К.е.н. Сітковська А.О., к.с.-г.н. Пінчук З.В.

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет, Україна

Регулювання рівня конкурентоспроможності підприємства

Розвиток економіки і насичення ринку товарами споживацького попиту зумовлюють появу перед підприємствами проблеми виживання, утримання ринків збуту і зміцнення завойованих позицій в рамках швидкоплинного внутрішнього і зовнішнього середовища, тобто з проблемою конкуренції. Конкуренція спонукає до пошуку критерію в оцінці успішності підприємства – конкурентоспроможність.

Мета діяльності підприємства полягає в тому, щоб бути краще за інших учасників конкретного ринку за певною сукупністю показників діяльності, які більшою мірою задовольняють потреби споживачів. Боротьба за досягнення такої мети розгортається у зовнішньому середовищі на конкурентних умовах. Ці умови залежать від характеристики середовища і перш за все від наявності та обмеженості економічних ресурсів: капіталу, технологій, висококваліфікованого персоналу, інформаційного забезпечення тощо.

Розвиток науки з часом змінює масштаби і пропорції витрачених ресурсів, але незмінним залишається зміст механізму конкурентної боротьби, результативність якої визначає конкурентоспроможність підприємства. Конкурентоспроможність підприємства є складним, інтегральним показником, який формується під впливом багатьох факторів, що впливають на всі аспекти діяльності господарюючого суб'єкта.

Дійсно, ресурси підприємства, багато в чому визначають його потенціал, вирішальним чином позначаються на ефективності виробничої діяльності господарюючого суб'єкта та успішності його взаємодії з навколишнім середовищем. Стратегічне значення ресурсів полягає саме в тому, що їх необхідну наявність дозволяє розробляти оптимальну для підприємства програму розвитку і надавати необхідний вплив на зовнішнє середовище.

Отже, рівень конкурентоспроможності підприємства залежить від великої кількості факторів, які можна об’єднати в дві групи. Перша являє собою сукупність факторів підприємства. Друга – характеризує вплив факторів конкурентного середовища, в якому функціонує підприємство.

Впливаючи один на одного, витікаючи один з одного, відмічені групи факторів формують два джерела конкурентоспроможності підприємства: операційну ефективність і стратегічне позиціонування.

Операційна ефективність вбирає в себе комплексну оцінку виконання підприємством тих чи інших видів діяльності, що дозволяють більш раціонально використовувати наявні у нього фактори виробництва. Рівень операційної ефективності підприємства в значній мірі залежить від факторів його базування.

У свою чергу, стратегічне позиціонування підприємства головним чином створюється факторами конкурентного середовища і полягає в формуванні унікальної і вигідної позиції, визначеної поєднанням видів діяльності, відмінних від видів діяльності конкурентів.

Таким чином, обидва зазначених джерела конкурентоспроможності підприємства, які формують її рівень, є прямим відображенням дії згаданих чинників, регульоване зміна яких дозволяє говорити про можливість цілеспрямованого управління його конкурентоспроможністю.

Сутність стратегічного позиціонування як одного з джерел конкурентоспроможності підприємства є поєднання двох складових. Одна з них, є формою взаємодії підприємства з зовнішнім середовищем, тобто може виступати як його здатність пристосовуватися до даного середовища, відображаючи результативність процесу відновлення. Ця складова характеризує адаптивність підприємства до умов зовнішнього середовища, гнучкість його реагування на навколишні зміни.

Основою адаптивності є постійні інноваційні процеси, вплив яких забезпечує впровадження нововведень в усі сфери діяльності підприємства. Інновації, таким чином, виступаючи запорукою успішності підприємства в конкурентній боротьбі, є джерелом адаптивності. Водночас вони формують необхідні і достатні умови ринкового стратегічного позиціонування господарюючого суб'єкта.

Високий рівень адаптивності підприємства передбачає вміння ритмічно реалізовувати цільове рішення задач продажу товарів і надання послуг з урахуванням вимог конкретного покупця, його індивідуальних потреб та можливостей вибирати з безлічі конкуруючих на ринку підприємств за власною шкалою переваг.

Зовнішнє середовище, в якому функціонують сучасні підприємства, стало більш однорідним за напруженістю конкурентних відносин. Товари, що цікавлять споживачів, перестали бути локальними і на сьогоднішній день практично будь-який товар можна придбати в будь-якому регіоні. Добре налагоджена маркетингова діяльність, всебічна обізнаність покупців, ще більше сприяє розширенню вибору запропонованої продукції. Зрозуміло, в подібній ситуації більш конкурентними є ті підприємства, які, з одного боку, здатні в найкоротші терміни опановувати виробництво різноманітних товарів аналогічних, що й у конкурентів. З іншого, – пропонувати своїм покупцям нові товари і послуги, враховуючи мінливі вимоги ринку або ініціюючи формування потреб більш високого рівня.

Ступінь вирішення конкурентних завдань залежить від положення, яке підприємство займає на ринку. Висока адаптивність відповідає адекватній частці ринку, помилки і прорахунки, несвоєчасність дій з підтримки необхідної адаптивності неминуче відображається на втраті ринкових позицій.