Клибанівська Т.М.

Вінницький національний аграрний університет

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ СТУДЕНТІВ ПІД ЧАС НАВЧАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ

Кожному викладачеві, який працює з аудиторією, для ефективного здійснення навчального процесу і для керування нею потрібні відомості про працездатність студентів протягом занять, про те, яке психічне навантаження вони виконують і як це відображається на їх стані. З іншого боку, інформація про свій стан потрібна і студентам, адже вони можуть використати її для самоуправління своєю навчальною діяльністю, для оптимізації розумового чи фізичного навантаження.

Так, в добовому циклі студент може перебувати в різних станах психічної напруженості, зокрема: монотонії, стресу, насичення, пересичення, натхнення, втоми, перевтоми та ін.

Переважання когнітивного чи емоційного компонентів у навчальному процесі визначає розвиток емоційної чи операційної напруги, а принцип, заснований на аналізі зміни психофізіологічної ціни діяльності, дозволяє розрізняти продуктивну і непродуктивну форми напруги.

Нервово-психічна напруга розглядається як загальна реакція організму при зміні стереотипу діяльності і найбільш різко проявляється при уявній або реальній загрозі життю або здоров'ю [ 3, 76].

М.С.Корольчук під психоемоційною напругою розуміє стан, який характеризується адекватною вираженістю емоційних реакцій, спрямованих на мобілізацію функцій для успішного виконання діяльності [ 2, 224].

Нижче автор зазначає, що синдром психоемоційної напруженості – це кордонний функціональний стан, який може призвести до розвитку психічної і психосоматичної патології (неврози, виразка шлунку та дванадцятипалої кишки, ішемічне захворювання серця, артеріальна гіпертонія) [2, 230].

Є.П.Ільїн вказує, що в стані напруги в першу чергу страждають складні дії та інтелектуальні функції: скорочується об’єм уваги, порушуються процеси сприймання і мислення, з’являються зайві неспрямовані дії, знижується об’єм пам’яті і елементарних мислительних операцій [1, 239].

Слід зазначити, що напруженість студента під час занять в університеті вивчено недостатньо. Актуальність та недостатня розробленість теми зумовили вибір предмета дослідження.

Нашим завданням було проведення дослідження, метою якого є виявлення функціональних станів студентів університету, що виникають на певних етапах здійснення навчального процесу. Зокрема, нас цікавило, чи змінюються психофізіологічні показники залежно від форми навчання у вищому навчальному закладі.

Вирішувалися наступні конкретні завдання:

1) дослідити і вивчити динаміку перебігу психічних станів студента протягом академічної години (аудиторне заняття);

2) простежити за зміною функціональних станів студентів на заняттях різних форм (зокрема, лекціях, семінарських заняттях).

Методика, обрана нами для проведення досліджень, відповідає всім вимогам. По-перше, показники, що з'являються у результаті експерименту, чутливі до зміни станів, дають можливість детально і точно їх фіксувати. По-друге, цей метод дає можливість одержати об'єктивні показники, адже переживання нами певного стану безпосередньо впливає на роботу серцево-судинної системи, зокрема змінює показники пульсу і артеріального тиску.

Експеримент проводився шляхом безпосереднього включення в процес навчання студентів. Було обрано довільно 3 групи студентів (близько 70 чол.) факультету менеджменту. Заміри показників здійснювалися електронним тонометром, що дає можливість за декілька секунд виміряти артеріальний тиск і частоту серцевих скорочень (пульс). Після проведеного інструктажу студенти виконували заміри самостійно. Показники вносили в спеціальні бланки, розроблені експериментатором, і роздані досліджуваним на весь період експерименту.

В ході інструктажу було запропоновано студентам проводити заміри протягом заняття (80 хв.): на початку, і далі чітко через кожних 20 хвилин. В результаті одержували 5 показників. Таким чином, ми сподівалися простежити динаміку зміни функціонального стану студента протягом всього заняття. Причому студенти здійснювали заміри на різних формах занять: лекційних, семінарських. Експеримент проводився близько півроку (1 семестр).

Аналіз результатів дослідження дав можливість простежити таку тенденцію.

Початок лекції характеризується емоційною напруженістю, активністю, збудженістю нервової системи, фіксуються психофізіологічні показники (середній артеріальний тиск – 130 мм. рт. ст., пульс – 95 уд\ хв.), до середини заняття ці показники різко падають (артеріальний тиск – 115 мм. рт. ст., пульс – 75 уд.\ хв.), і ще не значно знижуються до закінчення заняття (артеріальний тиск – 110 мм. рт. ст., пульс – 65 уд\ хв.).

Це можна пояснити великим об'ємом інформації, що потрібно опрацювати студенту, низькою його активністю на занятті. У деяких досліджуваних помічаємо наявність монотонії, що провокує сонливість, послаблення волі, гальмування гостроти уваги. При цьому розвивається неприємне емоційне переживання, яке супроводжується прагненням активізуватися. Як наслідок – поодинокі явища порушення дисципліни.

На окремих лекціях ця тенденція відсутня. Вміння викладача зацікавити темою викликає деяке пожвавлення, інтерес, монотонія відсутня, хоч показники теж поступово знижуються.

Результати одержаних даних на семінарських заняттях зображують таку динаміку перебігу функціональних станів. На початку заняття середні показники фіксують артеріальний тиск – 120 мм. рт. ст., частота серцевих скорочень – 65 уд.\ хв. В наступні 20 хв. з'являється розбіжність: в однієї категорії студентів показники підвищуються (артеріальний тиск – 130 мм. рт. ст., пульс – 80 уд.\ хв), в іншої навпаки – знижуються (артеріальний тиск – 110 мм. рт. ст., пульс – 70 уд.\ хв.). до кінця заняття напруженість знижується в обох категорій.

При опитуванні студентів показники різко підвищуються, після завершення відповіді стрімко падають вниз. В цьому випадку фіксуємо зміну емоційного напруження в бік посилення, активної мобілізації творчого та репродуктивного мислення.

У малочисельної групи досліджуваних осіб спостерігаємо стан психічного дискомфорту, викликаного тим, що при опитуванні студент виявляється непідготовленим до заняття. З'являється внутрішня тривога, нервово-психічна напруга, що призводить до фруструючої ситуації. Фізіологічні показники це чітко фіксують: стрімко зростає артеріальний тиск, збільшується пульс, з'являється сильне серцебиття, іноді – тремор.

Дослідження функціональних станів студентів на заняттях виявили ряд об'єктивних спостережень:

1) розумова працездатність студентів на семінарському занятті значно вища, ніж на лекції (активність, емоційний стан яскравіше вираженні);

2) загальна тенденція психофізіологічних показників на семінарських важче простежується, ніж на лекційних заняттях, хоча має такий характер: частота пульсу і артеріальний тиск тримаються на високій позначці значну частину заняття, і лише наприкінці повільно спадають;

3) має місце ряд індивідуальних особливостей студентів. Зокрема, в ході досліджень нами було виявлено, що в ситуаціях, що викликають нервово-емоційну напругу, продуктивність уваги та мислення у студентів з сильним типом нервової системи підвищується, а у студентів зі слабким типом – понижується. Але при прояві студентом інтересу до завдання, розбіжності менш виражені.

Література:

1. Ильин Е.П. Психофизиология состояний человека. – СПб.: Питер, 2005. – 412 с.

2. Корольчук М.С. Психофізологія діяльності / Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 400 с.

3. Наенко Н.И. Психическая напряженность. / Н.И.Наенко. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. – 112 с.