Економічні науки / 15. Державне регулювання економіки

Бакунчик Л. М.

Національного університету оборони України
імені Івана Черняховського, Україна

Антикорупційна реформа: від змін у законодавстві до переформатування державних інституцій

За останні 2 роки Україна зазнала багато змін, які тою чи іншою мірою вплинули на всі сфери суспільного життя. Події на Майдані, війна на Сході держави проти Російської агресії, змусили новообраний у 2014 році державний апарат докорінно переглянути напрямки у реалізації державної політики. Україна отримала змогу ступити на новий для себе шлях розвитку – шлях до якого більшість нашого населення прагне з моменту проголошення незалежності. Вийшовши на “Революцію гідності”, українці таким чином здійснили своє волевиявлення, що полягає у величезному бажанні жити у незалежній, процвітаючій та Європейській країні. Але разом з тим, обраний шлях вимагає подолання великих труднощів, переформатування владних інституцій, дебюрокраизація державних процесів, тощо. Серед таких перепон, які стоять перед державою та її населенням є подолання негативного явища корупції.

Корупція – це хвороба, яка стоїть перепоном на шляху до повноцінної євроінтеграції. Викорінення цього явища є одним із пріоритетних вимог Європейської спільноти та Міжнародних організацій, які виявили бажання допомогти Україні стати повноправним членом європейської співтовариства.

Ставши на шлях реформ, керівництво держави чітко усвідомило, що без суттєвих та рішучих змін не обійтися. Оскільки боротьба з корупцією потребує системного підходу, реформування цього сектору передбачає застосування комплексу заходів.

В першу чергу зазначені зміни торкнулися розроблення нового та зміни вже існуючого антикорупційного законодавства, що являє собою рушійною силою успішних реформ. Це дало змогу створити відповідне законодавче підґрунтя для зміни застарілої інституційної бази на якісно нову, що забезпечить суспільство та державу ефективними інструментарієм антикорупційної боротьби.

Так, основним документом, який визначає основну проблематику антикорупційної боротьби, завдання та механізми подолання цієї проблематики, критерії та етапи реалізації державної антикорупційної політики став Закон України “Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014–2017 роки” № 1699VII [1], а також прийнята Постановою Кабінету Міністрів України Державна Програма її поетапної реалізації.

Унормування відповідного антикорупційного законодавства, дало змогу керівництву держави комплексно та рішучо підійти до їх практичної реалізації шляхом інституційного реформування сектору боротьби з корупцією. В жовтні 2015 року Президентом України під час засідання Національної ради реформ було підкреслено про необхідність пришвидшення початку роботи нових органів по боротьбі з корупцією, зокрема Національного антикорупційного бюро, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та Національного агентства з питань запобігання корупції.

Такі рішучі дії мають стати ключовим елементом системи протидії корупції у державі, формування якої має відбуватися у прозорий спосіб та користуватися довірою у суспільстві.

Водночас, варто підкреслити, що позитивні зміни відбуваються не тільки на масштабному стратегічно-політичному державному рівні. Бажання побороти корупцію на локальних тактичних рівнях спонукають керівництва органів державної влади вживати необхідних заходів направлених на чітку і прозору роботу, а також розбудову доброчесності серед підпорядкованого персоналу.

Так, з’явилася практика створення при органах державної влади консультативно-дорадчих груп (органів), які функціонують на добровільній основі та виступають за викорінення корупції.

Не виключення є Міністерство оборони України, яке одним із перших державних відомств ініціювало прийняття основоположного антикорупційного документу – Антикорупційної програми Міністерства оборони України на 2015 – 2017 роки, який розроблено з врахуванням досвіду проведення таких реформ у країнах-членах НАТО та за участю міністерств оборони Великої Британії, Королівства Норвегія, а також міжнародної організації “Трансперенсі Інтернешнл”.

В Міністерстві оборони України існує практика залучення допомоги від країн-партнерів, що полягає у наданні консультативно-дорадчих функцій з антикорупційної боротьби в залежності від напрямків. Зокрема, до надання такої допомоги оборонному відомству нашої держави та її Збройним Силам вже долучилися представники Великої Британії, Норвегії, Литви та інші. Активна фінансова підтримка у підготовці кадрів антикорупційних підрозділів відомства надходить від Альянсу північноатлантичного договору в рамках існуючих програм допомоги та за активної підтримки міжнародної неурядової організації “Трансперенсі Інтернешнл”.

Крім того, в рамках зазначеного у відомстві сформовано Проектний офіс реформ, Центр розвитку та супроводження матеріально-технічного забезпечення, Науковий центр запобігання та протидії корупції Національного університету оборони України.

В якості позитивного прикладу інституційних змін можна навести створення при Київській міській державній адміністрації консультативно-дорадчого органу “Антикорупційної ради”, до складу якої входять фахівці із різних сфер державного управління, волонтери, професійні юристи та інші не байдужі активісти. Рішення такого органу оформлюються відповідними протоколами, які мають рекомендаційних характер та подаються безпосередньо Голові Адміністрації. Рада здатна виконувати і аудиторські функції.

Основним завданням консультативно-дорадчого органу є повний контроль за процедурою державних закупівель, а також доброчесністю і прозорістю функціонування державних органів та структур регіону.

Разом з тим, ситуація, що склалася вимагає оновлення функціонування спеціальних служб в державі. 16 червня 2014 року голова Служби безпеки України підписав розпорядження про створення при регіональних органах СБУ антикорупційних громадських рад. Метою їх діяльності є сприяння органам СБУ у протидії корупції, формування основних засад запобігання корупції в усіх сферах суспільних відносин, унеможливлення участі правоохоронців у корупційних схемах, забезпечення захисту прав, свобод та інтересів громадян, суспільства та держави.

До складу таких рад, повинні увійти громадські діячі, представники правозахисних організацій, засобів масової інформації, експерти, фахівці у сфері антикорупційного права, тощо.

Звісно це тільки початок довгого та тернистого шляху до створення ефективного та прозорого державного апарату. Не зважаючи на проблемні питання з унормованістю таких органів та добровільних ініціативних структур, наша держава обрала правильний шлях.

Показником правильного вибору та ефективності реформ в Україні є позитивний розгляд Європейської комісії питання щодо надання Україні права на безвізовий режим для в’їзду до країн шенгенської зони для громадян нашої держави, реструктуризація кредитних зобов’язань, імпортно-експорті преференції та багато іншого.

Отже можна з впевненістю сказати, що такі правильні та раціоналізаторські рішення неодмінно призведуть до створення процвітаючої та розвиненої Європейської держави.

Литература:

1. Закон України “Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014–2017 роки” № 1699VII