Бабалюк Надія Степанівна

Науковий керівник: Балахтар В. В.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Шляхи подолання конфліктності в українських сім’ях

На сучасному етапі розвитку суспільства гостро постала проблема зростання конфліктності в українських сім’ях, спричинена умовами нашого сьогодення, що, в свою чергу, підриває стабільність інституту сім’ї в Україні. Суспільна цінність та його значимість обумовлена «виробництвом і відтворенням» безпосередньо життя, вихованням дітей, формуванням їх індивідуальної свідомості. Дезорганізація сім’ї, зниження її ролі у життєдіяльності суспільства, поява сімейних конфліктів зумовлюють зниження дітонародження, катастрофічне збільшення розлучень, появу випадків насилля, зростання злочинності тощо.

Причинам виникнення конфліктів, напруженості в сімейних стосунках, непогодженню, які призводять до дезорганізації сімейного життя, присвячено багато наукових праць зарубіжних авторів Е. Берна, М. Боуена, П. Ватславіка, С. Гордона, Н. Давідсона, В. Кемплера, С.Мінухіна, В. Сатіра, вітчизняних науковців М.І. Алексєєвої, Т.В. Говоруна, С.В. Дворняка, В.І. Зацепіна, Т.С. Кириленко, С.В. Ковальова, О.С. Кочаряна, М.М. Обозова, запропоновано нові методи, принципи, напрямки і шляхи вирішення цієї проблеми.

Міжособистісні стосунки чоловіка та дружини у сім’ї, що є первинною клітиною соціальних груп, класів, соціального інституту чи соціальної структури будь-якої країни можуть зазнавати постійних змін на різних етапах подружнього життя: у перші місяці спільного життя; у період народження дітей, особливо першої дитини; на етапі їх виховання у середньому віці шлюбу; у період старіння. Тому практично жодна сім'я не обходиться без конфліктів. Адже життя більшості людей так чи інакше пов'язано з сім'єю -- своєрідним мікросвітом, де переплітаються складні економічні, політичні, психологічні, ідеологічні, фізіологічні та інші соціальні проблеми чи конфлікти [5].

Зокрема, причинами виникнення конфліктів можуть бути:

- незадоволення потреби у визнанні, значимості власного «Я», посяганні на почуття гідності з боку партнера, його зневажливе ставлення;

- незадоволення сексуальних потреб одного або обох партнерів;

- боротьба за лідерство в сім’ї;

- недолік позитивних емоцій: відсутність ласки, турботи, уваги, розуміння зі сторони одного із членів подружжя;

- психологічне відчуження чоловіка і дружини;

- пристрасть чоловіка, дружини чи обох до алкогольних напоїв, наркотиків, азартних ігор та інших захоплень, які породжують марнотратство;

- розбіжності фінансового характеру, надмірні потреби одного із подружжя; - у зв'язку з домашнім благоустроєм, розподілом праці в сім'ї, веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми;

- тяжке матеріальне становище сім’ї;

- різні інтереси, смаки щодо проведення вільного часу тощо [4].

Варто зазначити, що наявність конфліктів ще не свідчить про неблагополучність сім'ї. Часто вони сприяють порозумінню подружжя. Серйозні проблеми виникають тоді, коли конфлікти набувають затяжного, хронічного характеру і мають негативні наслідки для членів сім'ї. Установка на уникнення конфліктів є нераціональною і, загалом, шкідливою, особливо, їх недооцінка. Стійкі й невирішені конфлікти зумовлюють постійну напруженість в сім'ї, спричинюють її дезорганізацію та розпад.

Серйозним випробуванням для українських сімей є проблема працевлаштування в Україні та низька заробітна плата, що змушує наших громадян шукати роботу за кордоном. За останніми даними Держкомстату на заробітках, перебуває від 5 до 7 мільйонів українців[6]. А це розбиті сім’ї, покинуті напризволяще діти, загублені долі, знецінення праці, формування думки, зокрема у молодого покоління, про те, що достатній рівень життя можна забезпечити лише шляхом працевлаштування за кордоном.

Характерним проявом кризи сучасної сім'ї є висока розлучуваність шлюбних пар. В Україні серед жінок віком від 25 до 29 років кількість розлучень сягає 43,9 %, у чоловіків цього віку – 25,1%. Серед жінок віком від 30 до 34 років розлучень вже менше (18,2 %). Зі всіх розлучень 40 % подружніх пар прожили разом менше чотирьох років [3].

Слід відзначити, що негативними соціальними наслідками розлучення є:

- більша частина розлучених чоловіків і жінок тривалий час не мають загалом змоги чи бажання вступити у повторний шлюб, а чимало розлучених жінок, які мають дітей, зовсім не вступають у шлюб;

- можливості дітонародження розлучених жінок залишаються нереалізованими, що негативно впливає на процеси розширеного відтворення населення;

- збільшується кількість неповних сімей, у яких дитина виховується одним із батьків, а це негативно впливає на її виховання;

- обставини, які призводять до розлучення, спричиняють нервові розлади, захворювання як у батьків, так і в дітей;

- складною соціально-психологічною проблемою стає самотність [2, с.64].

Подолання подружніх конфліктів шляхом розлучення є дуже негативною формою вирішення конфліктних ситуацій. Хоча багато в чому розлучення приносить звільнення від проблем, що нагромадилися, але дуже часто воно не задовольняє інтереси всіх сторін, особливо болісно це переживають діти, а саме: вони часто відчувають провину, самоприниження, злість, образу, зазнають соціальної депривації, тобто позбавлення або обмеження матеріальних, духовних ресурсів, необхідних для розвитку особистості [1, с.410].

Таким чином, основними шляхами попередження конфліктів є побудова сімейних відносин на засадах рівноправності, взаємної відповідальності, довіри і пошани. Найбільш поширеними способами вирішення конфліктів є досягнення компромісу і взаємна домовленість. Важливе значення має обговорення проблеми, встановлення причин конфлікту, основних винуватців, досягнення певної згоди.

Рекомендації українських соціологів по профілактиці конфліктних ситуацій:

- не прагніть до перемоги в конфлікті, оскільки ваша перемога - це поразка іншого члена сім’ї;

- намагайтеся не пам’ятати про суперечку. Спеціалісти стверджують, чим швидше забувається погане, тим щасливіша сім’я. Найнебезпечнішим для сім’ї, її благополуччя є накопичення образ, «гріхів», помилок тощо.

- не робіть зауважень одне одному в присутності інших;

- не перебільшуйте власні здібності й досягнення, не вважайте себе завжди й у всьому правим;

- будьте уважними, умійте слухати;

- відкладіть «дискусію», поки не заспокоїтесь. Якщо є претензії до когось із членів сім’ї, поговоріть з ним, коли охолонете;

- намагайтеся зупинити спалах гніву, перш ніж почнете говорити.

На нашу думку, незважаючи на всі зазначені шляхи вирішення конфліктів, важливу роль у створенні сприятливих умов для належного здійснення сім’єю своїх соціальних та демографічних функцій відіграє держава. Проте, очевидно, що для українських можновладців зміцнення та підвищення ролі інституту сім’ї в Україні не є пріоритетним, адже їхню свідомість вже давно затьмарила боротьба за основні ресурси в країні. Таким чином, державна політика у соціальній сфері повинна сприяти кожній пересічній українській сім’ї, допомагаючи їм у вирішенні сімейних проблем.

Отже, можна зробити висновок, що для оптимізації шлюбно-сімейних відносин суспільству необхідно вирішувати низку соціальних питань, але багато залежить і від самих людей. Стабільність шлюбу, сім'ї значною мірою залежить від їх волі, прагнення досягнення щастя, успіху в шлюбі, вироблення особистісної установки щодо терпимості партнера, членів сім'ї.

Список використаної літератури:

1. Гордяненко В.Г. Соціологія: Підручник / За ред. В.Г. Городяненка. – К.: ВЦ «Академвидав», 2008. – 544с.(Альма-матер)

2. Гридковець Л.М. Підготовка особистості до майбутнього шлюбу засобами сучасної школи / Л.М. Гридковець // Вісник КІБіТ. – 2010. – №1. – С.64-68

3. Кіхно Леся, керівник прес-служби Народної Партії : опубліковано в газеті «Народна» від 17 травня 2008 року

4. Соціологія – Теремко: Соціальні фактори кризи сучасної сім’ї та проблеми оптимізації шлюбно-сімейних відносин http://slv.com.ua/bookz/138/3915.html

5. Піча В.М. Соціологія: загальний курс. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України. - К.: Каравела, 2000. - 248 с.

6. http:// www.ukrstat.gov.ua