Секція: фізична культура і спорт:

проблеми, дослідження, пропозиції

Петренко В.І., Петренко І.І.

Житомирський державний технологічний університет

Особливості адаптації до фізичних навантажень

студенток першого курсу

Постановка проблеми та аналіз останніх публікацій. Необхідність підвищення ефективності фізичного виховання як засобу зміцнення здоров’я і підготовки молодих спеціалістів до майбутньої трудової діяльності загальновідома. Адже навчальна діяльність студентів вищої школи за останні роки настільки змінилася, що адаптаційні механізми не справляються із всіма навантаженнями [1]. Для вирішення цієї проблеми одні автори рекомендують збільшити кількість обов’язкових занять з фізичного виховання [6], інші – в зміні фізичних навантажень аеробно-анаеробного характеру [4], або навантажень чисто аеробного характеру [7], треті вважають необхідним включення елементів загартування [3], аутотренінгу [5]. При цьому упускається самий важливий факт – можливість перенесення та допустимості фізичних навантажень з урахуванням адаптаційних можливостей організму студенток, ступеня функціонування фізіологічних систем та рівня розвитку і вдосконалення рухових можливостей студенток з низьким рівнем фізичної підготовленості в процесі цілеспрямованого фізичного виховання.

Мета та організація дослідження. Метою дослідження було вивчення особливостей адаптації до фізичних навантажень студенток із послабленим здоров’ям.

Виклад основного матеріалу. Нові умови навчання, високі навчальні навантаження, великий об’єм, новизна і складність матеріалу, яким повинен оволодіти студент, висувають до організму підвищенні вимоги. Тому в процесі навчання створюються значні передумови для втоми студентів і внаслідок цього повинні спрацьовувати захисно-пристосувальні реакції. Як показують наші дослідження 70,2 % юнаків і дівчат до вступу в університет епізодично займалися фізичною культурою і спортом, у 36 % була низька рухова активність. Характерно, що більше 25 % дівчат зараховуються до вузів із незадовільною фізичною підготовкою, а біля 55 % студентів мають відхилення в стані здоров’я. І в результаті ми маємо те, що із числа студенток першого курсу 10,6 % відносяться до спеціальної медичної групи, 19 % до підготовчої, 3,8 % звільнені від занять з фізичного виховання. Треба відзначити, що багато із них страждають хронічними простудними захворюваннями, 20 % захворюваннями серцево-судинної системи, 7,2 % – захворюваннями видільної системи, 6,4 % – травної системи, 3,6 % захворюваннями органів дихання і 10,8 – іншими захворюваннями. Доведено, що більшість студенток приступають до навчання в вузі фізично не готові до цього виду діяльності. Ці дані узгоджуються з матеріалами інших досліджень [2].

У Житомирському державному технологічному університеті дослідження адаптації до фізичних навантажень студенток першого курсу проводилося на кафедрі фізичного виховання в два етапи. І етап – на початку навчального року (вересень); 2 етап – в кінці навчального року (травень) 2008-2009 н.р. В дослідженні приймали участь 138 першокурсників факультетів економіки і менеджменту та обліково-фінансового.

Для оцінки впливу занять фізичними вправами на адаптацію до фізичних навантажень використовували тестування по індексу Руфьє.

Зміст цього методу: 1. Після п’ятихвилинного відпочинку ЧСС або в спокої за 15 секунд відмічали показник (Р 1). Потім за 45 секунд виконуються 30 присідань і відразу вимірюється за 15 секунд (Р 2) і після першої хвилини відновлення також вимірюється пульс за 15 секунд (Р 3). Потім результат оцінюється за такою формулою: Індекс = (4х(Р1+Р2+Р3) – 200)/10.

Індекс Руфьє: менше 0 = «атлетичне серце»; 0,1-5 = «відмінно»; 5,1 – 10 = «добре»; 10,1 – 15 = «задовільно»; 15,1 – 29 = «незадовільно».

На перших практичних заняттях визначали показники серцево-судинної системи у студенток. В обстежених групах ЧСС в стані спокою була в межах фізіологічної норми. Після дозованого навантаження (30 присідань за 45 секунд) ЧСС була в діапазоні від 85 до 165 скорочень за хвилину. Показник приросту ЧСС після фізичного навантаження склав до 92 скорочень за хвилину, або від 7 % до 128 %.

Приблизно у 12 % обстежених студенток збільшувалася ЧСС на 30-38 %, у половини групи - в середньому на 50 %, у 16 % - на 65-70 %, у 8 % - на 75-80 %.

За результатами обстежень надзвичайно високий рівень адаптації до фізичних навантажень виявлено у 6 % студенток. Приріст ЧСС у них склав біля 90 %, а у 3 % він був рівний 130 %. Серед обстежених студенток тільки у 4 % виявлено незначне (до 10-15 %) збільшення ЧСС, що вказує на добрі адаптаційні здібності організму. Під час порівняння показників приросту ЧСС після фізичних навантажень в групах факультетів економіки і менеджменту та обліково-фінансового факультету значної різниці ми не виявили.

На основі отриманих показників серцево-судинної системи нами було встановлено, що етап адаптації до фізичних навантажень у студенток має тривалість не менше 3 місяців, при двох часових заняттях фізичними вправами в неділю. В цей період частота пульсу за хвилину при фізичних навантаженнях не перевищувала 90-130 ударів, на початку навчального року, і 90-140 – в кінці навчального року.

Основними засобами адаптації до фізичних навантажень були комплекси загально розвиваючих вправ, які направлені на розвиток всіх без виключення рухових якостей, не даючи перевагу розвитку тільки координаційним і швидкісним здібностям.

Після адаптації студенток досліджуваних груп до фізичних навантажень, йшов етап засвоєння основного програмного матеріалу. Перевага надавалася вправам на розвиток загальної витривалості, силовим і швидкісним якостям. При цьому, тривалий біг у повільному темпі ми збільшували до 30-35 хвилин з повільним зниженням загальної інтенсивності занять.

Для того, щоб правильно дозувати навантаження, ми пропонували бігати із годинниками в яких є секундна стрілка і вимірювати свій пульс. Виконували це поклавши пальці руки на шию спереду, на сонну артерію або на зап’ясток променевої артерії. Під час бігу пульс вимірюється на протязі 10 секунд, відразу після зупинки. Наприклад, студентки пробігли 1-2 круга. Зупинились і відразу, не втрачаючи часу, вимірюють пульс за 10 секунд.

Перший етап. На цьому етапі вимагаємо підтримувати пульс під час всього заняття бігом на рівні 18-20 ударів за 10 секунд. І якщо самий повільний біг супроводжується пульсом, який перевищує 20 ударів за 10 секунд, то бігун переходить на ходьбу.

Тактика цього бігу приблизно така: студентка пробігла 1-2 круга в повільному темпі, зупинилась і відразу вимірює пульс за 10 секунд. Якщо кількість ударів менша 18, то вона повинна прибавити в швидкості бігу, якщо більше 20 – біжить повільніше або переходить на ходьбу.

Студентки після декількох занять відразу запам’ятали темп бігу (чи ходьби), через кожні 2-3 круга зупинялися і перевіряли пульс. З часом вони навчилися визначати пульс по самопочуванню і зупинялися раніше. Перші два-три тижні бігали по 10 хвилин на кожному занятті, потім поступово збільшували цей час.

Другий етап. Десь з п’ятого тижня поступово підвищували навантаження за рахунок збільшення швидкості так, щоб під час бігу пульс дорівнював 22-24 ударів за 10 секунд ( а з часом доводили до 23-25 ударів за 10 секунд). Для самостійних завдань рекомендували бігати через день або три рази на тиждень.

На основі результатів дослідження було встановлено, що фізичні навантаження на початку трьох місяців занять за частотою 90-130 ударів пульсу за хвилину і 90-140 на наступних етапах, є адекватними функціональними можливостями більшої частини студенток із низьким рівнем фізичної підготовленості. А фізичні навантаження більше 150 ударів за хвилину для значної частини студенток можуть бути використані в оздоровчих цілях на першому році навчання.

За допомогою систематичного дослідження частоти серцевих скорочень у ході основного педагогічного експерименту встановлено, що пульс у стані спокою від періоду до періоду є різним. Так, на початку адаптації до фізичних навантажень у навчальних групах був у середньому 85 ± 3,0 і 87 ± 2,9 уд./хв. В кінці експерименту 73 ± 1,7 і 76 ± 2,6. Відмінності показників достовірні.

Необхідно відзначити, що помірна тахікардія на початку навчального року була у 38 % студенток, значна – у 26,2 %. В кінці навчального року, коли студентки спеціалізувалися в обраному виді фізичних вправ помірна тахікардія вище 80 уд./хв. спостерігалася у 8,6 % учасників.

Результати адаптаційного потенціалу показали, що серед 138 обстежених студенток на початку першого курсу навчання в вузі у 8 % обстежених виявлено добрий рівень адаптації, у 52,4 % - задовільний, а у 39,6 % виявили зрив адаптаційних механізмів. В кінці навчального року ці показники були наступними: 76,8 % – добрий, 18,8 % – задовільний, 4,4 % – незадовільний рівень адаптації студентів до фізичних навантажень.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки:

- у значної частини першокурсників спостерігається низький рівень адаптації до фізичних навантажень;

- проблема адаптації до фізичних навантажень вказує на необхідність відпрацювання комплексу засобів з колективної роботи основних функціональних систем організму в цілях підвищення адаптаційних здібностей студенток, попередження захворювань, підвищення результатів навчальної діяльності;

- необхідним є розроблення диференційованих навчальних програм з урахуванням віку та індивідуальних можливостей студенток;

- у подальшому увагу слід також звертати на навчання елементарним методам самоконтролю стану здоров’я, самооцінці функціональних станів, принципам планування індивідуальних тренувальних занять.

Список використаної літератури

1. Агаджанян Н.А. Адаптация и резервы организма / Н.А. Агаджанян. – М.: ФИС, 1983.–262 с.

2. Агаджанян Н.А. Здоровье студентов / Н.А. Агаджанян. – М., 1997. – 200 с.

3. Аристомановская У.Г. Оздоровча спрямованість занять фізичною культурою на свіжому повітрі зі студентами 17-19 років / У.Г. Аристомановская, М.М. Балан // Матеріали другої Всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні проблеми оздоровчої фізичної культури та валеології в навчальних закладах України, Кіровоград, 1994. – С. 37-38.

4. Мальований А.В. Фізична активність як фактор зниження розумового стомлення студентів / А.В. Мальований // І Всеукраїнська науково-практична конференція “Здоров’я і освіта”. Частина ІІ, Львів, 1993.– С. 165-166.

5. Cемейчук А.А. Некоторые особенности обучения и применения модифицированных вариантов аутогенной тренировки и физических упражнений работниками умственного труда / А.А. Cемейчук, Т.В. Маматова // Научная конференция “Здоровье человека: технологии формирования здравостроителя в системе образования и здравоохранения Украины”: Сборник научных трудов. Вып. 2, Днепропетровск, 1995. – С. 77-79.

6. Середенко Е.В. Работоспособность студентов в условиях оптимального двигательного режима / Е.В. Середенко, А.В. Азаров // Тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні проблеми фізичного виховання в вузі. (Частина 1), Донецьк, 1995. – с. 46-47.

7. Фальков О.П. Оздоровча спрямованість засобів фізичної культури в заняттях із студентами спеціальної медичної групи / О.П. Фальков // Матеріали другої Всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні проблеми оздоровчої фізкультури та валеології в навчальних закладах України”, Кіровоград, 1994. – С. 71-74.