Поліщук О.М., Банарь А.Ю

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

м. Чернівці

Роль щастя, як моральної цінності у житті особистості.

У системі людських цінностей моральність займає особливе місце. У житті людини моральні цінності відіграють важливу роль, певними цінностями люди керуються як внутрішньо так і зовнішньо щодня, до них відносять добро і зло, сенс існування, щастя, саме вони і визначають найважливіші характеристики особистості. Феномен щастя досліджується вже багато років, такі дослідники як Е.Фром, М.Аргайл, З.Фрейд, Е.Дінер, М.Селігман, Д.А.Леонтьєв , В.А.Петровский та ін. зосереджують на ньому особливу увагу.

Формування моральних норм, принципів, традицій знаменує собою перехід від стихійних форм регулювання поведінки і взаємовідносин до впорядкованих, свідомо регульованих. Моральні уявлення людини, які формувалися протягом століть, знайшли відображення у таких категоріях, як добро, зло, справедливість, совість, обов'язок, сенс життя, щастя, любов, у моральних нормах і принципах, що регулюють стосунки людей [2].

Особливе місце займають духовно-моральні цінності. Будучи компонентом духовності, вони мають величезний вплив на об'єктивну реальність, і головним чином, на соціальний світ [4].

Духовно-моральні цінності детермінують поведінку людей, у чому і визначають їх міжособистісні, групові та соціальні взаємостосунки. Через них здійснюється орієнтація на загальнолюдські цінності. Вони взаємопов'язані, і здійснення однієї з них впливає на «матеріалізацію» інших. Всі вони в реальній дійсності проявляються у будь-якому соціумі, хоча не відображають повною мірою всю суть цих цінностей у практичній діяльності людей.

Прагнучи до задоволення, що приносять духовно-моральні цінності, людина формує свої творіння по законом моральності і краси, в цій своїй діяльності вона сама стає гармонійною, досконалішою, духовно багатшою. Духовно-моральні цінності зближують її з іншими людьми через співпереживання прекрасного і морального, нагадують про існування загальнолюдських цінностей, які виступають своєрідною формою комунікації, діалогу [4].

На нашу думку така моральна цінність як щастя займає не аби яке місце у житті особистості. Е. Фром розглядаючи щастя як цінність стверджував, що це показник того, що людина знайшла відповідь на проблему людського існування, а, значить, і єдності зі світом, і цілісності свого «Я». Щастя часто вважають прямою протилежністю горя чи страждання. Фізичні і душевні страждання – частина людського існування, і їх неминуче доводиться переживати. Уберегти себе від горя будь що не будь можна тільки ціною повної відчуженості, що виключає можливість відчувати щастя. Таким чином, протилежністю щастя є не горе і страждання, а пригніченість, що виникає в результаті внутрішньої безплідності та неплодотворного [5].

Щастя – єдиний чинник людського досвіду, який складається принаймні з трьох незалежних компонентів: задоволеність життям, позитивні емоції і відсутність негативних емоцій. М. Аргайл вважає, що щастя може приймати різні форми. Це і сильне збудження, яке відчувають ті, кому до душі галасливі і хвилюючі громадські заходи, і тихе щастя тих, кому доставляють більше задоволення спокійні, відокремлені заняття. Щастя залежить від об'єктивних умов, наприклад сімейного стану та соціального статусу. Пов'язане воно також і з способом мислення, думок, з тим, як ми дивимося і сприймаємо світ [1].

Важливе джерело щастя – дозвілля. Це єдине, що в найбільшій мірі піддається індивідуальному контролю. Існує декілька теорій, що пояснюють мотиви улюблених занять. Дуже часто головним мотивом стає прагнення зануритися в соціальні відносини, реальні або уявні. Психологи розгублені перед величезною популярністю телебачення, бо любителі дивитися телевізор демонструють дуже низькі показники задоволення від цього заняття, стверджуючи до того ж, що часто засинають під час перегляду програм та передач. Проте телебачення може надавати і позитивний вплив, що, наприклад, відноситься до соціально ізольованих людей [1].

«Схильність» до щастя деякою мірою обумовлена генетичними чинниками, але очевидно, що щастя пов'язане і з деякими особистісними властивостями. Ряд їх має вроджений характер, що, втім, не означає ніби міру людського щастя не можна змінити. Одна з найбільш важливих властивостей особистості – екстраверсія; її можна підсилити регулярними позитивними переживаннями, що виникають при спілкуванні з друзями і на роботі. Інші особистісні властивості (наприклад, соціальні навички) піддаються тренуванню. Екстраверти, як правило, щасливіше інтровертів і відчувають більше позитивних емоцій. Оскільки це тільки статистичний взаємозв'язок, зрозуміло, що існують і щасливі інтроверти, тільки от щастя своє вони черпають з інших джерел. Індивіди, що відрізняються емоційною стійкістю, як правило, щасливіші за тих, кому властивий сильно виражений нейротизм або хто відчуває більше негативних емоцій [1].

Із щастям також пов'язані деякі когнітивні аспекти особистості, які можна назвати стилями мислення. Серед них такі характеристики як внутрішній контроль, життєрадісність, висока самооцінка і наявність мети в житті. Всі ці аспекти корелюють з показниками щастя; цей взаємозв'язок настільки сильний, що його можна вважати окремими сторонами щастя.

У своїй книзі «Нова позитивна психологія» Селігман Мартін виводить формулу щастя: Щ = І + О + В (щастя = індивідуальний діапазон + зовнішні обставини + вольовий контроль ) де, І - індивідуальний діапазон, генетично зумовлений рівень щастя, який залишається відносно стабільним протягом життя і, до якого ми повертаємося незабаром після більшості значних подій в нашому житті. Він визначає щастя приблизно на 50%. О - це зовнішні життєві обставини (сім'я, діти, релігія, повсякденна діяльність), визначає щастя приблизно на 10%. В - чинники, що піддаються вольовому контролю, тобто свідомі, навмисні і потребують зусиль дії, які людина може вибрати для себе (визначають успіх на 40%) [3].

Як поняття моральної цінності, щастя за своїм об'єктивним змістом спирається на деякі загальні уявлення і закономірності щасливого життя, які присутні у досвіді й безпосередньо впливають на індивідуальні мрії, завдання, ідеали. В уявленнях про щастя перевагу має емоційний, почуттєвий бік моральної свідомості, що демонструє високий ступінь внутрішньої задоволеності людини всією своєю життєдіяльністю чи окремими її моментами на основі самореалізації особистих потреб і здібностей, інтересів і цілей, бажань та ідеалів. Задоволеність своєю роботою, радість спілкування з друзями, щастя сімейного життя тощо опосередковуються об'єктивною соціальною, моральною цінністю цих форм людського життя.

Отже, простір моральних цінностей досить широкий і включає в себе всі сфери життя й усі сфери зовнішніх соціальних стосунків особистості. Моральні цінності регулюють поведінку людини у її соціальному оточенні і деякою мірою визначають її задоволеність життям. Те, на скільки особистість задоволена життям визнає такий феномен, як щастя. Вчені зосереджують увагу на думці, що особливістю і характерною рисою щастя людини є її усвідомлення свого буття.

Список використаної літератури:

1. Аргайл М. Психология счастья.- СПб: Питер, 2003.- 271с.

2. Кузнецов В.Г., Кузнецова И.Д., Миронов В.В., Момджян К.Х. Философия: Учебник. - М.: ИНФРА-М, 2004. - 519 с.

3. Селигман Мартин Э. П. Новая позитивная психология: Научный взгляд на счастье и смысл жизни/ Перев. с англ. — М.: Издательство «София», 2006. - 368 с.

4. Духовно-нравственные ценности и их роль в жизнедеятельности человека// З. А. Хубиева Вестник: «Гуманитарные науки», №1 (11), 2004.

5. Фромм Э. Человек для себя / Пер. с англ. и послесл. Л. А. Чернышевой.- Мн.: "Коллегиум", 1992. - 253 с.