екологічні наслідки впровадження документації.

Повідомлення про громадське обговорення проектів документації є підставою для подання пропозицій (зауважень) громадськості. Вони можуть бути заявлені як до початку проведення громадських слухань, так і під час їх проведення, мають містити обґрунтування і посилання на положення нормативних актів.

Громадські слухання є центральною подією громадського обговорення і полягають у публічних зборах осіб, інтересів яких стосується відповідна документація. У громадських слуханнях можуть брати участь:

· повнолітні фізичні особи, які проживають на території, щодо якої розробляється документація, або на території суміжній з нею;

· юридичні особи, приміщення яких розташовані на території, щодо якої розробляється документація, в особі їх повноважних представників;

· власники та користувачі земельних ділянок, розташованих на території, щодо якої розробляється документація, та на суміжній з нею;

· представники громадських організацій, органів самоорганізації населення, діяльність яких поширюється на відповідну територію;

· замовники та розробники документації;

· посадові особи відповідного органу місцевого самоврядування;

· народні депутати України, депутати відповідних рад.

Учасники слухань підлягають реєстрації.

На громадських слуханнях розробники документації викладають основні її положення та проблемні питання, представники громадськості висловлюють свої пропозиції (зауваження), ставлять запитання розробникам, представникам місцевого самоврядування та висловлюють свою думку. Також на громадських слуханнях обираються представники громадськості до погоджувальної комісії.

Взагалі до складу погоджувальної комісії входять: посадові особи відповідного органу місцевого самоврядування; органів земельних ресурсів, містобудування та архітектури, охорони культурної спадщини природоохоронних, санітарно-епідеміологічних та інших органів, залежно від виду проектної документації; представники професійних об'єднань та спілок, архітектори, науковці; уповноважені представники громадськості, які обираються на громадських слуханнях. Кількість представників громадськості має становити не менше 50% і не більше 70% загальної чисельності комісії. Головою погоджувальної комісії є посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, яка головує на громадських слуханнях.

Результати слухань оформлюються протоколом. Спірні питання фіксуються у протоколі із мотивованим посиланнями на нормативно-правові акти обґрунтуванням члена погоджувальної комісії.

Погоджувальна комісія протягом двох тижнів після її створення розглядає такі спірні питання, зафіксовані у протоколі та ухвалює рішення про врахування або мотивоване відхилення цих пропозицій (зауважень).

Урегульовані погоджувальною комісією спірні питання є підставою для внесення змін до проекту відповідної документації. Утім, Закон не встановлює чіткої процедури розгляду спірних питань погоджувальною комісією, при цьому, у разі неспроможності погоджувальної комісії врегулювати спірні питання, остаточне рішення приймає відповідний орган місцевого самоврядування.

Це є суттєвим недоліком, оскільки знецінює усю процедуру врахування громадських і приватних інтересів при плануванні і забудові територій.

На нашу думку, Закон повинен покладати функцію розв’язання спірних питань виключно на погоджувальну комісію і передбачати дієву і зрозумілу процедуру вирішення нею спірних питань щодо планування і забудови територій.