Мороз М.В. Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Мороз О.В. Навчально-науковий інститут права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ СТОРІН ДОГОВОРУ ОРЕНДИ МАЙНА ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ ЗА НЕВИКОНАННЯ АБО НЕНАЛЕЖНЕ ВИКОНАННЯ СВОЇХ ОБОВ’ЯЗКІВ

Передача майна державних підприємств в оренду зачіпає економічні інтереси багатьох суб'єктів. Із|із| цим пов'язана множинність і гострота конфліктів, що виникають при укладенні договорів оренди майна державних підприємств і виконання зобов'язань, які ґрунтуються на них. Досить часто|часто| орендодавці необгрунтовано ухиляються від укладення договору оренди, втручаються в господарську діяльність орендарів|орендаторів|. Також зі сторони цієї категорії суб'єктів орендних правовідносин|правостосунків| виникають спроби однобічної|односторонньої| відмови від договору або його зміни. Нерідко|незрідка| і орендарі|орендаторі| не виконують, або виконують неналежним чином перейняті на себе обов'язки.

Для того, щоб забезпечити стабільність орендного правовідношення, забезпечити належне виконання сторонами своїх обов'язків, а, також, відновити, порушене боржником, право кредитора в орендному зобов'язанні, відновити його майнове положення|становище|, що постраждало від порушення його права, застосовується механізм відповідальності за договором оренди майна державних підприємств.

Проблематика цивільно-правової відповідальності досліджувалася ученими-юристами в самих різних аспектах. Фундаментальні дослідження в цій області були проведені О.С. Іоффе [1], Г.К. Матвєєвим [2], Б.С. Антімоновим [3; 4], Н.С. Малєїним [5; 6], В.П. Масловим [7], Ф.Л. Рабіновичем [8], В.К. Райхером [9] та іншими ученими.

Але питання відповідальності за договором оренди майна державних підприємств не було досліджено в достатній мірі.

Договір оренди майна державних підприємств є|з'являється| одним із підвидів цивільно-правових договорів. Тому на нього в повному|цілковитому| обсязі|обсязі| поширюються|розповсюджуються| принципи, підстави і умови застосування|застосування| відповідальності, передбачені цивільним|громадянським| законодавством для договірних зобов'язань.

За невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому|односторонньому| порядку|ладі|, сторони несуть відповідальність, встановлену|установлену| законодавчими актами України і договором (стаття 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»[10]). Законодавством України, встановлені|установлені| наступні|слідуючі| правові наслідки за порушення зобов’язань, у тому числі і орендних: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України [11]).

Важливою|поважною| особливістю майнової відповідальності в цивільному|громадянському| праві є можливість|спроможність| встановлення відповідних заходів не лише|тільки| в законі, але і угодою сторін.

На жаль, доводиться констатувати факт відсутності в законодавстві положення|становища| про стягнення неустойки (штрафу, пені) за конкретні порушення сторонами орендного правовідношення своїх обов'язків. Як форма відповідальності сторін за договором оренди, неустойка може застосовуватися лише в тих випадках, коли її застосування|застосування| обумовлене в договорі.

На практиці поширені такі порушення, для запобігання|попереджати| яким потрібне встановлення заходів майнової відповідальності. Загроза|погроза| стягнення збитків досить часто|часто| виявляється|опиняється| недостатньо ефективною мірою, оскільки виявляється|опиняється| украй|надто| важко, а в деяких випадках і просто неможливо визначити конкретний розмір збитку|шкоди| від правопорушення. Мова йде про такі неналежні дії, як ухилення від укладення|ув'язнення| договору оренди, затримка передачі відповідного майна і так далі. Відсутня можливість|спроможність| передбачити санкції за них в договорі між сторонами, оскільки порушення допускаються до| укладення|ув'язнення| або на стадії укладення договору.

Досить часто|часто| перешкоди розвитку орендних відносин створюються з боку державних органів. Вони виражаються|виказують| в ухиленні від укладення|ув'язнення| договору оренди, порушенні встановлених|установлених| Законом строків розгляду відповідних пропозицій|речень|, що надходять|надходять| від потенційних орендарів|орендаторів| і так далі.

Передбачене Законом право зацікавленої особи|лиця| звертатися з позовом до суду, господарського суду про те, щоб зобов'язати|зобов'язувало| орендодавця укласти договір в більшості випадках дозволяє зацікавленій особі|лицю| добитися необхідного результату. Проте|однак| воно не дає можливості|спроможності| усунути багаточисельні|численні| порушення порядку|ладу| і строків укладення договорів, що допускаються відповідними орендодавцями.

Як міра, яка стимулює орендодавців своєчасно розглядати|розглядувати| проекти договорів оренди, що надходять|надходять| від заявників, доцільно встановити штрафну відповідальність за необгрунтовану|необгрунтовану| затримку укладення|ув'язнення| або ухилення від укладення|ув'язнення| договорів, у певній сумі за кожен день прострочення. Ця сума підлягає стягненню на користь орендаря|орендаторя|, права якого порушені.

Так, зокрема, орендодавець несе відповідальність за невиконання суб'єктивного обов'язку з передачі майна у строк. У разі невиконання зобов’язання передати майно у користування орендареві, останній має право вимагати відбирання об'єкту оренди у орендодавця і передачі його йому [12, С. 280], а також відшкодування збитку, заподіяного затримкою передачі, або відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитку, заподіяного йому невиконанням договору оренди.

Однотипним є і порушення орендарем обов'язку по внесенню орендних платежів своєчасно і в повному обсязі. Як показує практика, невиконання або неналежне виконання орендарем цього обов'язку є одним із найбільш поширених порушень орендного зобов'язання. Виконання обов'язку з внесення орендної плати в сучасних умовах (інфляції і неплатежів) особливо важливе для орендодавця. У разі невиконання цього обов'язку орендарем орендодавець має право вимагати відшкодування збитків (ст.611 ЦК України [11]), стягнення з орендаря неустойки, пені, штрафу якщо вони були встановлені в договорі, вимагати реального виконання зобов'язання. Слід зауважити, що практика показала, що більшість позовів орендодавців до орендарів були пов'язані з порушенням останніми обов'язку з внесення орендної плати. З них більшість складали позови про розірвання договору оренди внаслідок невиконання обов'язку орендарем з внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі, і примусовому стягненні з нього орендної плати. Право на заявлення вимог про розірвання договору оренди і вимагати повернення речі орендодавець набуває у тому випадку, якщо орендар не вніс плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд (ст. 782 ЦК України [11]).

Орендар|орендатор| все ж |все же таки|повинен нести відповідальність за невнесення в строк орендної плати. Оскільки визначити розмір збитків, які виникли у орендодавця, в цих випадках дуже складно, доцільно встановити в законодавстві норму, що встановлює сплату|виплату| неустойки (у вигляді пені) за подібні правопорушення.

Необхідно також відзначити, що у тому випадку, коли в якості орендодавця виступає ФДМ України, його відділення і представництва, орендна плата вноситься до бюджету. При цьому її внесення здійснюється орендарем. Проте ця обставина не дає жодних підстав розглядати даний обов'язок орендаря як податкове правовідношення, оскільки підставою його виникнення є цивільно-правовий договір оренди. Внаслідок цього є неприпустимим застосування до орендованого підприємства за несвоєчасну сплату орендних платежів штрафів, встановлених законодавством за порушення податкової дисципліни. Характер міри відповідальності повинен відповідати правовій природі забезпеченого нею зобов'язання. Досить часто|часто| орендарі|орендаторі| переймають на себе за договором зобов'язання виробництва певної продукції в погоджених|узгоджених| обсягах|обсягах|. Виконання угоди з цих питань також доцільно підкріплювати заходами відповідальності.

Поряд із|поряд із| застосуванням|застосуванням| неустойки (штрафу, пені) зі сторони, що допустила|припустилася| порушення зобов'язання, можуть бути стягнуті збитки. Як правило, по відношенню|ставленню| до|із| збитків неустойка носить заліковий характер, тобто збитки підлягають відшкодуванню лише в частині|частці|, не покритою неустойкою. Договором може бути передбачене інше співвідношення неустойки і збитків.

До категорії поширених порушень з боку орендаря|орендаторя| відносяться також втрата або погіршення його якості в результаті|внаслідок| неналежного використання. Орендар|орендатор| несе відповідальність за шкоду, заподіяну|спричиняти| орендованому майну в результаті|внаслідок| безгосподарного ставлення|ставлення| до нього. Так, із|із||змісту| ст. 779 ЦК України [11] випливає, що наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.

Звідси випливає|прямує| висновок|висновок|, що вина|вина| орендаря|орендаторя| в погіршенні майна презюмується| і на ньому лежить обов'язок по доведенню її відсутності.

Орендар|орендатор| також несе відповідальність за шкоду, заподіяну|спричиняти| орендованому майну діями його працівників, оскільки вина|вина| працівників - це вина|вина| орендаря|орендаторя|.

Розмір збитків, викликаних|спричиняти| погіршенням орендованого майна, визначається у розмірі вартості робіт, необхідних для його відновлення.

У тому випадку, якщо|у тому випадку , якщо| міра|ступінь| зносу об'єкту оренди перевищує норму зносу, орендар|орендатор| несе відповідальність перед орендодавцем, якщо не доведе що знос стався з об'єктивних причин.

Основним засобом|коштом| боротьби з подібного роду порушеннями є стягнення заподіяних|спричиняти| збитків.

Орендар несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки|тільки| своїм майном. Оскільки суб'єктами орендного зобов'язання виступають|вирушають| фізичні особи - підприємці, що володіють дієздатністю|дієспроможний| в повному|цілковитому| обсязі|обсязі|, а також юридичні особи, які відповідають за своїми зобов'язаннями майном, що належить їм. На орендоване майно стягнення не може бути накладено.

У Законі України «Про оренду державного та комунального майна» [10] окремо обумовлюється відповідальність орендатора| у разі|у разі| його банкротства|банкрутства|. Зокрема, ст.30 встановлює положення|становище|, відповідно до якого “у разі|у разі| банкротства|банкрутства| орендаря|орендаторя| він відповідає за свої борги|обов'язках| майном, яке належить йому на праві власності, відповідно до законодавства України”.

Відповідальність орендаря|орендаторя|, визнаного банкротом, поширюється|розповсюджується| на його майно, що належить йому на праві власності, і, як вже було відзначено, не зачіпає майна, яким він володів і користувався за договором оренди. Воно не підлягає продажу ліквідною комісією, а повертається орендодавцеві. У тому випадку, якщо|у тому випадку , якщо| майно повернене орендодавцеві в гіршому стані|стані|, ніж це обумовлено договором оренди і нормально необхідним використанням, а також, якщо є інші підстави покладання відповідальності на орендаря, орендодавець має право поряд з|поряд із| іншими кредиторами пред'явити до орендаря-банкрота свої вимоги.

Орендар-банкрот відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном. Як вже було відмічено, в цьому полягає принцип самостійної майнової відповідальності юридичної особи. Якщо орендарем|орендаторем| є господарське товариство|товариство|, у тому числі і створене членами трудового колективу державного підприємства, його структурного підрозділу, відповідальність учасників такого товариства|товариства| своїм майном залежить від виду|виду| товариства|товариства|. Так, учасники акціонерних товариств|товариств| і товариств|товариств| з|із| обмеженою відповідальністю, вкладники командитних товариств|товариств| відповідають за їх боргами|обов'язках| в межах своїх вкладів|внесків|. Відповідальність учасників повних|цілковитих| товариств|товариств| і повних|цілковитих| учасників командитного товариства|товариства| поширюється|розповсюджується| на все їх майно, на яке за чинним законодавством може бути звернене стягнення. Інші юридичні особи -| орендарі|орендаторі| відповідають при їх визнанні|зізнанні| банкротами відповідно до своїх засновницьких|установчих| документів і чинного законодавства. Загальні|загальні| правила відповідальності юридичних осіб поширюються|розповсюджуються| також і на державні підприємства, які виступають в якості орендодавця.

Отже, будучи заходами цивільно-правової відповідальності, наведені вище правові засоби виступають і в інших значеннях. Вони є також і способами захисту прав, а неустойка (штраф, пеня) виступають ще і як спосіб забезпечення виконання зобов'язань. У сукупності їх функцій, вони є одним із головних інструментів зміцнення договірної дисципліни, що, у свою чергу, представляє важливий резерв піднесення економіки, прискорення перетворень в господарській і соціальній сферах.

Список літератури: 1. Иоффе О.С. Ответственность по советскому гражданскому праву / О.С. Иоффе. - Л.: ЛГУ, 1955. - 311 с. 2. Матвеев Г.К. Вина в советском гражданском праве / Г.К. Матвеев. - К.: Киевский университет, 1955. - 308 с. 3. Антимонов Б.С. Основания договорной ответственности социалистической организации / Б.С. Антимонов. - М.: Госюриздат, 1962. - 175с. 4. Антимонов Б.С. Гражданско-правовая ответственность за вред, причиненный источником повышенной опасности / Б.С. Антимонов. - М.: Юрид. лит., 1952. - 294 с. 5. Малеин Н.С. Имущественная ответственность в хозяйственных отношениях / Н.С. Малеин. - М.: Наука, 1968. - 207 с. 6. Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность / Н.С. Малеин. - М.: Юрид. лит., 1985. - 192 с. 7. Маслов В.Ф. Обязательства из причинения вреда: Учебное пособие / В.Ф. Маслов. - Харьков, 1961. - 103 с. 8. Рабинович Ф.Л. Вина, как основание договорной ответственности предприятия / Ф.Л. Рабинович. - М.: Юрид. лит, 1975. - 168 с. 9. Райхер В.К. Правовые вопросы договорной дисциплины в СССР / В.К. Райхер. - Л.:ЛГУ, 1958. - 267 с. 10. Про оренду державного та комунального майна: Закон України в редакції Закону № 98/95-ВР від 14.03.95 р. // Відом. Верховн. Ради України. - 1995. - № 15. - Ст. 99. 11. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40. - Ст. 356. 12. Шемшученко Ю.С. Правова охорона кооперативної власності / Ю.С. Шемшученко //Кооперативне право: Підручник для кооперат., сільськогосп., економ., юрид. вищих навчальних закладів і фак. /за ред. В.І.Семчика. - К.: Ін Юре, 1998. - C. 273-294.